На Львівщині побільшало одружень і меншає розлучень. Це оприлюднило обласне управління статистики. За перші півроку в області одружилися 6663 пари, за той же період торік 5956. Зареєстрували 1069 розлучень, минулоріч — 2747.

Про сім'ї на Львівщині розповідає директор Інституту родини та подружнього життя при Українському католицькому університеті Юрій Підлісний, 39 років.

Інститут — це кімната на третьому поверсі вузу. На білих стінах висять ікони, плакати із закликами протидіяти абортам.

— Покращення статистики важко пояснити, — каже Юрій Теодорович. — Треба заглянути в глибини людської душі, оцінити кожну ситуацію. У кожного своя мотивація одруження або розлучення. Я знав двох, які не розходилися тільки тому, що не мали де жити окремо.

У нашій області статистика одружень і розлучень завжди була однією з найпозитивніших в Україні. Торік по країні на 100 одружень припадали 40 розлучень, у нас — трохи більше 30. Основна причина — тут зберігся не надто урбанізований спосіб життя, вплив церкви продовжує бути доволі великий, люди більше розуміють сімейні цінності. У нашій області багато греко-католиків. А греко-католицька церква понад 10 років проводить передшлюбні науки. Це 18 зустрічей, які зобов'язана відвідати кожна пара перед вінчанням. Спілкуються зі священиком, лікарем, психологом, юристом. Дізнаються, як краще зжитися разом, виходити з конфліктів. Був випадок, коли половина пар, які одночасно відвідували науки, відмовилися брати шлюб. Ми робили моніторинг, скільки сімей розпалися після наук. Відсоток був мізерний.

Чи відрізняються родини із різних районів області?

— Великі райони, як-то Стрийський чи Дрогобицький, або наближені до Львова — Пустомитівський, Яворівський — зазнають більшого впливу міста. Натомість гірські або сільські — Турківський, Перемишлянський — завжди були консервативними. У селі менше розлучаються, народжують більше дітей.

Чому подружжя розходяться?

— Причини будь-які. Чоловік не хоче допомагати по господарству, батьки не сприймають другу половинку, бракує грошей. Та все це лише каталізатори. Першопричина єдина — подружжя не розуміє самої суті, чим є шлюб. Коли людина починає думати, що вона є центром тяжіння, світ є "або для мене, або проти мене". У такому випадку розлучення невідворотне. Треба пам'ятати, що любов, — це самозречення заради іншої людини. Якщо не розумієш цього, краще не брати шлюб узагалі, не мучити себе і когось. Власне, ось ці церковні науки і допомагають парам визначитися.

Чи змінилися родини останніми роками?

— Змінилися обставини, в яких вони живуть. За Радянського Союзу активно пропагували атеїзм, не дозволяли брати шлюб. Зараз пари вважають важливішим вінчання, ніж реєстрацію в ЗАГСі. Раніше сім'ї були багатодітні, зараз стараються мати одну-дві дитини. На Львівщині багато людей виїхали на заробітки, розбиті родини стали масовим явищем.

Як фінансова криза позначилася на подружжях?

— Матеріальний фактор найменшою мірою впливає на сімейні стосунки. Є російська приказка: "С милым рай и в шалаше". Знаю родину, яка дуже переймалася, чи народжувати їм третю дитину. Переживали, що буде важко прогодувати сім'ю. Тепер у них дев'ятеро дітлахів.

Церква може розлучити людей, щоб ті мали змогу знову взяти шлюб?

— Поняття "церковне розлучення" не існує. Є так звана сепарація. Коли через певні обставини пара не може жити разом, церква може дати на це дозвіл. Скажімо, насилля в сім'ї, неналежне виконання подружніх обов'язків. Інший термін — ануляція. Тобто шлюб визнають недійсним. Формально він був, але внутрішня настанова людей одне щодо іншого, їхнє розуміння власне шлюбу дозволяє сказати, що пара не була свідома, що вона робить. Скажімо, такий випадок. Дружина раптом не захотіла жити з чоловіком. Завела собі коханця. З'ясувалося, одружувалася з однією метою — щоб її утримували. Тобто принаймні з одного боку шлюб був неналежно оформлений.

Ці питання вирішує церковний трибунал, що діє при соборі Святого Юра. Процедура триває рік або й більше, подібна до звичайного суду — є досудове слідство, викликають свідків. Якщо на суді головна дійова особа прокурор, то тут — захисник шлюбу. Його завдання — довести, що цей шлюб таки має право на життя. Щороку до тисячі пар просять ануляції. Близько двох третин отримують відмову.

Вік, коли одружуються, зростає. З чим це пов'язано?

— Зросла тривалість навчання. Обставини такі, що треба докласти трохи зусиль, аби стати на ноги. Церква не визначає мінімального віку, коли можна одружуватися. У законодавстві це 18 років, але доволі умовно. Дехто буває не готовий до шлюбу і в 40. Якщо ж заглянути в історію, то Богородицю віддали заміж у 14.

Багато жінок виходять заміж вагітні.

— Церква завжди наголошує, що шлюб треба брати удвох, а не утрьох. Але вінчають і вагітних. Усяке буває. Ну, люблять одне одного, не втрималися. Та слід завжди пам'ятати, що дошлюбні стосунки — це гріх.

Як ставитеся до цивільних шлюбів?

— Однозначно негативно. У чому суть такого шлюбу? Співжиття людей без державної реєстрації й вінчання. Тобто я використовую іншу людину, аби дізнатися, чи підходить вона мені. Ставлюся до неї як до предмета, який треба перевірити. Чи смачний борщ вона варить, чи задовольняє в ліжку, чи маю я з нею про що поговорити. Думаю, тут більше страждають жінки. Є дослідження. Більшість чоловіків у цивільному шлюбі не вважають, що вони до чогось зобов'язані, й не вважають себе одруженими. Натомість для жінок співжиття з чоловіком фактично прирівнюється до одруження.

Якщо люди справді люблять одне одного, вони мають ставити питання під іншим кутом. Якщо ми в якихось моментах не сходимося, нам треба знайти шлях вибудувати ці стосунки нормально. Взаємними компромісами, поступками. Якщо кожен любить сам себе, довго це не протримається.

Назвете формулу щасливої сім'ї?

— Любов і вірність — досконалішої формули ще не придумали.

Теги: