Заява СВР РФ проти Вселенського Патріарха: що саме сталося і чому це важливо для України
14 01 2026
У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь
Все сложности этого конфликта, и других похожих, в том, что Закон Украины „О свободе совести и религиозные организации” пытается регулировать образование и деятельность объедений граждан которые, с точки зрения законодательства Украины, иногда ведут себя как не совсем нормальные, малахольные или, в лучшем случае, недееспособные дети. Закон называет их учредителями объединения при том, что сами они считают что их объединение как-то создано богом или его сыном. Причем дата создания не совпадает с датой регистрации в органах государства Украина. Более того, эта дата совсем туманна и, если покопаться, оказывается что это создание проходило во времена, когда даже не существовало языка, на котором верующим необходимо писать устав объединения. Поэтому существует необходимость пересмотреть право некоторых церквей использовать в своих названиях слово «украинская», оставив это в наименовании только тех церквей, которые созданы после создания независимого государства.
Часть несознательных верующих вообще бездоказательно утверждает, что государство создано по воле божьей и при этом согласно законодательства не предъявляют никаких оригиналов документов с подписями и печатями. Согласно Конституции Украины на территории государства отсутствует воля богов или их сыновей.
Другая часть верующих, доказывая что существует юридическая роль епархиального архиерея по отношению к религиозной общине, куда он назначил настоятеля и доказывая широту прав настоятеля, который по уставу назначается для духовной опеки и руководства приходом ссылается на статью 5 Закона Украины „О свободе совести и религиозные организации”, где записано, что «государство уважает традиции и внутренние установки религиозных организаций». При этом этими верующими не берется во внимание вторая часть этого положения - «если они не противоречат действующему законодательству». Поэтому существует необходимость привлечь юристов и ведущих религиоведов к анализу и приведению в соответствие действующему законодательству уставов церквей и приходов а также т.н. церковных канонов. Поскольку многими верующими утверждается что церковные каноны походят от заповедей божьих, необходимо, после рассмотрения Верховным Советом Украины постановления об Обращении Верховной Рады Украины к Святейшему Варфоломею, Архиепископу Константинополя и Нового Рима, Вселенского Патриарха о предоставлении автокефалии Православной Церкви в Украине, рассмотреть обращение Верховного Совета к украинским церквям и к Святейшему Варфоломею о приведении в соответствие законодательству Украины заповедей божьих, дополнив их положениями, необходимыми для создания украинской церкви, украинского государства и гражданского общества. За основание взять доработанную созданную Национальным институтом стратегических исследований при Президенте Украины и Институтом Разумкова Концепцию государственно-конфессиональных отношений.
Поскольку политикой государства относительно религиозных организаций занимается Минкульт, представители которого разрабатывают рекомендации относительно законодательства о свободе совести и должны вместе с Минюстом представить их на выполнение Плана действий по реализации Национальной стратегии в сфере прав человека до 2020 года НЕОБХОДИМО обязать названные ведомства, с привлечением ведущих религиоведов страны(А. Колодный, Л.Филиповыч, В.Еленский, А.Саган) составить план работы с несознательными верующими по доведению до их сознания важности роли церквей и религии в построении независимого украинского государства и гражданского общества.
Для содействия этому мероприятию пересмотреть Постановление Национальной академии наук Украины, которое предусматривает оптимизацию науки, сокращение финансирования Отделения религиоведения Института философии имени Г.С.Сковороды. Сейчас в отделении работает 15 человек, но согласно Постановления их должно остаться максимум шесть. Это при том, что учитывая сложную финансовую ситуацию, ученые работают на 0,8 ставки.
Помер Патріарх Грузинської церкви Ілія II: його відспівування очолить Вселенський патріарх
Нападки спецслужб Росії не примусять Вселенський патріархат зупинити свою вселенську місію – заява
Служба зовнішньої розвідки РФ обізвала Вселенського патріарха «антихристом у рясі»
Київський Миколаївський костел передали римо-католицькій громаді після багаторічної боротьби
Богослужіння у зруйнованому храмі: новий кліп “Капелан” від Культурних сил
Митрополит Сумський УПЦ Євлогій: «Кирил Гундяєв зазнав "кораблекрушіння у вірі"»
Румунський патріархат вшановує героїв Революції 1989 року
dutchak1
dutchak1 написал:
Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє.
І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.
dutchak1
dutchak1 написал:
Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства.
dutchak1
dutchak1 написал:
Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.
І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...
Перспективи єднання українського православ’я та роль Константинополя: нотатки з конференції