sai,
а звідки взяли, що я належу до МП? :)) 

denka_kds,
уважаемый Денис!
(думаю, лучше по русски, чтобы было легче всем)
спасибо за позитивный отклик и уточнение. 
да, я ошибся, что Вы академист. у Вас много хороших статей и видел где-то подпись Д.Т. "КДАиС", почему-то отложилось как академист. но этот вопрос не важен, речь идёт об одной школе. даже более того - то, что вы сейчас уточнили причину, почему Вы не поступили в академию - очередное свидетельство предвзятости киевской школы к "национальным украинским елементам". публикациями, в которых Вы стараетесь объяснить братьям, что быть украинским патриотом это нормально - Вы на себя вызвали негодование академического начальства. прям как в недавние времена - не подходишь под идеологию - карьеры не видать. 
относительно статьи "Украинцы в украинской церкви", наверное, стоит уточнить некоторые Ваши суждения, чтобы снять остроту восприятия, почему я так о Вас написал. 
либо всё сходится, либо буду просить Вас объяснить что Вы имели ввиду:
1. само начало текста: "Когда речь идет о выборе между православием и патриотизмом, то православие, безусловно, выше".
В контексте Православия, в котором состоит КДАиС, в которой Вы учились - быть православным, значит быть русским. (Об этом стереотипе Вы далее в статьи с недоумением высказываетесь, т.к. украинцам, оказывается, нет места в таком православии "Раньше перед украинцами стоял выбор: если ты поляк, значит католик, а если русский, значит православный. Нынче как-то само собой вынырнула дилемма – если ты русский, значит православный, а если украинец, то кто? Филаретовец, униат, автокефал, фашист?") 
Вопрос: о каком Паравославии Вы говорите? Ведь каконическое Православие руководствуется как раз русским (российским) патриотизмом со всеми вытекающим "пакетом"... (см. статью), и его либо принимаешь весь - либо печальные истории, подобны Вашему невступлению в академию.
ещё есть несколько православий, которые даже вопрос выбора и весомости в плане патриотизма не ставят, не вызывают напряжения, - более гармоничны и монолитны. КП, например. тут проблем нет. Они общаются со всеми и молятся. И детей не перекрещивают. Но вы о них выражаетесь тонко-отчуждённо, даже темновато. 
2. Как раз о "филаретовцах". Вы наводите пример своей верующей бабушки (а вера то у старших намного крепче была, и опыт жизненный. Не то, что сегодня): "Дивная чуткость к благодати нашего народа, выживавшего в постоянном водовороте культур, воспитывалась веками. Когда к моей бабушке в 90-х пришли «филаретовцы» покропить дом на Богоявление, она ответила очень просто: «Хотите выпить и закусить — пожалуйте, а молиться у меня будет лишь тот батюшка, который моих родителей и детей крестил»."
Вопрос: что Вы хотели сказать этим, если же не то самое, что и каноническое Православие? 
Посмотрите внимательно - я не вырывал из контекста.

Возможно я перегнул о триединстве, как, достаточно правильно Вы заметили ("пригадав"), но следующие цитаты отложили именно такое понятие, ведь: 
1. Там, где Вы говорите о некультурном студенте: "... Его судьба разрешилась подобно тому, как всегда сами по себе разрешались на Украине все противоречия между разными славянскими народами в едином православии." 
2. "Киев был извечным центром, к святыням которого сходились, вокруг которого объединялись, в котором оживлялись единой верой православные славяне". 
3. "Но, возвращаясь в свои уделы на азиатские просторы, князья несли вместе с награбленным золотом семя православия, которое обильно плодоносит по нынешний день. В этом нет ничего предосудительного: мы — дети единой Матери Церкви.."

Единое Православие и Матерь Церковь здесь, о которой Вы говорите - с центром в Москве и её юрисдикция распространяется как раз на Россию, Украину и Беларусь. Её "пакет" доктрин об истинности и благодатности, с текста той статьи, похоже Вами принят. 
С огромным трепетом пишете о Патриархе Руси (которая, согласно истинной РПЦ состоит из трёх упомянутых стран): "Я отнюдь не богослов, а обычный прихожанин Украинской Православной Церкви. На каждой литургии поминаю имя Святейшего Патриарха Московского и всея Руси Кирилла. Сам лично от всего сердца молюсь о его здравии."
В последнем блоке цитат выделил слова и смыслы, которые непрямым текстом говорят о триединстве. 
Возможно, я не правильно понял? 
Объясните, буду благодарен 

Додам що така література продається не лише в Почаєвській лаврі, але в більшості  монастирів та парафій УПЦ-МП.

В Дніпропетровську до  нині, з благословення Іринея, друкується журнал "Спасітє наши ду*и" та газета "Мір".

Це закінчиться тільки, тоді,  коли всі руССміровці наслідують приклад Ткачьова та Новікова. Але ж для того, щоб вони покинули Україну, їм треба допомогти...  

міжнародне признання "КПшників" росте. Іх визнало два заборонених архімандрита)))

Дуже жаль. Відмовившись від канонічної автокефалії, наданої Вселенським Патріархом Григорієм VII в 1924р., та прийнявши в 1948р. незаконну "автокефалію" з рук КГБ Польська Церква, в особі її ієрархів, зрадила Православ'ю. З того часу і до нині ППЦ, нажаль, залишається в орбіті впливу так званої "МП".

Сподіваюсь настоятель о. Никодим та братія з мужністю перенесуть ці неллегкі випробування, не визнають це рішення і не полишать опору диктату М. Савви, а можливо приєднаються до справжньої спадкоємиці Польської Православної Церкви 1924р., тобто до УПЦ-КП.

