Заява СВР РФ проти Вселенського Патріарха: що саме сталося і чому це важливо для України
14 01 2026
У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь
Помер Патріарх Грузинської церкви Ілія II: його відспівування очолить Вселенський патріарх
Нападки спецслужб Росії не примусять Вселенський патріархат зупинити свою вселенську місію – заява
Служба зовнішньої розвідки РФ обізвала Вселенського патріарха «антихристом у рясі»
Київський Миколаївський костел передали римо-католицькій громаді після багаторічної боротьби
Богослужіння у зруйнованому храмі: новий кліп “Капелан” від Культурних сил
Митрополит Сумський УПЦ Євлогій: «Кирил Гундяєв зазнав "кораблекрушіння у вірі"»
Румунський патріархат вшановує героїв Революції 1989 року
dutchak1
dutchak1 написал:
Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє.
І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.
dutchak1
dutchak1 написал:
Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства.
dutchak1
dutchak1 написал:
Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.
І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...
Процесс и система. Дискуссия о реформе высшего образования продолжается
Стосовно Вашого наукового ступення кандидата історичних наук, який Ви здобули заслужено в Інституті слов'янознавства Російської академії наук (я навіть особисто знайомий з багатьма науковцями з якими Ви співпрацювали і співпрацюєте) теж жодних дорікань не має. Але щоб його визнати в Україні (оскільки Ви захистились в Р.Ф. після 1992 року), Вам необхідно провести офіційну нострифікацію або перезахист у відповідних компететних наукових іституціях України. Хоча і без того Ви є науковець високо рівня.
Користуючись нагодою, чи не підскажете шановний пане Бурега, Ваші колеги із Інституту слов'янознавства РАН і сьогодні продовжуть роботу над обрунтуванням ідеології "русского мира" для народів, які вже давно не входять до складу Російської імперії. А етнічно, ніколи і небули її природньою складовою.
Дякую за таку велику увагу до моєї скромної персони. Тільки дивуюсь, на сайті інколи пишуть таку нісенитницю в коментарях і жодного разу не читав такої гнівної реакції з Вашого боку, як реакцію на мої слова, суть яких просто кардинально відрізняється від Вашої авторитетної думки. Якщо образив Вас, то прійміть мої вибачення. Бо шукаю істину, а не сварку. Але мету ображати Вас не перслідував і не переслідую. Тільки і Ви ж поважайте тих, хто поряд із Вами отримував освіту і наукові ступені не в Росії, а в Україні.
А тепер декілька слів про толерантність і любов у Христі. Протоієрей Микола Забуга був ректором КДА і С у свій час. І той час був не найкращим для УПЦ. Він є авторитетним і заслуженим священником (особою в духовному сані), який перебуває на заслуженому відпочинку. Здається які можуть виникати питання чи порівння двох ректорів: колишнього (як ректора, але живого священника) протоієрея і сьогодняшнього архієпископа. При цьому чомусь колишнього тільки в негативі, а сьогоднішнього тільки в променях красного сонечка. Це толерантно, не хамовито, по християнськи ??? Як на мене ні. Тож чого Вас, тих хто служить сьогодні Владиці Антонію (Паканичу) (не виключно що тільки на час його тимчасового владарювання) ображає те, що ті які працювали разом із протоієреєм Миколою Забугою, мають про нього добру згадку і думку, пробують зупинити тих, хто дійсно переступає межу і обливає брудом свого собрата по вірі і особу в духовному сані. І роблять це не соромлячись перед усім світом. Думаю що цій категорії "науковців" спочатку потрібно навчитись толерантності і культури спілкування при дискусіях, не говорячи вже про дотримання Господніх заповідей.