Дорогі  українці,  діти, юнацтво і молоде Христова,  що пов’язана з освітою в Україні, тай усі  просвітяни України, Слава Ісусу Христу!

Все частіше і частіше видається, що ми всі, учасники українських реалій сучасного життя, маємо нещасливу нагоду бути очевидцями і свідками  особливої Голгофи, Голгофи української, мовної. На ній розпинається не Син Божий, Ісус Христос. Його вже вдруге розіп’яти не можливо, хоча намагання тривають.  На цій Голгофі розпинається жива мова одного із давніх європейських народів – народу українського. Жила вона собі, ця мова, наповнювала людське життя насолодою українського духовного сенсу, змісту. Розцвітала молитвами, поезією, піснями, оповіданнями, прислів’ями, жартами. Та найшлися ті, що позавидували її. Одні осквернили її, називаючи «телячою мовою», і тим, хто в Українській державі це зробив, нічого не було і не буде. Якби у одній,  із сусідніх держав, хтось би спробував так назвати їх мову, не уявляю, що б трапилось. Інші, можливо  налякалися, що вона зможе ще більше утвердитися, розквітнути, стати «Неопалимою купиною» у того народу, що за словами І. Я. Франка – « в гору йде». Безумовно злякалися, то ж, пішли до сучасних членів сучасного українського синедріону на власних пагорбах тай сказали:» А скільки нам дасте, якщо ми зрадимо, видамо її вам».

 

Не було іншої відповіді, – тридцять срібняків, тоді вони погодилися тай видали її, мову нашу. То ж відбувся суд і у верховному синедріоні, і в Пилата, і в Анни, і в Кайяфи. Особливо запопадливо кричали ті, що раніше голосно співали:» вишлі ми все із народа, деті  семї трудовой…!»  « розіпни, розіпни її», тай розіп’яли на очах у всього світу. А ті, що називали себе апостолами народу, повтікали зі страху перед синедріоном…»

До двох наступних голосувань у верховному синедріоні, вона – мова висітиме на Хресті розіп’ятою, допоки після тих них – помре остаточно. І  не стане у нас мови, тоді не стане і нас. А на нашій землі, на родючих українських чорноземах запанують ті, що ненавиділи нас, нашу Україну, її народ і все те, українське, чим він вирізнявся у співбутті з іншим народами.

Все це видається сном, як в одному з українських фільмів минулого століття, коли наш геніальний Іван Миколайчук ходив до людей тай промовляв: Люди, просніться. Все це сон, все це вам сниться! Так само сном видається все, що чинить сатана на Україні сьогодні. Але, напевне, пора проснутися, бо ж проспимо не тільки мову, а і саму Україну, і саме життя наше, безталанне!

НІ! так не буде! Буде по – іншому! Буде так, як вирішить Господь Бог, а не владні пагорби, де би вони, і якими би вони не були! Ця свята і дорогоцінна мова пережила, перетривала печенігів, половців і хазарів. Вижила вона і тоді, коли князі і княжата бігали до золотої орди, випрошуючи собі ярлики – пережила татаро-монгольське ярмо, пережила литовсько-польські поневіряння, руїну і панщину, тай усіх поневолювачів сучасності. То ж, переживе українська мова всіх. Навіть після розп’яття воскресне як Ісус Христос. Воскресне щоб жити вічно. А якщо не вірити в це, тоді не варта жити.

Звертаюся до всіх українських свідомих освітян. До молоді: дітей, школярів і студентів, до людей культури і науки в Україні. Доки ми будемо шкутильгати на дві ноги? Доки нас роз’єднуватимуть та розсварюватимуть. За часів, коли я був проректором Київської Духовної Академії, звертаючись до вихованців і студентів, часто казав, наказував, щоб читали постійно Слово Боже, бо в Ньому небесна Правда, Істина Господня. Щоб постійно читали українську класику – відбірні зерна народної, Богом даної, мудрості і краси, удосконалювали рідню мову, здобували відбірний словарний запас української мови. Так само прошу і тепер. Оця Українська Голгофа в сучасності, має послужити не розладу, не упадкові. Вона мусить організувати нас, зібрати  і удосконалити.

А в супереч тим українофобам та україножерам, кожна душа українська, особливо  в царині освіти,  обов’язково, повинна вивчити та знати декілька мов і так здивувати цілий світ знаннями мов та ерудицією. Це, власне, стане гідною відповіддю усім тим, хто зневажаючи волю Божу, нищить і поневіряється над одним із дивовижніших творінь Його – УКРАЇНСЬКОЮ СВЯТОЮ МОВОЮ, АМІНЬ!

Молюся сам і запрошую, закликаю до спільної молитви усіх українців. Закликаю до плідної, старанної праці для щедрих духовних, просвітницький врожаїв на ниві Господній, у збережені спадщини божественної, якою і є наша свята українська мова!

Спаси усіх нас, Господи Святий, Мати Божа і Архістратиже Михаїле!

+  Іоанн, єпископ Львівський і Самбірський,

Голова Учбового комітету УАПЦ.

Теги: