Олеже, ви забули навести повну цитату: ось що далі говорить преп. Іустин:

"От единой и неделимой Церкви в разные времена отделялись и отпадали еретики и раскольники, и этим отделением они перестали быть членами Богочеловеческого Тела Церкви. Так сначала отпали гностики, затем ариане, а за ними духоборцы, монофизиты, иконоборцы, католики (включая будущих протестантов), униаты... – словом, все члены еретическо-раскольнического легиона (Мк.5:9)".

Отже під розкольниками він аж ніяк не має на увазі Київський Патріархат, який під час життя преподобного ще не існував. Тим більше, що святий належав до Сербської Церкви, яка також десятиліттями була "розкольницькою" аж поки Константинополь не був вимушений визнати її автокефалію.

А кого він мав на увазі він сам і написав. Читайте уважно і не займайтеся більше передьоргуванням цитат, тим більше святих. єзуїтство сьогодні може і в моді, але не всюди, хіба що за словами святого, в "легіоні" (Мк.5:9) ).

А те, що Церква розділеною бути не може, згідно слів святого Іустина Поповича, є свідченням православної християнської еклезіології, яка повністю суперечить єресі екуменізму, що стверджує, що Церква розділена і їй треба воз'єдуватися. Максимально про що може йти мова, так це про адмінстративну єдність, але аж ніяк не духовну, і лише поміж частинами Помісних Православних Церков, а не єретичних груп. Бо духовно Церква єдина, свята, соборна і апостольська вже 2000 років. Тому повертайтеся.

Окрім того:
- рішенням Собору Російської Православної Церкви 1917 - 1918 рр. всі анафеми, які були виголошені в Російській імперії з політичних підстав, були скасовані (засудженні). Відтак при виданні нових редакцій богослужбових текстів щодо Торжества Православ'я, із них було вилучено і ім'я Івана Мазепи (ці тексти є в наявності і оригіналах);
- у 1918 році, в місті Києві на площі Святої Софії, з благословення Митрополита Київського Антонія за участі архієрея та духовенства саме РПЦ було відслужено панахиду за Гетьманом України Іваном Мазепою;
- Іван Мазепа не був підданий московського царя, а являвся Гетьманом України, що на той час іще перебувала у військово-політичному союзі із Московією та під її патронатом. Поразка ж шведсько-українських військ 1708 року під Полтавою призведе до подальшої втрати державності України на декілька століть та її розділеня між Російською імперією та Польщею, а відтак і Австро-Угорською імперією. І відбудеться це саме завдяки зради московського царя Петра І в частині не виконання  союзницьких зобов'язень щодо захисту автономних прав та цілісності України;
- відсутність будь-яких оригіналів щодо проголошення   анафеми Гетьману України Івану Мазепі у 1708 - 1709 рр. в архівах Української Православної Церкви та Російської Православної Церкви, унемовжливлюють розгляд даного питання на Церковному рівні (в Києві чи Москві), як не уможливили його окремий розгляд і на Соборі РПЦ 1917 - 1918 рр. Бо не можна ж скасовувати чи підтверджувати той документ, якого не має в природі.
За таких умов стосовно Гетьмана України так звана анафема є не чинною з моменту її  проголошення, а для тих хто в цьому сумнівається, то вона є  скасованою Собром РПЦ 1917 - 1918 рр.  в загальному порядку щодо всіх політичних анафем.
Такий підхід дає можливість закрити цю тему, припинити її політизацію та не допустити втягування УПЦ, РПЦ у не потрібні для них процеси. Бо ні УПЦ, ні РПЦ, виходячи із вище викладеного, не повинні у так званій політизованій анафемі Івану Мазепі, що є добрим підгрунтям для укріплення братерської любові та співпраці між українським і російським народами. Саме з цієї позиції тема анафеми Івана Мазепи повинна бути чим швидше закрита, раз і на завжди, при цьому без втягування УПЦ та РПЦ в непотрібні дискусії щодо  її скасування. Сподіваюсь що мої аргументи та мета даного дослідження будуть почуті та правельно оцінені. Тими хто може почути і правельно оцінити у любові один до одного, та гідної памяті нашого народу з вірою у Торжество Православ'я.

Дане питання давно вже потрібно було  закрити на рівні наукового та канонічного обговорення. Тим паче, що після Собору РПЦ 1917 - 1918 рр. (що засудив усі анафеми з політичних міркувань), питання щодо колишньої анафеми Івану Мазепі не актуально, бо втратило чинність...

