Церква, що не належить до Церкви Вселенської, подібна до людини, що не належить до Церкви своєї, а таку людину ми звемо безбожною.

Повнота Церкви не в Церкві місцевій, а тільки в Церкві Вселенській. І хто не прагне належати до Вселенської Церкви, той неповно вірить, або й не християнин.

Помісна Церква, замкнена сама в собі й відірвана від єднання з Церквою Вселенською, конче завмирає: в ній може бути й спокій, але це спокій гробу.

Коли яку Церкву Церква Вселенська не приймає до свого молитовного єднання, це ясна ознака, що таку Церкву не вважають за православну.

Уважаю, що створивши одну міцну Українську Церкву, треба просити Патріярха Царгородського, щоб прийняв її під свій безпосередній омофор, надавши їй права Екзархату. Православна Українська Церква, як Екзархат Патріярха Царгородського, дала б нашій Церкві спокій і плодючий розквіт і, безумовно, поставила б її на правдиву канонічну путь до автокефалії, і то недалекої.

Митрополит Іларіон (Огієнко), 1949 рік

Джерело: Юрій Юс. До питання визнання Вселенськими Патріярхами Автокефальної Української Православної Церкви // Новий Літопис. – Ч. 1 (6), 1963. – Сс. 49-50.

Portal-credo.ru


Теги: