Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

40097
Stromboli [профіль]

Цитата: Cactus
Отже, римський примат має два джерела - свідомість Петрового наслідництва і фактичне значення столичної громади, котре пізніше поєдналося з містичним ореолом Риму
 

Ну ось Ви знову висловили суть питання.
Значить Ви теж визнаєте, що не одне лише наступництво Петра є фактичною основою примату, але і "містичний ореол Риму". Однак, цей "ореол" ніяк не зв'язаний ні з вірою Ізраїля, ні з вірою самого апостола Петра, а є спадщиною язичницького обожнення предметів і фактів - в даному випадку міста Риму  ("деі Рома"). 

В зв'язку із цим, напевно, у визначеннях 1 Ватиканського собору нічого і немає про "містичний ореол" а лише про "наступництво". Тому, щоб не було сумнівів, що Церква мотивувалась у своєму вчення язичницькими традиціями і потрібно чітко дотримуватись суто християнського змісту примату і визнати його і за Антіохійським патріархом, навіть якщо він на нього і не претендує. 
 

40096
Афанасій [профіль]

О чем вы пишете, кпшники? Ваш Филарет никогда даже не извинился за работу на КГБ и Компартию, не что бы раскаялся. УПЦ КП вовремя возглавили те, кто всегда боролся с идеей украинской автокефалии и идеей независимости Украины. Приспособленцы, которые продадут все и вся, лишь бы остаться у церковного корыта.  И сегодня смешно смотреть как нацики целуют руку гебисту в куколе, который просто временно сменил риторику и за ночь превратился в поборника самостийности. А вы тут еще что-то о МП пишете.

40094
Козак Мамай [профіль]

От тут і потрібна була би активна участь політправославних друзів. Щоб всяке бісівство пастафаріанське, саєнтолого-діанетичне, кришнаїтське просило політичного притулку у Франції, там де і феменші.

40093
Козак Мамай [профіль]

Чомусь завжди виходить, що "російсько-українське" означає російське в Україні, або російське за рахунок України, або російське для українців.
І ніколи не те що навпаки, а хоча б рівноправно.

40092
Козак Мамай [профіль]

От взявся би якийсь незаангажований церковний аналітик та й склав би табличку плодів діяльності найбільших українських (і в українських) Церков.
Щось типу:
1. Стандартна статистика і динаміка: храми, приходи, монастирі, учбові заклади тощо.
2. Відомі богослови, проповідники, діячі - їх роль, вплив, рейтинги, цитованість.
3. Результати науково-богословської праці.
4. Результати місіонерської праці (к-ть і тираж видань, медіа, акції тощо).
5. Результати соціально-благодійної праці.
6. Політичне оточення - партії, братства, навколорелігійні організації та результати їх діяльності.
7. І т.д.

40091
Козак Мамай [профіль]

Цитата: Татьяна, УПЦ КП
они не по доброй воле побежали.

А всього то і треба було - вчинити по християнськи - покаятися у всіх гріхах, і звільнитися від диявольської залежності від Комітету Гаспідських Бісів.
Не змогли духовні пастирі подати приклад самоочищення - так і паства досі у колоніально-атеїстичному лайні вовтузиться.
Не вистачило совісті для самолюстрації - Бог люстрував цілу Церкву, відділивши овець від козлів.

40090
Татьяна, УПЦ КП [профіль]

побежали на харькОвский синедриончик засвидетельствовать своё раболепие, закрепить колониальный статус страны и подарить, даже не продать, своё первородство и тысячу лет истории своей церкви Московии
они не по доброй воле побежали. соборы, созываемые императорами - детский лепет на лужайке по сравнению с соборами, созываемыми спецслужбами. вот кто собрал - то из УПЦ МП и получилось.
спецслужбы  свое время много мин заложили в это церковное образование. одни растяжки. приходилось стоять на месте, чтоб ни одна не сработала.
но вот затекли ноги, началось брожение. и пошло бахать то тут, то там.

40089
Cactus [профіль]

Філософ,
Датування подій, описаних у Павлових листах, є спірним і досі.
Перші ПИСЬМОВО ЗАСВІДЧЕНІ покликання римських єпископів на Петрове наслідство і справді датуються серединою 3-го ст., підчас спору між римським єпископом Стефаном і карфагенським єпископом Кипріаном, тобто менше як два століття після страти Петра в 67-му р. Якщо порівняти це із тим фактом, що в Константинополі почали покликатися на заснування місцевої церкви Андрієм Первозванним аж у 7-му ст., то римська традиція виявляється дуже древньою. 
Щодо вітання - Павло вітає поіменно своїх знайомих, котрих він знав із попередніх місійних подорожей. Цілком можливо, що відносини між Петром і Павлом не були найкращими, про свідчить і антіохійський випадок. 
І чому Ви вважаєте, шо Петро передав наслідство ? Воно перейшло автоматично на наступного керівника римської громади - першого єпископа Риму, Ліна.

католікос несторіан до цих пір стверджує що саме він є наслідником ап. Петра...

Ось це і є найкращим доказом того, що першим єпископом Церкви є наслідник Петра - це розуміли навіть ті, які вже в 1-ій половині 5-го ст. відділилися від Церкви. 


