Заява СВР РФ проти Вселенського Патріарха: що саме сталося і чому це важливо для України
14 01 2026
У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь
а где Вы увидели ,что я хочу эту дискуссию прекратить или заткнуть? совершенно наоборот: мне очень знакома эта тема. и пока человек не решит её для себя сам,врядли какието внешние "заткнись" будут услышаны или правильно поняты.
но сама подача материала ,вроде как и рассчитанная на постороннего слушателя, мне показалась всётаки внутренней борьбой.
в том то и дело,что это скорее дискуссия с собой, нежели с кем то внешним,другим человеком. когда человеку чтото реально допекло или надоело -он просто уходит. молча. без всяких хлопаний дверью. и занимается чемто совершенно другим. и ооочень мало сожалеет о совершившемся.
здесь этого я не заметил.
Черноморец говорит -вот критикуй конкретные вещи. да. можно. нужно! врядли это поможет. Церковь Христова на земле реально становится корпорацией. в ней присутствует Дух Божий,как и было обещано Христом. и уже потому в ней не будет 100% моральных уродов. но...сколько во время Илии в миллионном Израиле Господь нашёл верных Себе лиц? всего 7 тыщ? сейчас ситуация не лучши. да и почти всегда была такой. кого и в чём критиковать? возьми любую епархию и даже не углубляясь можно назвать сотню примеров того,как на ровном месте "проповедующие Христа" этого самого Христа забыл и занимается шкурными вопросами.
это не локальноеявление города Н-ска или Задрюпинского монастыря. это общая проблема покрывательства своих (и как следствие -чужих) грехов.
Пы.Сы. у меня было весьма похожее ощущение в момент выпуска из родного универа. все сессии я сдавал с первого раза. никогда никому за это не платил. наверное даже считался неплохим студентом. но при всём при этом в организации было там много дури от ректора...прессование студентов по поводу и без повода,пьянство преподов на кафедре. реально лишь 2 человека могли не то что объхяснить- разжеватьсвой предмет. остальным было пофиг. бытовые условия студентов в общаге были просто унизительными. такой же была и атмосфера.
разумеется,были кураторы, были другие лица, которые по должности обязаны были делать то то и то то. никто нифига не делал. ктото потому,что боялся ректора и завкафа,комуто было глубоко...
после получения диплома у нас получилась долгая и острая дискуссия с преподавательским коллективом на профильном форуме. у сех елейные выражения лиц и практически одна фораза "шо ж ть,сукин сын, очерняешь альмаматер. да мы,да для вас..."
а когда с этими научными деятелями встречаешся сам на сам или не больше двух и повторяешь то,что конкретно они должны были делать и скромно закрывали глаза ---они угукают,соглашаются и посёрбывая чай (или пиво) сами рассказывают горькую судьбу. и свою и нашу.
и это удручает ещё больше. не делает эта система специалистов. если нужно самообразовыватсся без минимума участия проф.пред.персонала---то зачем эти формальности и этот сам персонал??? есть нет ,учебники и жизнь.
(если вновь провести параллель с духовными уч.заведениями, то сами же ректора РПЦшных семиарий подверждают официально,что задача семинарии - не подача суммы знаний,а воспитание в специфических условиях человека. подготовка его к "служению". знания в большинстве своём и так не получаются. человек способен лишь махать кадилом. а специфика казармы накладывает серьёзный отпечаток на этого будущего служителя.
пример - https://diak-kuraev.livejournal.com/567778.html )
кому нужен диплом...да их давно уже продают. со времён Брежнева.
система делает болванов. и рабов. у которых изначально термин "послушание" означает лизоблюдство перед наименьшим начальником. у этого начальничка -перед своим. и т.д.
увы, это свойственно и УПЦ и РПЦ. о греческих церквях у меня по этому вопросу почти нет информации.
"Когда на меня возложили руки при хиротонии, я почувствовал, что я теперь архиерей и что у меня власть!" митр. Илларион (Алфеев)
Антоний Сурожский ему отвечает: "Это меня ужаснуло, так как я всю жизнь верил, что мы призваны служить, а не властвовать...." +Митр. Антоний (Сурожский)
Трагизм Александра, что ему не повезло со встречей с хорошим епископом, или священником. Ясно, что после митр.Антония Сурожского и прот.Александра Шмемана, патр.Павла Сербского живших и служивших в 20м веке, церковь уже не может оставаться прежней... Огня и масла в реформенный огонь православия, подливает и Запад и в частности избрание папы Франциска, который поняв требование времени, ясно, наглядно показывает, каким хотят видеть сегодня люди епископа и священника – простого, не властного и ненадутого кичем.Помер Патріарх Грузинської церкви Ілія II: його відспівування очолить Вселенський патріарх
Нападки спецслужб Росії не примусять Вселенський патріархат зупинити свою вселенську місію – заява
Служба зовнішньої розвідки РФ обізвала Вселенського патріарха «антихристом у рясі»
Київський Миколаївський костел передали римо-католицькій громаді після багаторічної боротьби
Богослужіння у зруйнованому храмі: новий кліп “Капелан” від Культурних сил
Митрополит Сумський УПЦ Євлогій: «Кирил Гундяєв зазнав "кораблекрушіння у вірі"»
Румунський патріархат вшановує героїв Революції 1989 року
dutchak1
dutchak1 написал:
Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє.
І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.
dutchak1
dutchak1 написал:
Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства.
dutchak1
dutchak1 написал:
Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.
І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...
«Имя Сталина будет жить в веках!» Православные сталинисты отметили в Севастополе день рождения «русского революционера»