Центральний регіон – православних 73,8 % (тут відносно уніатів спостерігається явний спад: від 0,6% у 2000 р. до 0,3 % в 2010 р.)

Південь і Схід – православних 76, 4 та 71,8 %% (уніатів, відповідно, 0 та 0,8%%) 
 Релігія і влада в Україні: проблеми взаємовідносин. Інформаційно-аналітичні матеріали до Круглого столу на тему: «Державно-конфесійні відносини в Україні, їх особливості і тенденції розвитку» 8 лютого 2011р. Київ, 2011. Ст. 34

Там і про довіру відповідно... 30% - це виключно Галичина (3 області) 

Архієпископ Митрофан трохи остудив палкого архієпископа Святослава, який поспішив повчати Москву до кого їй треба прислуховуватися. Унії підписаний вирок ще в Баламанді, тому мова може йти лише відтермінування існування цієї структури, а не про її перспективу. Тому навіть імітація прозелітизму на Сході не допоможе.

Насправді серйозного прозелітизму та й екуменізму не має. Є більше говорильні про це. Справжній прозелітизм проводять на сході та в центрі римо-католики. І саме вони, а не православні є реальними конкурентами УГКЦ на тих територіях. Але роблять вони це спокійно, послідовно, без гучних заяв. А арх. Святослав комепнсує відсутність реальної роботи піар-заявами, які дратують православних та загострюють ситуацію. А на ділі пшик. Ні, не пшик, а ПШИК.

Місця не вистачить.

Згідно якої традиції Папа непомильний, а Діва Марія Непорочно Зачата? Згідно якої традиція з'явилося єретичне "філіокве"?

Згідно якої традиції Папа, а не Христос глава Церкви? Згідно якої традиції існують індульгенції  та наука про чистилище?

Згідно якої традиції божища мусульман та сучасних  іудеїв стало тим самим Богом, що і у християн?

Я вже не кажу про спотворення  врозумінні Євхаристії, целібату та й цілої верениці інших відхилень, включно з псевдодуховністю, в якій гра крові та пристрастей сприймається за діяння Духа.

Тільки благаю не писати в езуїтському стилі, що цього всього нема, або дурні православні все не так розуміють. Або, що я один дурний, а всі православні у це все вірять... Бо якої тільки ахінеї я вже не начитався на цьому "форумі".

У вас документів у Ватикані як блох на старому собаці, які ще й самі собі суперечать. Мова йде про фактичні та офіційні вчення і практики КЦ, а не розуміння їх купкою екуменістів.  Бо розуміння сьогодні одне, а завтра інше. А догмат чітко записаний, що папа непомильний в питаннях віри і моралі, а отже непідсудний жодному Собору. Більшої єресі годі вигадати.

Те саме про непорочне зачаття Діви Марії. Природний розум, без жодного віяння Божого Духа лише міг вигадати цей догмат. Але чомусь на Діві Марії зупинився. Бо за природною логікою непорочно зачаті повинні бути і батьки Діви Марії  і батьки батьків..... Але мусив зупинитися, бо це вже був би повний абсурд. Цей догмат був потрібен Пію ІХ задля утвердження свої влади, ніхто про істину особливо не дбав.

Так як і філіокве. Було потрібне, щоб показати свою відмінність від Східної Церкви. І так уся історія, думали якби виділитися та відділится. А наприкінці віків вигадали екуменізм, щоб всіх об'єднати. І де? Звісно під - Папою. Бо в Христі ми вже єдині і штучно об'єднувати тих, хто в Христі і в Церкві не потрібно. Єдність досягається поверненням до Христа та істини, а не змішуванням в казані єресей та забобонів минулого.

Чия би корова мичала.

Тут нічого незвичного немає. Всі Вселенські Собори скликалися як реакція на поширення тієї чи іншої єресі, в першу чергу поміж вищими її ієрархами.

У цьому і полягає різниця між уявленням правосланих і католиків. У православних справді уявлення про апостольську традицію ідеалістичні. Це наш ідеал. Святе Передання є не доповненням і не розвитком Апостольської традиції, а її переживанням. Тому для нас важливий досвід тих, хто пережив Бога, а не людей з пачкою дипломів, які знають Бога, які і студент партійної школи Карла Маркса, по букві, яка вбиває, а не по Духу, який животворить.

У східній Церкві і не могло бути Реформації по природі цієї Церкви. Оскільки, як гарно сказав Хомяков: перший протестант це Рим. Окрім цього, Православна Церква ніколи не сповідувала тих жахливих відхилень, які спричинили Реформацію. Духовні потреби, так само як і фізичні у людини не змінилися, тому у яку б епоху вона не жила, принципи закладені Аостолами та пережиті та викладені нам святими Отцями залишаються завжди актуальними. Звичайно може змінюватися мова викладу, в залежності від рівня слухача чи читача, але зміст залишатиметься тим самим. У Католицизмі проблема інша - змінився зміст Святої Традиції.

Ні.Не чекає цього Православна Церква. Вона чекає, коли "Святий Престол" очиститься від єресей та повернеться в лоно Кафолічної Православної Церкви. Але цього не буде, тому що зайшли надто далеко. Тому повернення до Православ'я можливе і бажане лише особисте та усвідомлене. Майбутній Собор буде Вселенським, якщо він пройде у відповідності до Євангелія та Священного передання, а якщо піде шляхом запровадження нововведень, яких не знала Церква, або шляхом в уніатство, у новій модифікації т.зв. екуменізму, чи проігнорує голос всієї Церкви, а керуватиметься інтригами політиканів з Кремля чи з Брюсселю, то буде типовим "розбійницьким", а не Вселенським чи всеправославним Собором.