а авторитет риської кафедри залежав від Рима як імператорського міста, і всі шанували його як першого серед рівних!

А як Ви поясните той факт, що римські єпископи покликалися на Петра ще задовго до того, як припинилося переслідування християн ? На той час їхнє перебування в столиці означало для них тільки те, що в разі переслідування їх було найлегше заарештувати й зробити мучениками. Першість честі прийшла до них пізніше - на вселенських соборах, коли Римська імперія вже була християнською, але вже наприкінці 2-го ст. папа Віктор відлучав від Церкви всі малоазіатські Церкви. І вже тоді ж св. Іриней Ліонський виводив Римську Церкву від Петра. 

 

40088
Філософ [профіль]

Католицька енциклопедія (у статті «Петро » ) стверджує , що не раніше третього сторіччя з'явилися перекази про те , що Петро був єпископом Риму цілих 25 років ( як вважав Ієронім ) - з 42 р. н.е. по 67 р. н.е. Ця точка зору має свої недоліки. Приблизно в 44 році н.е. Петро був на Єрусалимському соборі ( Діян. 15). Приблизно в 53 році Павло дорікнув йому в Антіохії ( Гал. 2:11) . Приблизно в 58 році апостол Павло пише листа римської церкви , де він особисто вітає 27 людей , серед яких Петро навіть не згадується. Уявіть собі , що місіонер пише листа церкви , де вітає поіменно 20 її членів і зовсім забуває привітати пастиря !Тож коли ап. Петро мав бути Римським папою і передати своє наслідство римському єпископу, і чому саме йому? чому не антіохійському єпископу чи олександрійському? а католікос несторіан до цих пір стверджує що саме він є наслідником ап. Петра... так може ніякого "петрового наслідства" немає, а авторитет риської кафедри залежав від Рима як імператорського міста, і всі шанували його як першого серед рівних!

40087
ganz [профіль]

Цитата: АРХМ АВВАКУМ
Если придерживаться Европейских демократических принципов, то никакой национальной церкви быть не может в принципе. Есть сообщестыво церквей и религиозных групп и все. Нацию объединяют Конституция.

Конституция уважением к себе может только лишь воспитать гражданина не зависимо от вероисповедания и этнического происхождения и наряду с другими гражданами объединить их в гражданское общество ни больше ни меньше. Нация же как явление исторического порядка утверждается из поколения в поколение почитанием исторических святынь и культурных ценностей, т. е. является культурно-исторической общностью народа.

Что касается национальной церкви, то её действительно не может быть, но это не значит что церковь не должна сакрализировать жизнь нации, возникает лишь вопрос сакрализацию какой нации осуществляет УПЦ МП будучи гетерономной структурой РПЦ. После референдума 1991 года когда народ Украины выбрал независимость страны и освобождение от трёхсотлетнего рабства как поступили иерархи церкви, освятили выбор народа?, нет побежали на харькОвский синедриончик засвидетельствовать своё раболепие, закрепить колониальный статус страны и подарить, даже не продать, своё первородство и тысячу лет истории своей церкви Московии, которая теперь рассказывает басни про тысячелетнюю Россию - Святую Русь, а в замен получили, подобно папуасам, стекляные бусы под названием "кананичиская церкавь".

40086
Thomae Aquinatis [профіль]

Філософ,
Цитата: Філософ
тьотю Аліпію незнаю як МП але КП більш критично до неї налаштований, і подібні висказуваня, в нас мточно не мають рівносильності з джерелами такими як послання Климента...я незаперечую ап. Петро і Павло померли в Римі як згадує лист Климента, але ж там не говориться що Петро був Римським Папою..
Почитайте "Церковну історію" Євсевія. Там дуже чітко видно як Римська Церква і її єпископи асоціювались з Петром. Єпископи власне наслідниками Петра.

40085
Cactus [профіль]

Філософ,
але ж там не говориться що Петро був Римським Папою...

Здається, що сам  титул "папа" з'явився не раніше половини 3-го ст., тобто через півтора століття після написання Климентового листа, а тому це й не дивно. Петро - це архетип, на якого повинні орієнтуватися всі римські єпископи, а не навпаки - Петро не був ні єпископом, ані тим більше папою - він був апостолом. До речі, в первісному християнстві було більше  "пап", із яких залишилося тільки два - римський і александрійський. Напр. був також карфагенський папа. 

40084
Філософ [профіль]

тьотю Аліпію незнаю як МП але КП більш критично до неї налаштований, і подібні висказуваня, в нас мточно не мають рівносильності з джерелами такими як послання Климента...я незаперечую ап. Петро і Павло померли в Римі як згадує лист Климента, але ж там не говориться що Петро був Римським Папою..

НОВИНИ

Всі матеріали

популярне
останні коментарі

Українська держава не вим...

dutchak1

dutchak1 написал:

 ВІНК wink 

Богослів’я під прицілом: ...

dutchak1

dutchak1 написал:

мракобісний маніфест wink 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє. wink І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.

 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства. wink 

Проблема українського пра...

dutchak1

dutchak1 написал:

Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.

І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...