Заява СВР РФ проти Вселенського Патріарха: що саме сталося і чому це важливо для України
14 01 2026
У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь
Саме так - все значно гірше, бо західна еклезіологія однобоко розуміла Церкву передусім як земну чи "воюючу" Церкву - видиму організацію, і тільки звідси можливе правильне розуміння католицьких еклезіологічних виразів, напр. що папа є "головою Церкви". Католики визнають, що це звуження розуміння Церкви, яке відбулося передусім після Реформації як реакція на інше однобоке протестантське розуміння Церкви як "прихованої" (Лютер) чи "числа напередпризначених" Богом до спасіння (кальвінізм) було неправильним, тому що відсувало на задній план Церкву як духовну подію.
Це твердження дуже доречне в тому розумінні, що Католицька Церква відкидає тези, що вселенський собор як інституція є вищим від папи, та що істинність визначень папи залежить від їхнього формального схвалення собором.
Не можна ідентифікувати вселенський собор як інституцію із соборним умом Церкви. Адже далеко не всі собори, які величали себе вселенськими, виявлялися такими пізніше. Деякі з них були тільки великими зборищами єретиків. А тому визнання вищості собору над папою було б рівнозначне твердженню, що Церква - це парламентська демократія, в якій більшість завжди права. Історія Церкви нераз доводила, що це не так.
Східні (уніатські) патріархи, які були на 1-му Ватиканському соборі, ніколи так і не підписали цього догмату, і проти них не було жодних санкцій збоку Риму. І я молитися на цей "догмат" не збираюся. Якщо Ви хочете - будь-ласка, моліться собі й надалі. Можете поставити латинський текст у рамки, повісити на стіну, поставити перед ним свічку й молитися. На здоров'ячко.
У випадку деяких західних Церков - саме так, тому що в деяких помісних Церквах уже бували ліберальні більшості в єпископаті, що Рим мусив потім коригувати. Приклад - видання ліберального катехизму голландським єпископатом після 2-го Ватиканського собору - ця книга була заборонена Римом.
Римський престол не тільки мав першість честі, а й був, є і залишиться Петровим - треба досліджувати, наскільки це визнавалося і як розумілося також Східними Церквами до Великого Розколу. Напр. коли отці Халкидонського Собору голосно заявляли, що "Через Лева (папу) говорить Петро".
Cactus,
Пробачте, друже, але це знову софістика... Католики борючись проти галліканізму, приймають і використовують його (галіканізму) помилкове визначення щодо поняття Церкви. Замість того, щоб розкрити правильне значення і цим зняти усі питання. Де тут здоровий глузд?
А так, в церковно-політичній боротьбі страждають догмати та визначення Церкви і все заради домінування папи.
І на Св. Духа усю справу перекладати не варто, людина може грішити попри дію Божу, використовуючи свою свободу в гріховному руслі.
Я вже раніше писав, що всі рішення про першість не можуть вийти за рамки "першості честі", яку зараз має Вселенський Патріарх. Тому з цим знову згідний, але не вірю, що Рим таке влаштувало б, хоча тут Вам видніше.
Помер Патріарх Грузинської церкви Ілія II: його відспівування очолить Вселенський патріарх
Нападки спецслужб Росії не примусять Вселенський патріархат зупинити свою вселенську місію – заява
Служба зовнішньої розвідки РФ обізвала Вселенського патріарха «антихристом у рясі»
Київський Миколаївський костел передали римо-католицькій громаді після багаторічної боротьби
Богослужіння у зруйнованому храмі: новий кліп “Капелан” від Культурних сил
Митрополит Сумський УПЦ Євлогій: «Кирил Гундяєв зазнав "кораблекрушіння у вірі"»
Румунський патріархат вшановує героїв Революції 1989 року
dutchak1
dutchak1 написал:
Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє.
І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.
dutchak1
dutchak1 написал:
Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства.
dutchak1
dutchak1 написал:
Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.
І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...
«Мы уже не враждуем». Предстоятели УПЦ КП и УПЦ (МП) по-братски расцеловались, приветствуя друг друга (ВИДЕО)