Eurasia Daily Monitor: Москва побоюється, що Молдова піде за Україною і заборонить Російську православну церкву

Пол Гобл

Оригінал публікації: Eurasia Daily Monitor Том: 21 Випуск: 139

Джерело The Jamestown Foundation

Московські чиновники та церковники побоюються, що Кишинів піде за Києвом і заборонить Російську православну церкву в Молдові. І вони, і тамтешні промосковські групи використовують занепокоєння з цього приводу у своїй кампанії проти переобрання прозахідного лідера Молдови.

Росія побоюється не лише втрати ще однієї частини території, яку Москва вважає канонічною територією своєї церкви, а й розширення румунського та західного впливу в Молдові та Україні, де Румунська церква має значну присутність.

Президент Майя Санду каже, що не буде забороняти Православну церкву в Молдові, але високопоставлені члени її партії заявили, що хочуть це зробити. Критики Санду кажуть, що вона нещира, не заявляючи про свої наміри заборонити московську церкву, щоб цей крок не коштував їй голосів, але все ж планує зробити це в разі переобрання.

Російська православна церква Московського патріархату (РПЦ МП), один із найважливіших інструментів Кремля у збереженні свого впливу на пострадянському просторі, стикається з черговою кризою, цього разу в Молдові. Деякі соратники прозахідного президента Майї Санду кажуть, що хочуть наслідувати український приклад і заборонити московську церкву, оскільки вважають її іноземним агентом. Санду заперечує будь-які подібні плани, але її критики кажуть, що вона лукавить через побоювання, що втратить голоси на майбутніх президентських виборах у жовтні. Триваючі напади на Санду та її прихильників за таку ідею та організація масових протестів проти неї та цього, звичайно, є частиною виборчої кампанії. Однак не слід відкидати їх просто так, оскільки вони відображають глибші та давні занепокоєння Москви щодо того, що вона ось-ось втратить вплив відносно Заходу в ще одній країні, яку вона вважає частиною своєї традиційної сфери впливу.

Ця поразка дорого коштуватиме Росії, оскільки понад 90 відсотків населення все більш прозахідної Молдови вважають себе православними. Це ще більше підриває претензії Московського патріархату виступати від імені всіх православних народів пострадянського простору. Ці занепокоєння посилили особливі умови релігійного життя в Молдові. Заборона московської церкви зміцнила б там авторитет Румунської православної церкви, зробила б її домінуючою релігійною організацією в Молдові і навіть могла б відкрити шлях для можливого об’єднання Молдови та Румунії. Потенціал того, що зростання Румунської церкви в Молдові може ще більше підірвати вплив РПЦ МП в Україні, який був використаний Москвою для підриву української державності, є найбільшим кошмаром Москви в регіоні.

В інших пострадянських країнах спроби обмежити чи навіть повністю заборонити московську церкву є частиною зрозумілих прагнень створити національні православні ієрархії, незалежні від Росії. Однак ситуація в Молдові набагато складніша через її заплутану історію. Зміна кордонів у Молдові за останні два століття відіграла більшу роль, ніж майже будь-де в іншому місці. Коротко кажучи, сучасна історія російського православ’я на території сучасної Молдови почалася в першій половині 19 століття, коли Російська імперія захопила цей регіон у Османської імперії та реорганізувала існуючу православну присутність під юрисдикцією Московського патріархату. Коли Румунія поглинула цей регіон у 1918 році, Бухарест підпорядковував помісні церкви Патріархату Румунії. Такий порядок діяв до Другої світової війни, наприкінці якої Радянський Союз анексував нинішню Молдову, а РПЦ МП замінила румунську церкву. Після розпаду Радянського Союзу в 1991 році Москва надала своїй церкві в Молдові самоврядний статус, але в той же час Румунська Бессарабська православна церква повернулася і стала активнішою, хоча й залишилася значно меншою.

Згідно з опитуваннями, 86 відсотків населення Молдови стверджують, що вони пов’язані з Молдавською православною церквою (МПЦ), як називає себе московська церква в Молдові, тоді як лише 11 відсотків ідентифікують себе як частину румунської Бессарабської митрополії. Останнім часом відбулася деяка ерозія підтримки першої: за останні кілька років близько 60 парафій МПЦ перепідпорядкувались Бессарабській митрополії. Однак вони становлять лише близько п’яти відсотків від 1200 парафій МПЦ. Якби Кишинів заборонив МПЦ, оскільки принаймні деякі з них є фаворитами правлячої партії, частка парафій, які змінюють бік, швидше за все, зросла б, хоча принаймні деякі з парафій МПЦ, ймовірно, пішли б у підпілля та шукали б підтримки в Москві та релігійних правозахисних групах в інших місцях. Це може створити потенційно вибухонебезпечну ситуацію, що може бути однією з причин, чому Санду холодно відреагувала на ідею заборони.

Щось інше може бути більш суттєвим, принаймні для Кремля. Заборона МПЦ призведе не стільки до утворення молдавської національної православної церкви, скільки до радикального розширення в Молдові Бессарабської митрополії, підпорядкованої Бухаресту. Це посилило б підтримку тих у Молдові, хто прагнув возз’єднатися з Румунією з культурних, мовних чи історичних причин. Це також стане засобом входу до Європейського Союзу та Організації Північноатлантичного договору (НАТО) через чорні двері, враховуючи, що Румунія є членом обох. Велика частина гніву, який зараз висловлюють російські ЗМІ і промосковські чиновники та церковники щодо загрози заборони, майже напевно відображає ці занепокоєння, а не теологічний захист позиції РПЦ МП у Молдові. Через те, як, ймовірно, розвиватиметься релігійне життя в Молдові та політичні наслідки, які це матиме, Кремль може бути ще більше стурбований цими подіями, ніж Московський патріархат.

Є й інша, більш безпосередня причина, чому російський уряд турбується про можливу заборону московської церкви в Молдові та її заміну Румунською Бессарабською митрополією. Такий крок посилив би позиції румунської церкви в Україні. Зараз в Україні проживає понад 150 000 етнічних румунів і 250 000 етнічних молдован, більшість з яких розмовляють румунською мовою і відвідують одну з приблизно 120 бессарабських парафій. Дехто в Москві вже намагається нагнітати напругу між румунською церквою в Україні та українським урядом. Кремль і його агенти навіть намагалися розпалити сепаратистські ідеї серед Бессарабської митрополії, тому можна очікувати, що вони будуть вітати будь-які події в цьому напрямку. Однак більшість у російській столиці, ймовірно, стурбована тим, що просування Бессарабської церкви в Україні дасть Києву ще одного прозахідного союзника на його території.

З огляду на негативну реакцію Заходу на плани Києва заборонити московську церкву, можливо, переобраний президент Санду не піде на заборону російської церкви. Однак тиск з боку її союзників означає, що проблема не зникне, навіть якщо Санду пізніше не вживе заходів. Цей тиск, ймовірно, утримає Молдову на шляху до можливої ​​заборони. Це може стати основою для ще більш драматичного розриву Молдови з Москвою — тим більше через занепокоєння Москви щодо того, що означатиме заборона для її статусу в православному світі та які це матиме наслідки для політики Кремля в Україні та інших країнах – частинах пострадянського простору.