Нещодавня трагедія у Миколаєві, що зі зрозумілих причин викликала значний суспільний резонанс, викликає багато питань, чимало з яких звучать на сторінках ЗМІ... Де був Господь, коли відбувалося все це? Чому попускаються свавілля, страждання?.. 

Відповіді, запропоновані журналістами, у ряді випадків просто визначають винних — «мажори», «алкоголь» і навіть «сама потерпіла». Навряд чи такі думки можна назвати вичерпними або навіть правдивими. Хоча б тому, що аж ніяк не всі «мажори» — покидьки. «Алкоголь» — рідина, на яку нарікати безглуздо. А робити «постраждалу» крайньою і зовсім аморально. Таким чином, цілком закономірні питання залишаються без чітких відповідей, а ті, що є, — лише посилюють нерозуміння. Ситуація ця не нова. 

У 388 р., у Великий піст, святитель Іоанн Златоуст, звертаючись із проповіддю до антіохійського народу (який розбив імператорські статуї, злякався скоєного і чекав покарання), відповів на багато таких питань, що хвилювали і тоді, і зараз. Примітно, що перша знаменита проповідь прозвучала до того, як спалахнув заколот. Златоуст розмірковував, серед іншого, про послання апостола Павла до учня Тимофія, зокрема про повчання: «Вживай небагато вина, ради шлунку твого і частих твоїх недугів» (1 Тим. 5: 23). Цей вислів багатьом може здатися тривіальним, який зовсім не стосується проблемних питань. Святитель Іоанн Златоуст переконує у зворотному:

«Язичницька наука, розкриваючи багато вульгарного і навчаючи слухачів багатьох дурниць, відпускає їх із порожніми руками і такими, що ні багато ні мало не придбали собі чогось доброго. Благодать же Духа не так, а зовсім навпаки: небагатьма словами вона вселяє любомудріє... і часто буває достатньо узяти звідси один тільки вислів, щоб мати засоби на весь життєвий шлях.

...Кажуть: хіба Тимофій сам не міг знати, чим треба користуватися, а чекав дізнатися це... з послання... призначеного для народного читання? (Це для того зроблено), щоб тобі знати... Деякі не менше дивуються... запитуючи себе: для чого чоловік, який мав таку завзятість... зазнав такої хвороби? Дійсно, він не просто хворів, недуги його завжди і безупинно слідували одна за одною... Звідки це видно? Зі... слів Павла. Він [...] зазначив... кажучи: частих твоїх недугів.

Нехай вислухають це ті, хто, піддавшись тривалій хворобі, нарікають (на свої страждання) і знемагають. Але питання полягає не в одному лише тому, що він (Тимофій) хворів, будучи святим, і хворів так безперестанно, а в тому, що йому довірені були і громадські справи... Та не лише це, а й щось інше є питанням для тих, хто сумнівається, саме — чому, якщо Тимофій перебував у такому стані, ні сам він не зцілив себе, ні його вчитель. Вони пробуджували мертвих... а... немічного тіла не зцілили... Але найголовніше в тому, що Павел, після стількох і таких знамень... не соромився писати Тимофію, щоб він вдавався до послуг вина. (Це особ­ливо важливо) не тому, що ганебно пити вино, — нехай не буде!.. Бачите, як те, що здається нікчемним, рясніє численними питаннями? Наведемо ж і рішення...

Павел... не просто сказав: вживай небагато вина, а сказав наперед: надалі пий не [одну] воду, потім уже приєднав пораду вживати вино; словом же надалі він позначив, що до того... Тимофій пив воду і внаслідок цього став хворий. Хто не здивується його любомуд­рію та строгості? Він досяг самих небес, зійшов на вершину чесноти, і це свідчить про нього його учитель, кажучи: послав до вас Тимофія, мого улюбленого і вірного в Господі сина (1 Кор. 4: 17)... Тимофій... знав, що юність важка, що вона легко займиста, легко піддається спокусам, легко потрапляє на слизький шлях і потребує дуже міцної вузди, бо вона є ніби багаттям, яке захоплює все... поза ним... І всіляко намагався згасити це полум’я... Нехай нездужає, казав він, тіло, але не слабшає душа, і нехай приборкується плоть, але не буде перешкод для плину душі до неба. Але... він не занедбував справи божественні, а всюди літав більше, ніж здорові і сильні тілом, то в Ефес, то в Коринф, часто в Македонію, в Італію, всюди перебуваючи з учителем... Така ревність про Бога, настільки легкі крила дає вона. Як людям, які мають сильні і здорові тіла, немає... користі від здоров’я, якщо душа зневажена, безтурботна і лінива, так і знесиленим немає жодної шкоди від слабкості, якщо душа благородна... Де­яким здається, що це... виправдання для... безсоромного вживання вина. Насправді не так... Повчання приписує радше піст. [...] Павел... ставить нам міру і межі вживання вина... Не так руйнується земля, що обтяжена постійним достатком вод, як розхитується, розслабляється і зникає сила тіла, постійно затоплювана питтям вина. Тому уникатимемо крайнощів... піклуючись і про здоров’я тіла і стримуючи його... Вино дано Богом не для того, аби ми впивалися доп’яну, а щоб були тверезими, щоб веселилися, а не сумували, бо вино, говориться, веселить серце людини (Пс. 103: 15). [...] А пияцтво — справа диявола. Не вино призводить до пияцтва, а нестриманість призводить до пияцтва. Не ганьби творіння Боже, а засуджуй бе­зумство співраба.