 Здрастуйте. Безумовно якісний аналіз. Дякую, дійсно всі зазначені помилки в різні єпохи вклинювались у богослужбові тексти. Але - вплив середовища в якому живе Церква -  це нормально. Часи міняються і фрми вираження вічних, незмінних істин відповідно. Детальний аналіз візантійських імперських елементів Ви можете прочитати в творах літургіста Успенського. Якщо підходити різко до цих питань, то нам потрібно "обрізати" як мінімум половину Літургічних пісненспівів, що використовуються без змін навіть в УПЦ КП ("Яко до Царя"...). Так всі ці зауваження доречні, однак грішать перебільшенням, по-перше тому що це лиш маленька частина текстів, а по-друге тому що людина в храмі перш за все молиться, а не вчиться, а тексти лиш супроводжують таїнства. З практики скажу  Ви можете запитати у простих людей, що вони запямятали у текстах служби Результат буде плачевний не тільки в плані окремих цдеологем, але й священних істин, навряд чи тексти акцентують так увагу на цьому, як про це наголошує автор. Потрібно чітко відділяти загджені ідеологічними вкрапленнями деякі священні тексти від відвертої антихристиянської ідеології "руського міра". І дійсно деякі, тому що тексти Міней писались тисячоліттями духовними поетами Православної Церкви (Іоанн Дамаскін, СімеонСолунскький...), які точно про русський мір нічого не знали. Однак це питання наукового диспуту.

Мушу зробити декілька поправок щодо Дениса таргонського. Я не академіст і не дали мені вступити в Академію, тому що "такі як я  - майбутні розкольники і націоналісти". Після моїх більше ніж десяти антишовіністичних статей приписувати мені ідею "триєдності", навіть на основі  статті "Українці в українській церкві" вибачте, гіперперебілшення. Я патріот Церкви своєї, але ж люблю свою землю і відділяю "преведне від грішного". "Церковь у нас никогда не была символом национального единства, она всегда была душой нашего народа, душой, страдающей от наших грехов, и согревающей наше сердце. Если проповедь политического православия, призывающая к глобальной войне за русский мир уж очень даже благочестива и патриотична, но возбуждает неприязнь к ближнему и расстройства в хозяйстве, то понятно, что не от Бога такое православие. Украинец очень плохо воспринимает идеи общего блага, потому как у него есть свой личный двор, и он поедет отстаивать его неприкосновенность на Майдан. Он любит молиться не в огромном мощном соборе, демонстрирующем могущество государства, а в маленькой церквушке, которые, как веснушки, рассыпаны по лику страны." (Два государства в одной Церкви)   Який саме мій текст  підтверджує мою заідеологізованість, вкажіть, і я  відразу покаюсь, і річ не в тому, патріотично це чи ні, а в тому що ця ідея перш за все не еклезіологічна. Саме еклезіологічність і називають інколи "когнітивним дисонансом" - як це можна бути прихожанином УПЦ і при цьому бути патриіотом. Можна і я це детально описав в статті"Отцы патриоты". Приводжу рядки з тексту "Українці в українській Церкві", які автор не зацитував а просто "пригадав" "Только вот не может проповедь Православной Церкви быть источником национальной идеологии. И не совпадают границы Православной Церкви с границами «русского мира».   Церковь — отнюдь не законсервированное в границах русской государственности православие. Церковь – это очертания Тела Христова во всей вселенной." І найголовніше: «Ибо что восхитительнее, как видеть, что разделенные таким множеством стран, – пишет св. Василий Великий в одном из своих писем, – единением любви связуются в единый стройный состав членов в теле Христовом?». Я стараюсь бути самокритичним в цьому бачу вихід з ситуації як особисто для себе так і для моєї Церкви. Я розумію дещо "емоційну" позицію автора, однак критицизм має мати межі - наукову обєктивність - тобто в контексті цілого говорити про недоліки а не по недолікам говоррити про ціле, тобто всю повноту нашої Церкви обмежувати "русським міром". Мене "свої" вважають часто "чужаком", тому що стараюсь триматись перш за все церквоної етики мислення. Писав на російській мові, тому що українцям легше зрозуміти росіяниниа ніж росіянам українця, ось культура спілкування й забовязує звертатися  відповідно. Вибачте, що надто акцентував на особистому, однак межі особистого і того, що хвилюють всіх нині розгорнуті до границь всієї держави. Дякую і прошу вибачення, якщо був некорректний.

Дійсно дуже потрібний і цінний музей. РПЦ повинна гідно вшановувати свого засновника та першого керівника

Ну, якщо для чекістів в Україні почалась катастрофа то це, звичайно, чудова новина)
Мабудь саме тому ''патріарх''  розхвилювався і наговорив всіляких дурниць

Після такої справедливої критики виникає логічне запитання: чому автор досі належить до УПЦ МП? Схоже на когнітивний дисонанс)))

Так то ж враги, поддерживающие сепаратистов, слуги агрессора, у них ни стыда, ни совести. Что с них взять? А Филарет - это ум, честь и совесть нашей эпохи духовный авторитет всех патриотично настроенных масс!

Впрочем, я согласен, что Филарет - плоть от плоти порождение РПЦ-КГБ. РПЦ и КП мало чем отличаются. Они только на словах с народом, а на деле народ лечится в районных больницах, а они в Европе.
ps

Надоело - не читайте. Мои комментарии действительно "малосодержательно-эмоциональные", но ваши глубокомысленные рассуждения о говне тоже малоинтересны, копрофилия какая-то