Заява СВР РФ проти Вселенського Патріарха: що саме сталося і чому це важливо для України
14 01 2026
У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь
Те що Тарас Григорович Шевченко був православним, за своїм віросповідуванням, не викликає сумніву та додаткового доведення. Так само як не викликає жодного сумніву і не потребує додатковго доведення і те, що великий український поет, художник, мислитель, громадський діяч, пророк Тарас Григороивч Шевченко є надбанням і не змінним прикладом незламності сили духу для всієї української нації (не залежно від того, якого віросповідування є той чи інший українець чи українка) впродож уже 200 років.
Тож вислів глави УГКЦ в контексті того, що величь духу та вірність своєму українському народу, які виявив впродовж свого земного життя Тарас Григорович Шевченко, є непохитним прикладом і для життя тих українців, що на сьогодні відносяться до лона Української Греко-Католицької Церкви, відповідає дійсності.
Хоча з точки зору історичної правди, стосовно того ким був великий Кобзар за своїм віросповідуванням, допущена помилка. Та ця помилка, швидше всього продіктована великою повагою і любов'ю у Христі до великого українця Тараса Григоровича Шевченка. А любов покриває все...
Головне щоб ми не помилялись у любові і не зраджували її до Господа Бога, свого українського народу і української держави, тоді Божі заповіді і слова великого Кобзаря, Тараса Григоровича Шевченка, будуть поміж нами... Нами усіма українцями, що на сьогодні іще залишаємось розділеними і церковно і ментально-територіально...
мой отец был русским (хотя хрен его знает кем он там был...кое кто щас про Орду вспомнит). и я родился там же. и до сих пор думаю на этом языке,потому и комменты мои на нём же.
я люблю и уважаю Украину,в которой живу. люблю её историю.
но при всём этом никак не могу принять,что та самая Единая Святая Соборная -она обслуживает мелкополитические интересы.
у католиков на сей счёт одна теория (или точнее то,что воплощалось в разные годы в жизнь),когода Папа был над местными князьками и ими управлял. на востоке (и как следствие -на Руси)было обратное явление, когда князёк пинал епископат,а епископат в ответ на это мило улыбался.
вот только и Христос и апостолы говорили об обратном-кесарю кесарево. а Богу -божие. и когда ситом становится мова, черты лица, принадлежность к неким идеям,которые и близко ко Христу не относятся....заметьте -якобы церковным ситом. то мне тошно в такой церкви. мне во многом тошно то,что говорят периодически из Моспатриархии. но я не вижу ровно никакой идейной разнгицы между речами из РПЦ и речами КП или УГКЦ.
всё это местечковые религии,а не Церковь Божия,если уж говорить очень серьёзно.
кто Павел? кто Аполлос? кто как разговаривает. кем был Шевченко?
я искренне не понимаю,как ругань двух сестёр и последующие скандалы могут уладить их соседи,живущие в соседнем доме. примерно так мне представляется "пример УГКЦ"в деле "единения" того,что было всерьёз и надолго разделено в 7-11 веках.
а то,что +Святослав начинает историософию новую придумывать -это смешно. чем дальше в лес,тем глупее.
"Давайте по суті: по плодах судіть їх. Плоди - проправославні, антиуніатські".
Оце і є конфесійне мислення. Будь-який успіх православних автоматично видається як антиуніатський. Це гра з нульовою сумою.
Насправді, якщо дивитися на справу з точки зору Київської церкви, а не Московського патріархату, тоді будь-який успіх, чи то православних, чи то "уніатів" - то промисел Духа Святого, і цьому можна лише радіти.
Помер Патріарх Грузинської церкви Ілія II: його відспівування очолить Вселенський патріарх
Нападки спецслужб Росії не примусять Вселенський патріархат зупинити свою вселенську місію – заява
Служба зовнішньої розвідки РФ обізвала Вселенського патріарха «антихристом у рясі»
Київський Миколаївський костел передали римо-католицькій громаді після багаторічної боротьби
Богослужіння у зруйнованому храмі: новий кліп “Капелан” від Культурних сил
Митрополит Сумський УПЦ Євлогій: «Кирил Гундяєв зазнав "кораблекрушіння у вірі"»
Румунський патріархат вшановує героїв Революції 1989 року
dutchak1
dutchak1 написал:
Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє.
І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.
dutchak1
dutchak1 написал:
Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства.
dutchak1
dutchak1 написал:
Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.
І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...
Леонид Кучма: «Я не знаю ни одной православной страны, которая процветает»
Нагадаю, що вже від 12 століття (у комнінівській Візантії) корпорація священиків разом із аристократами перетворили решту християн у своїх рабів у самому прямому сенсі у вигляді так званого кріпацтва.
Наприклад в Троїце-Сергієвої лаври було 100 000 кріпосних (рабських) душ (душами вважались тоді тільки чоловіки, значить разом із жінками їх було 200 000).
Високодуховні монахи вважли нормальним перетворити чверть мільйона своїх братів- християн на говорячих безправних тварин.
От вам і відповідь - де корені відсталості та деградації православних країн.
В той час коли в протестантськьких країнах християнам масово друкували Євангеліє, в православних масово пороли, гвалтували і міняли на собак.