_Кактус

1. Не доберу, до чого тут публікації "Православного оглядача". Блаженніший Святослав, якщо мені не зраджує пам"ять, ніде під тими публікаціями не підписувався. Він відповів на конкретний жест - лист-прохання підтвердити і так відомі постулати католицької доктрини. Як, по-Вашому, мала би виглядати зрештою відповідь? Якось так: "Ми, взагалі-то, визнаємо ваші хрещення, але, оскільки ви пригріли в свому "Православному оглядачі" оту зміюку, колишнього василіанина, то підтверджувати цього не будемо." Так треба було відповісти?

На рахунок прозилетизму констатую згоду між нами.

2. Ви визнаєте за православними право вважати зрадником людину, яка зрадником, по-Вашому, не була. А що ще Ви би їм дозволили? Якщо завтра вони перестануть вважати перелюб і вбивство гріхом, Ви, звісно ж, не погодитесь. Але вважати так і далі буде їхнє "право"?

3. Не розумію, що таке "типос". Якщо Кунцевич - святий, то його слід прославляти. Якщо ні - то ні. Дуже просто. По Матвію. Так - так, ні - ні.

4. З питання часу якраз Ви робите принципове питання. Десь так само, як свого часу принципове питання зробили з опрісноків. Я ж пропоную всі такі питання вирішити на основі одного дуже простого принципу - правильно так, як робилося в Київській церкві. І тоді залишається лише вирішити, як саме робилося. Тобто віддати це питання історикам, а не вигадувати якісь начеб-то логічні аргументи.

Ласкаво прошу вказати на місце де, як Вам видається, мене переповнили "емоції" і де я вийшов з "конструктивного русла".

_Давид

Вам нічого соромитись бо я - православний.

Видається, що то якраз Ви засліплені Вашим москофільством. Де і коли я виступав проти того, аби мати справу з МП? Навпаки! Мені видається абсолютно очевидним, що якби подібного до філаретівського листа написав блаженніший Володимир, то відповідь мала б бути абсолютно аналогічною! Вся справа в тому, що блаженніший Володимир такого листа не писав. Тобто - мовчав. Якщо Ви це називаєте "діалогом", то маєте на це право. Але всі інші (і не варт обзивати їх параноїками, бо прокляття, як відомо, мають тенденцію спадати на голови тих, хто їх проголошує) під діалогом і далі розумітимуть щось прямо протилежне.

_Кактус

1. Не обманюйте самі себе. Як це КП - поза діалогом? А хто підписав листа до блаженнішого? Хіба не Філарет? КП якраз і намагалася вступити в діалог. А Ви пропонуєте вдарити по протягнутій для рукостискання руці. Дати камінь замість хліба. Який діалог з католиками в МП Вам добре відомо. Постійні звинувачення в прозелітизмі і розгромі єпархій - оце і весь "діалог". Вам можуть визнати рацію лише ті, хто прагнуть саме до такого "діалогу".

2. Що Ісидор не прославлений я не знав. Дякую за науку. Якщо так, тоді дійсно, мова про мощі не може йти. Тут дійсно "ляп". Проте, виникає одне, як на мене, дуже цікаве питання: а чи не слід було б його прославити!? Адже він, разом зі своїм патріархом, зробив рішучі кроки для об"єднання церкви, хай навіть ті кроки, з перспективи історії, виявилися - в неправильному напрямку.

З приводу Йосафата - то й що, що був хрещений православним? Він же присяги на вірність патріархові Константинограда не давав. Відтак, нічого не порушував. Постраждав за с в о ю віру. Цілком правомірно прилучений до чину святих мучеників.

3. Пишете, що не важливо, коли в київській традиції святкували Хрещення? Хм... А я думав що Традиція (Передання, по-слов"янському) - то важлива частина нашої віри. А які ще традиції Ви пропонуєте відкинути, можна довідатися? Зі своїми начеб-то логічними ідеями Ви наспраді грішите проти логіки. Бо єдино можливою підставою для об"єднання церков київської традиції є повернення до цієї традиції. Вже після такого об"єднання можна, як Ви пишете, "перенести свято", але в жодному випадку не до нього.

П.С. Звинувачувати опонента в невігластві (вовк і звізди) - то помилка. Називається "перехід на особистості". Помилка тим більше неоправдана, що Ви самі зізналися в слабкому володінні предметом: "я не історик".

Для радянського войовничого атеїзму, що його репрезентує КПІ, це цілком нормальна і закономірна еволюція: від безбожництва до язичницької космічної "духовності". Християнство - "мракобесие", а сатанізм під маскою "полиискусства" - самое оно, те, що треба для розвитку студентської капеїшної "духовності".

З п"яти закидів (по-чорноморівському названими чомусь грубим словом "ляп") погодитись можна лише з другим. Дійсно, принцип пріорітетної євангелізації на Сході є явною заявкою на прозелітизм. Всі інші закиди - безпідставні.

Визнання хрещення. Сам шановний Автор пише, що хрещення КП, з точки зору католицького богослов"я, - дійсне. То чого про це мовчати? Авторова відповідь - бо це, мовляв, веде до "втрати довір"я" з боку МП, який чомусь проголошується єдиним можливим партнером для "екуменічного діалогу". Якщо вже бути послідовним, то слід би визнати, що до "втрати довір"я" веде не лист блаженнішого, а саме католицьке богослов"я, і розпочати боротьбу за перегляд його постулатів. Слід би шановному Автору попробувати обгрунтувати думку, що лише хрещення МП - дійсне. До такого абсурду веде його логіка.

Культи Ісидора і Йосафата. Автор не помітив явної іронії в цих культах. Адже обидвоє уособлюють чесноту в і р н о с т і, якраз ту чесноту, якій так бракувало учасникам Берестейського собору. Ісидор підписав Флорентійську унію разом зі своїм патріархом. Обзивати його зрадником - повне безглуздя. Так само Йосафат заплатив життям за вірність с в о ї й церкві. Обидвоє вповні заслужено прославлені церквою. За що дійсно можна критикувати керівництво УГКЦ, так за те, що вони, прославляючи вірність, одночасно не засуджують відступництва,тобто, не засуджують діянь Берестейського собору. Сказавши А треба договорити Б.

Час святкування Хрещення Русі. Автор чесно зізнається, що не знає, коли святкувати правильно, посилаючись на відсутність історичних знань. Чим же обгрунтовує критику? Самими лише політичними мотивами - окреме святкування, мовляв, зашкодить відносинам з православними. Але ж звільнити нас має Істина, а не церковна дипломатія! Якщо в київській традиції святкувати на Маковея - тоді якраз православні повинні змінити свою точку зору. Якщо ж буде доведено, що - на Володимира - тоді Автор дійсно правий, але не через те, що так святкують 9/10 християн київської традиції, а тому що так правильно.