Заява СВР РФ проти Вселенського Патріарха: що саме сталося і чому це важливо для України
14 01 2026
У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь
если они окажутся перед опасностью превращения УПЦ МП в небольшую, потерявшую всякий авторитет религиозную организацию без верующих и священников
ось у мене купа родичів, кумів, друзів, знайомих - вірні УПЦ. З усіма спілкуюся, ніхто не збирається нікуди переходити зараз. І навіть, якщо Путін (там не знаю) ядерну бомбу взірве, то теж не збираються. Всі живуть на Україні. Багато самі священники. Куди подінуться тоді прихожанини і священники не пойму.
Во-вторых, сама имперская цивилизация оказалась вовсе не торжеством христианской любви к ближнему, а триумфом варварской агрессии, ненависти, возведенного в ранг государственной политики идиотизма
Ой такі дурниці пишуть, тіпа имперская цивилизация була раніше якась інша, а зараз стала така. Саме слово імпері вже предполагає завоювання.
Це тіпа,як у новинах дід-ветеран каже : Путін убив мого онука. А сам то дід хіба не за Радянський Союз воював? І Путін зараз за новий Радянський Союз.
Вже набид цей не знати на кого розрахований дешевий пафос.
Лев Великий в каком году это писал? в апостольское время? сомневаюсь. Католики много чего считали. в частности , отвергали брак духовенства с формулировкой "для нечистого всё нечисто". сейчас полностью цитату не приведу,к сожалению.
а нельзя ли чуть пораньше чтонибудь...? до Льва Великого.
когдато я думал,что "язычник" - это обязательно служитель не то Зевса, не то Перуна, кровопийцы, жервоприносители детей..и прочая мистика. и уже гораздо позже до меня дошла простая истина, что самый настоящий язычник -тот,кто воспринимает веру по народному. то самое цсяшное слово "язык"="народ, национальность".
когда Преображение превращаюст в парад КУПЛЕННЫХ овощей и фруктов, не причащаясь за литургией - это типичное православное язычество. и Церковь могла бы это язычество прекратить , призвав каждого священника не освящать купленное, не освящать всё подряд вообще. но кто пойдёт на это - это ж копейка в карман!
слушать всё то,к чему в конкретный момент призывает "мать -церковь" - можно тоже иногда помутнеть рассудком. чего стОит "нормальная практика" причащаться раз в несколько лет в средневековой московской митрополии. или посмотрите работу Алмазова по поводу вопросов на исповеди. ведь, если в требнике печатаюст - значит это надо спрашивать. значит это на слуху и востребовано.
Но вера -это живое! это личное восприятие человеком Бога. осознанное. то самое объяснение,которое мы должны дать спрашивающим у нас. чётко и внятно.
по поводу поста христианского лучше всего написано в 58й главе Исаии пророка. у нас это гдето есть? а всё остальное является лишь укоренившейся монашеской практикой. которая сама себя завела в угол, всё время ужесточая требования ко всем и забыв лично о себе. отсюда то,что мы видим во множестве представителей епископата.
И снова о главном: а почему тогда не признать старшим епископом в этом собрании старейшего по хиротонии из тех,кто служит в данном регионе?
Вы сами сказали,что это явление вроде как временное, искусственное. а разве место стояния при сослужении - не такое же искусственное? ровно такое же. уважение к первенству чести.
только почему то порядок был выбран именно таким, каким стал. а не любым другим.
будем говорить и дальше ни о чём? ![]()
Олесь,
Вот поэтому я и попросил Вас привести примеры того, как и что говорили Отцы или христиане-современники апостольского века или чуть попозже. Вы же тут уже о предании заговорили.
Для РПЦ преданием является чтение дикого количества ширпотребовски написанных задней ногой акафистов. почти 200 лет как пишут и сами читают. и что? то,что 80% подобного текстотворчества должно быть сожжено ещё до прочтения (о молитве я даже говоить боюсь) -никого не волнует. у когото конкретно были другие "предания". вот "яблочный спас" вчера праздновали. Ни ни яблочка вкусити!! грех!!!
я пойму личное благочестие того человека,который в наших широтах не имея доступа к винограду решил Хрста ради не поесть яблок. но чтобы подобное пощение ввести как предание и , следуя этому преданию, в общецерковную норму (а в РПЦ оно де факто существует столетиями) - надо было быть дебилом. Слава Богу в Троице славимому, что постепенно от множества подобных "преданий" Церковь очищается. потому как ещё Христос противопоставлял Божию волю и "церковное предание старцев". почемуто...
Но если мы обратимся именно к тем временам, когда церковь развивалась,а не стала министерством исповедания византийской империи, то.... (а дальше я бы хотел услышать Вас на тему возникновения и оформления де юре Успенского и Петропавловского постов). а на данный момент идёт дискуссия в духе сайта благогон.ру
Помер Патріарх Грузинської церкви Ілія II: його відспівування очолить Вселенський патріарх
Нападки спецслужб Росії не примусять Вселенський патріархат зупинити свою вселенську місію – заява
Служба зовнішньої розвідки РФ обізвала Вселенського патріарха «антихристом у рясі»
Київський Миколаївський костел передали римо-католицькій громаді після багаторічної боротьби
Богослужіння у зруйнованому храмі: новий кліп “Капелан” від Культурних сил
Митрополит Сумський УПЦ Євлогій: «Кирил Гундяєв зазнав "кораблекрушіння у вірі"»
Румунський патріархат вшановує героїв Революції 1989 року
dutchak1
dutchak1 написал:
Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє.
І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.
dutchak1
dutchak1 написал:
Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства.
dutchak1
dutchak1 написал:
Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.
І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...
Священнослужителі та науковці готують канонічне підгрунтя визнання помісної Української Церкви
Тому, православне богослов'я розвивається виключно під контролем державних структур в Греції та Росії, де Православ'я є інституцією контролю та форматування суспільних процесів.