Заява СВР РФ проти Вселенського Патріарха: що саме сталося і чому це важливо для України
14 01 2026
У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь
Треба добавити що, крім розпалювання національної, релігійної ворожнечі та ненависті, образу почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, вони здійснюють моральний терор – погрожують багатьом громадянам України на тому світі лежанням в з розпечених каменів могилах, кипінням в кривавій річці, млінням в спекотній пустелі біля палаючого потоку; кипінням в смолі і якщо хто висунеться — чорти встромляють багри…
Помер Патріарх Грузинської церкви Ілія II: його відспівування очолить Вселенський патріарх
Нападки спецслужб Росії не примусять Вселенський патріархат зупинити свою вселенську місію – заява
Служба зовнішньої розвідки РФ обізвала Вселенського патріарха «антихристом у рясі»
Київський Миколаївський костел передали римо-католицькій громаді після багаторічної боротьби
Богослужіння у зруйнованому храмі: новий кліп “Капелан” від Культурних сил
Митрополит Сумський УПЦ Євлогій: «Кирил Гундяєв зазнав "кораблекрушіння у вірі"»
Румунський патріархат вшановує героїв Революції 1989 року
dutchak1
dutchak1 написал:
Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє.
І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.
dutchak1
dutchak1 написал:
Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства.
dutchak1
dutchak1 написал:
Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.
І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...
Трагедия в Запорожье и требование церковного единства
Уже было сказано о том, что даже если применять акривию к поступку родителей малыша(ах вы, гады, в расколе крестили, покайтесь!!), то родители не иначе как Духом Святым позвали УПЦшного попа. Он отказал. Послали за другим, он оказался тоже УПЦшным, он тоже отказал. Нашёлся лишь тот, от кого нет спасения -ибо спасение от иудеев.
Ничего не напоминает?
То есть мало того,что родители дважды шли в храм УПЦ - иудеи их не прияша в дом свой, во грехах вы все родились и выгнали их.
Если брать за основу притчу Христа о добром самарянине, то приходится признать справедливым тот факт,что приточные священник и левит не просто так плюнули и прошли мимо. В притче сказано, что ограбленный человек был как мертвый. По ветхозаветным требованиям прикосновение к мертвому телу считалось скверной,нечистотой, которую можно снять через определённое лишь время. А для священства это вообще табу.
Может они бы и хотели помочь раненому, но ...но более возлюбили мирскую славу,временную, нежели вечную(так,кажется, в икосе/кондаке на Усекновение звучит о Ироде).
Смотрите,что говорит второй раз этот запорожский неотпеватель: я боюсь! мне страшно. И Бог меня показает и архиерей сана лишит. ©
Слова о Боге тут всёже фигура речи,человек всётаки в семинариях учился и риторику изучал. но вот реальный страх потерять сан и приход...то ли чистая меркантильность, то ли боязнь за правду заступившись всю оставшуюся жизнь работать слесарем(что умеет и кому нужен бывший поп в Украине?) Ответ -ничего и никому!
Но продолжим о притче. Христос никого прямо там не осужает, ибо спасение от иудеев. Но,прошу заметить, всем остальным советует делать так,как делали не иудеи,а именно добрый самарянин.
Не нужно проклятий, нужно тихое но непрестанное выполнение того,на что сии запорожстии клирицы оказались неспособны в силу определённых причин.
Но на это тоже мало кто способен,разве что заштатный Кураев, опальный Драбинко и константинопольские коллеги. им то чего терять?