Найбільше медалей серед всіх учасників Чемпіонату світу з гирьового спорту, який відбувся у м. Лоутраки (Греція), здобув студент Київської духовної академії і семінарії УПЦ, паламар храму Всіх святих (на місці кафедрального Воскресенського собору УПЦ, що будується в Києві) та помічник ієрея Павла Білого у недільній школі «Соборна» Микола Ткачук, повідомляє "Релігія в Україні" з посиланням на Православіє в Україні.Майбутній священик, який за підсумками 2012 р. увійшов до десятки кращих спортсменів Буковини з неолімпійських видів спорту, змагався у ваговій категорії до 80 кг і виборов дві золоті та 4 бронзові нагороди.
Серед юніорів до 22 років Микола став першим у сумі двоборства, набравши 239 балів. Серед дорослих клірик храму Всіх святих здобув 3 «бронзи» – у поштовху, ривку та за сумою двоборства. До слова, у поштовху він показав свій кращий результат, штовхнувши дві гирі вагою по 32 кг протягом 10 хвилин 93 рази. У вправі «Ривок» його результат – 146 підйомів.
Микола Ткачук також змагався у командній естафеті серед дорослих у поштовху двох гирь по 32 кг протягом 2 хв. і став чемпіоном з результатом 44 рази.
У ривку буковинець став бронзовим призером, вирвавши 32 кілограмову гирю 48 разів за дві хвилини.
Загалом, у звітному Чемпіонаті світу були представлені 13 країн, серед яких Україна посіла перше загальнокомандне місце. На другій позиції – збірна Казахстану, на третій – збірна Італії.
Володар найбільшої колекції нагород Мундіалю-2013 нині поєднує у столиці навчання в Національному університеті фізичного виховання і спорту та Київській духовній семінарії. «Нічого складного немає – головне щиро просити Бога про допомогу і щиро працювати на тренуваннях», – пояснив майбутній священик Микола Ткачук.
Теги:
спорт важен и нужен. и +Аввакум никогда с этим не спорил. тут уже приводили его рассуждения по данной теме. то же самое я читал в его сообщениях и раньше.
но спорт для поддержания определённой физической формы и участие в соревнованиях... это такой маленький кумирчик. которых у нас дофига может быть: еда,одежда,женщина,...в этом ряду спорт находится далеко не на последнем месте. из спорта в ряды искренне верующих можно и нужно переходить. спорт дисциплинирует. позволяет видеть свои силы реально. та самя борьба духовная,о которой говорили многие подвижники -она описана как спортивный процесс. в котором нельзя задремать ни на минуту. и постоянно тренироваться.
но вот когда верующий человек начинает активно заниматься спортом на профессиональном уровне. ИМХО это пограничное состояние. либо у него дофига свободного времени и ни на что лучшее и важное оно не расходуется...либо приоритеты смещены. а дар молитвы и познание премудростей для дальнейшего служения -уже достигнуты.
не берусь говорить о духовных уч.заведениях, но в светских ВУЗах с советского времени если ты спортсмен и вписываешься в комманду ВУЗА - сессии тебе автоматом проставят. потому как это престиж ВУЗа. хотя все прекрасно понимают: ты как специалист по своему направлению -никакой. у тебя ни времени ни сил ни желания учить что либо. тренировка,тренировка и ещё раз тренировка. ну и ,конечно же, соревнования. 30-35 лет ,активная карьера завершена, куча травм, часто бухой..сколько олимпийских чемпионов спились,не сумев найти себя в жизни. а начиналось всё безобидно.
речь тут , ИМХО, не о спорте.