Для жителей западной Украины самый значимый среди рождественско-новогодних праздников - православное Рождество (72%), зато для жителей восточной - Новый год (78%). Об этом свидетельствуют результаты исследования, проведенного компанией Research&Branding Group.
Как сообщили в пресс-службе компании, в целом и для большинства украинцев важнейшие праздники - православное Рождество (68%) и Новый год (65%). Только каждый пятый украинец считает значимым Крещение (18%), а каждый десятый - старый Новый год (11%) и День святого Николая (11%).
У более чем трети украинцев (36%) Новый год ассоциируется с праздником детства, еще у трети (32%) - с запахом елки и мандарин в доме, а для каждого четвертого жителя страны с украшенной елкой (27%), хорошим праздничным настроением (26%) и новогодним застольем (26%).
В опросе, который проводился с 4 по 14 декабря, приняли участие 2 тыс. 78 респондентов из 24-х областей Украины и АР Крым, сообщает Укринформ.
Теги:
Тому історія розсудила, яка Церква є по-справжньому українська. І єпископи, як ті, що мають повноту влади у Церкві завжди були зі своїм народом, ніхто нікуди ніколи не переходив, нікого не купували, ніхто не співпрацював з режимами. ЯКА ЦЕРКВА В УКРАЇНІ МОЖЕ ПОХВАЛИТИСЯ ЦИМ??? 
Чи може знаєте багато підпільних українських православних до 1989 року,? Я знаю безліч священиків, які ніколи не згадували Святейшего на Літургії, поминаючи потиху Йосифа Сліпого. А чи не Галичани були найкращими випускниками православних семінарій, особливо у Ленінграді? Це греко-католики, що хотіли бути священиками і ними ставали завдяки знанням. Порівняти абітурієнта з Галичини і з Росії чи Сх України, це як порівняти о. Сергія з Йосифом Сліпим. 
по духу і знанням.
Давайте говорити історичними фактами. Не на Волині, а в Російській імперії. При цьому легітимність собору 1839 року була більш ніж істотна. Бо приєднання до РПЦ підтримали все владики Київської уніатської митрополії. І, як не гірко Вам це чути, більшість парафіяльних священиків.
Не будемо забувати й той факт, до слова визнані всіма істориками, що більше 70% всіх уніатів було на території сучасної Білорусі й східної частини сучасної Литви.
Отут маємо справа із двома причинами:
1. Історичний обряд Київської Церкви (як православної, так і уніатської) містить у собі багато елементів, які невідомі РПЦ. Наприклад, Хресна дорога зустрічається в православному варіанті ще в середині 16 століття; хрещення допускається обливанням; немає тропаря третьої години в літургіях ну й ще багато всього... Це залишилося в народній свідомості.
2. В 19 і початку 20 століття на землях Галичини проходила потужна латинізація Східного обряду. Багато автентичних речей були зіпсовані до невпізнанності. Про латинізацію, що губить УГКЦ, перший, до слова, початків писати й говорити митрополит Андрій. Можете згадати ще причастя на колінах і т.д. Те, про що Ви пишете - це саме те, із чим боровся кардинал Любомир Гузар і, як я розумію, бореться верховний архієпископ Святослав....
Скажу більше: греко-католик у Львові відрізняється від греко-католика в Івано-Франківську або Ужгороді... Причому кардинально протилежні погляди на деякі речи.
А православні в Рівне (предки яких ніколи не були уніатами), відрізняються від православних у Сумах і Чернігові. Це теж факт.
Регіональні особливості будуть завжди. Тим більше, що в Західній Україні радянська влада була значно менше часу.
Як не дивно, але вони були. Хоч як єдина структура підпільна УАПЦ була ліквідована радянськими каральними органами ще в 50-х роках. При цьому практично всіх підпільних священиків УАПЦ розстріляли...