...Пияцтво — корінь усього злого. Вино дано для того, щоб відновити сили слабкого тіла, а не для того, щоб руйнувати силу душі, щоб усувати неміч плоті, а не шкодити... П’яниця живий мрець; пияцтво — демон самозваний, недуга, що не має прощення, падіння, позбавлене виправдання, загальна ганьба роду нашого. П’яниця не тільки непотрібний... у справах... а і з одного просто виду противніший за всіх, дихаючи смородом. Виригання, позіхання і крики п’яних неприємні й огидні... Але найбільше зло в тому, що ця недуга робить для п’яниці недоступним небо... Тому знищимо цю погану звичку і послухаємо слів Павла: вживай небагато вина. [...] Так і дані нам необхідні для життя їжу і пиття ми... повинні вимірювати часом і необхідністю, ніколи не переходити за межі необхідності й нічого не робити нерозважливо і безладно. Тепер, коли ми дізналися про дбайливість Павла і чесноту Тимофія, направимо бесіду на вирішення поставлених питань...

Для чого ж (запитують) допустив Бог впасти в недугу такому святому, який звершував настільки великі справи, і чому ні сам він, ні вчитель не могли усунути хвороби, а мали потребу в допомозі вина? У цьому полягало питання... Ви ж чули, як багато хто запитує: чому, справді, один, будучи людиною смиренною і лагідною, щодня буває викликаний до суду якимсь... лиходієм... — і Бог допускає це? Чому інший, брехливо звинувачений, помер несправедливо?.. Ми могли б назвати багатьох святих, які жили і в наш час, і за наших предків, які зазнали чимало... мук. [...]

Я можу вказати вашій любові вісім причин усякого роду та виду лих святих... Перша полягає в тому, що Бог попускає їм терпіти біди, щоб вони внаслідок величі своїх заслуг і чудес не впадали скоро в гордість. Друга в тому, щоб інші не думали про них більше, ніж властиво людській природі, і не вважали, ніби вони боги, а не люди. Третя — щоб сила Божа явилася... через людей слабких і пов’язаних узами. Четверта — щоб ясніше виявилося терпіння їх самих, як людей, які служать Богу не через нагороди, а... і після великих лих виявляють чисту любов до Нього. П’ята — щоб ми любомудрствували про воскресіння. Насправді, коли ти побачиш, що людина праведна... терпить без кінця лиха, так і йде з цього світу, то ти мимоволі змушений будеш подумати про тамтешній суд... Шоста (причина) в тому, щоб усі, хто зазнає нещасть, мали достатньо розради і полегшення, дивлячись на них і пам’ятаючи про лиха, що трапилися з ними. Сьома, щоб, коли ми закликаємо вас (наслідувати) чесноти їх і... кажемо: «Наслідуй Павла і співревнуй Петру», ви, з причини надмірної висоти заслуг, не подумали, що вони були людьми іншої природи, і не відмовилися боязко від наслідування. Восьма, щоб коли потрібно шанувати і шкодувати, ми знали, кого потрібно вважати блаженним і нещасним...».

У цій своїй проповіді антіохійцям святитель Іоанн Златоуст підтвердив словами Святого Письма кожну з причин страждань праведників, а сам — чи не увесь час служіння гнаний і світською владою, і недбайливими архієреями — помер у засланні восени 407 р., по дорозі в Пітіунт... Останній вислів Іоанна Златоуста, як і багато інших, став частиною Передання Церкви: «Слава Богу за все!».

Теги: