Чим вас так захопила мозаїка, чому зацікавилися саме нею?
Емільяно Афрікано, реставратор:
Ще в юному віці я вирішив присвятити своє життя мистецтву. Мозаїка – не легкий вид творчості, тож потребує чималих зусиль й навиків. А вибір пояснюю тим, що мене захоплює її техніка. Реставрація - робота дуже відповідальна й кропітка, тут справжній фахівець не той, хто творить нове, а той, хто вміє відродити давні задуми колишніх митців. Сказати б, законсервовувати їхні первинні твори для нащадків.
Філософія мозаїки – у монументальному зображенні важливий кожен маленький камінець. Чи ви її дотримуєтесь?
Звичайно. Й тут важить не лише форма та розмір породи. Чималу роль в мозаїчному полотні відіграє колір. Тож значення має якість самого скла. У залежності від сюжету, який відтворюють в мозаїці, підбирається відповідний тип й відтінок смальти. Також свої правила диктує масштаб зображення. Бо, скажімо, Христос Пантократор, що під куполом, викладений з великих елементів, а ікони нижніх ярусів, які знаходимо в апсидах базиліки, вимагають маленьких, а то й мініатюрних камінців.
Відомо, що у реставраційних роботах часто послуговуються хірургічним інструментарієм: шпателем, скальпелем, навіть застосовують фотограмметрію, ендоскопічне дослідження, сканер. Дуже велика схожість до медичної царини. Чи можна, отже, прирівняти споруду храму до живого організму, який так само потребує точного діагнозу і доброго лікування?
Масімільяно Булла, архітектор:
Якщо виникають якісь нездужання, а особливо вікові, то храм реагує, як людська істота − відчуває біль, бо зазнає руйнування. Людина у цьому випадку йде до лікаря, вживає медичні препарати. Проблеми з тиском або болі в суглобах вимагають одних засобів. Якщо ж пошкодження зовнішні, приміром уражені шкірні покрови, то проводять ліфтинг. Історичні пам’ятки теж хворіють. Тому ми повинні глибоко дослідити структуру, щоб точно визначити недугу, поставити достеменний діагноз. Для цього треба провести інтервенцію, ніби увійти в сам скелет будівлі. Обов’язково перевірити міцність куполу, перед тим, як братися за реставрацію всієї споруди. Відтак, вичистити її від шлаків – нашарувань часу. Також визначити матеріали, які слід замінити на новіші. Звісно з людиною дещо легше, бо вона може бодай вказати вогнище захворювання і назвати симптоми. Споруда ж мовчить. Але якщо її вчасно підлікувати, вона ще довго служитиме своєю красою. Бо на відміну від людини, її давність є її перевагою.
Які головні проблеми виникали під час роботи?
Емільяно Афрікано, реставратор:
Передовсім матеріали, використані ще під час побудови собору. Вони були досить низької якості, у результаті чого утворився певний вид солей, що затьмарював барви мозаїки. Процес альтерації. У церкві є вологість. Вода випаровується, а солі залишаються, руйнуючи як саму смальту, так і ґрунт під нею. Через що окремі фрагменти зображення відшарувалися від стіни. Наприклад, на куполі, де протікала вода, були найскладніші проблеми з реставрацією. Й не справа тут у недбальстві, просто на той час існували одні засоби, які вважались якісними. Та згодом наука довела, що їх можна удосконалити. Загалом у ході роботи ми багато чого змінили з початкового проекту, тому що шукали можливості розширення простору для служіння новим вимогам – відповідно до потреб й кількості прихожан. Скажімо, конференційний зал під собором трансформовано у більш просторе, багатофункціональне приміщення, оснащене аудіо та відеотехнікою. Модифікації зазнав також коридор, який з’єднує церкву з парафіяльним будинком. Головна трудність – змінювати так, щоб не порушувати первинного вигляду й задуму, виходячи з інтересів історично-мистецького вигляду собору.
Що рекомендуєте для збереження відреставрованого?
Емільяно Афрікано, реставратор:
За мозаїкою потрібен постійний догляд. Також часта діагностика - раз у 6 місяців проводити тест з якості зображення і планувати його добре утримання.
Яка мозаїчна ікона базиліки вразила найбільше?