V.Bureha. Дякую пане Володимир що Ви підключились до дискусії з даного питання. Наведені Вами посилання є давно відомими, важливими і засвідчують факт не чинності так званної анафеми щодо Івана Мазепи, але буду лаконічний у висловах:
1. Наведене проф. Володимиром Бурегою (КДА і С) цитування однозначно підтверджує наступне:
- так звана анафена носила виключно політичний характер і на вимогу (під примусом) московського царя Петра І - тож у відповідності до канонів Православної Церкви не є чинною;
- соборного рішення (Собору чи Священного Синоду) Київської Митрополії за участю всього єпископату (яка на 1708 - 1709 рр. іще зберігала свій канонічний статус самоуправління) та Московської Церкви за участю всього єпископату (РПЦ) щодо Івана Мазепи не приймалось , а Церковні Собори не скликались. Так зване анафемування, під примусом московської політичної влади, щодо глави іншого державного утворення -  Української держави було виголошено (можливо ???) декількома архієреями, що перебували у прямій залежності від московського царя Петра І, але вони не складали більшість чи абсолютну більшість єпископату Київської Митрополії чи Московської Церкви на той час;
- документального оформлення вище зазначених діянь, періоду 1708 - 1709 рр., скріпленого належними підписами, не має. Посилання робиться на друковані видання, написані під царською цензурою, в середині ХІХ ст. і вони не можуть розглядатись як не заперечні першоджерела  (М., 1859; Труди КДА, 1865);
- до судової відповідальності за провини перед Православною Церквою Іван Мазепа Київською Митрополією ніколи не притягався, а навпаки був її великим меценатом і до кінця днів свого земного життя - православним вірником (католицизму чи уніатства не приймав);
- так звана анафема Івану Мазепі не визнавалась і не визнається по сьогодні жодною Помісною Православною Церквою (окрім РПЦ в період імперського гонніння на неї з 1721 по 1918 рр.).

12 листопада 1708 року в Глухові Київський митрополит Іоасаф Кроковський, архієпископ Чернігівський Іоанн Максимович та єпископ Переяславський і Бориспільський Захарія Корнилович «Мазепу предали соборне вечному проклятию» (Источники Малороссийской истории, собранные Д. Н. Бантышем-Каменским и изданные О. Бодянским. Часть II. 1691-1722. М., 1859. С. 181). В той же день вони видали звернення до пастви своїх єпархій, де повідомляли про прийняте рішення: «Благочестивейшему Монарсе Нашему, Его Царскому Пресветлому Величеству, бывший Гетман Иоанн Мазепа изменил и пристал к еритическому Королю Шведскому, Малороссийския отчизны отчуждился... Сего ради Духу Святому и нам, Малороссийским Архиереем, тако изволившим, чужд стался Церкви Святыя Православнокафолическия и общения Православных, и все его одномышленники с ним самоизвольне, от Его Царского Пресветлого Величества до противныя части Шведския удалившиеся, от матери нашея Церкви Святыя Восточныя суть отвержены и прокляты» (Источники Малороссийской истории. Часть II. С. 184-185). В той же день в Москві в Успенському соборі Кремля шість архієреїв відсліжили літургію, після якої митрополит Стефан (Яворський) виголосив анафему Мазепі: «Мы убо, во имя Христово все собравшиеся зде архиерее, властию, нам от Бога данною, нынешнего изменника, перекидчика и явственного вора Ивашку Мазепу, бывшаго гетмана, за его измену и вероломство проклинаем: анафема, анафема, анафема, да будет проклят» (Труди КДА. 1865. № 12. С. 512). Після цих слів усі присутні архієреї тричі вигосили: «Буди проклят».

 Я запитав покійного преподобного Юстинаі він сказав такі слова:"Разделений Церкви никогда не было и не может быть, а были и будут только отпадения от Церкви. Нежелающие приносить плода ветви засохшими отпадают от вечноживой Богочеловеческой лозы - нашего Господа Иисуса Христа" 
 Отже вас він називає відпавшими від Церкви.  Православна Церква не є розділена, але є хтось, на Його думку, хто відпав. Вас вважає відпавшими весь православний світ, а отже і той, кого ви цитуєте. 

Олесь. Гетьман України Іван Мазепа жодних клятвопорушень щодо України та українського народу в 1707-1709 рр. не робив. Щодо відносин гетьманської України та її Гетьмана Івана Мазепи із Московським царством і московським царем Петром І, то причиною протистояння стала імперська політика Московії. Петро І вирішив стати імператором і зліквідувати автономну незалежність України, перший порушивши умови віськово-політичного союзу між Україною і Московським царством (надіюсь Ви знаєте, що гетьманська Україна ні при Богдані Хмельницькому, ні пізніше, ні при Івані Мазепі не зрікалась своєї незалежності і ніколи не з'єднувалась із Московським царством, як його адмінітсративно-територіальна структура). Тож відповідно і жодного клятвопорушення по відношенню, вже фактично агресора, московського царя Петра І Великий український Гетьман Іван Мазепа не допустив, оскільки ніколи не був його підданим, а тільки перебував під тимчасовим його протекторатом, умови якого свавільно і підступно порушив сам московський цар.

Anglus. Дозвольте коротко - Московська Церква (Російська Православна Церква) ніколи не приймала рішення про накладення анафеми на Гетьмана України Івана Мазепу (тим паче коли мова іде про 1708 - 1709 рр.). Тож відповідно до канонічних норм та Статуту РПЦ дане питання взагалі не підлягає до розгляду РПЦ, бо анафеми РПЦ щодо Івана Мазепи ніколи не існувало і не існує. Так само ніколи не існувало і не існує жодного соборного канонічно-церковного рішення Київської Митрополії з даного питання.

Все інше - це багатовікова московсько-шовіністична політична пропоганда, не підкриплена жодним належним церковно-канонічним документом РПЦ чи УПЦ.

І на цьому дане питання слід вважати вичерпаним...