Емільяно Афрікано, реставратор:
Христос-Пантократор. Тому що це основна фігура, навколо якої все будується у великій гармонії − весь всесвіт собору. Також його створено за допомогою техніки, яка мене зачудовує: лик Христа прекрасний, зображений з найдосконалішою, ювелірною точністю, за усіма законами мистецтва.
Чи доводилось раніше займатися відновою подібних споруд?
Масімільяно Булла, архітектор:
Не було лячно братися за реконструкцію храму іншої культури?
Емільяно Афрікано, реставратор:
Навпаки, це дуже цікавий і гарний досвід. Базиліка Св. Софії має нетипову архітектуру, більш притаманну палеохристиянським церквам, які у давнину будувалися по всій Європі, у тому числі й в Італії. Особливість українського собору, крім того, що храм збудовано в 70-х роках минулого століття, він ще має понад 1500 метрів квадратних мозаїки. Більшу мозаїчну площу можна знайти лише в церкві Св. Марка у Венеції та в кафедральному соборі міста Монреале, що на Сицилії. Фактично інших сакральних споруд з таким багатим мозаїчним оздобленням годі в Італії шукати. Бо, до прикладу, в мавзолеї Галла Плацідія, що у Равенні, також є мозаїчні зображення, але їхні розміри значно менші. Крім того мене дуже зацікавила техніка викладення зображень в українському храмі.
Кажуть, що легше збудувати новий храм, ніж відновити старий. Чи сьогодні оплачується проводити реставраційні роботи?
В Італії вважають, що головне − не набудувати чогось нового, а добре зберегти все те давнє, що тут вже є. Бо це країна, в якій дуже цінується історична спадщина. Італійське законодавство ретельно дбає, щоб цей принцип не було порушено. Адже руйнувати завше легше, ніж зберігати. Тому держава шукає різні засоби, щоб все, що має понад 60 років, було недоторканне.
Як йшла співпраця з українськими консультантами?
Масімільяно Булла, архітектор:
Головна різниця між роботою архітекторів обох країн у тому, що в Італії більш суворіше законодавство. Тут намагаються дотримуватися всіх нормативів, поданих Центральним Інститутом Реставрації. Вкінці своєї праці ми даємо сертифікат – гарантію. А це відповідальність. Українці натомість мають більшу свободу дій у виборі матеріалів та технологій. Тому траплялися дискусії. Скажімо одна з них стосувалася покриття даху. Купол Святої Софії сферичний. Запропонований українцями матеріал – булат, як мені сказали, має гарантію на сто років. Але ніхто не є впевнений, що ця гарантія справді діятиме так довго. Бо його виготовили щойно 10-20 років тому. В Італії булат вважається складним матеріалом, мало пластичним, і його використовують вкрай рідко. Він не входить до нормативно дозволених. Тож ми запропонували сплав міді, цинку і алюмінію, який здається схожим на золото. Відповідно церква матиме шляхетно «позолочені» куполи, які не втратять свій вигляд щонайменше 70-80 років. Вони можуть стати трохи коричневими, але завжди відливатимуть золотом. Підтвердженням цього є італійський сертифікат якості.
Емільяно Афрікано, реставратор:
Нині існує широкий вибір матеріалів, ціла база добре вивчених засобів, які відповідають європейським нормативам. Тож у своїй роботі ми уникаємо елементів, пов’язаних із залізом, бо воно швидко окислюється. Працюємо з найсучаснішими технологіями, до прикладу – зі скляним волокном, яке застосовується у реставрації античних витворів мистецтва. У цьому полягає інновація.
Масімільяно Булла, архітектор:
І такі осучаснення стосуються не лише мистецького вигляду храму. Удосконалення зазнало також технічне оснащення. Встановлено контроль системи охолодження та опалення, яка працює таким чином, щоб водночас використовувати альтернативну сонячну енергію. Функціонує сучасна система водовідведення. Довкола собору діє відео-нагляд, який працює 24 години на добу. Проведено нове освітлення храму. Взагалі, тут все задумано для служіння на довгі віки, адже ми розуміємо, що ця церква має надзвичайно важливе історично-релігійне значення для української спільноти Риму. Й водночас храм нині є невід’ємним мистецьким шедевром всієї Італії.
Існує думка, що особливості храмової архітектури часто визначають характер цілого народу. Виходячи з цього, якими є українці як нація?
Масімільяно Булла, архітектор:
Я неодноразово бував в Україні, якийсь час мешкав і працював у Львові та Мукачевому. Дуже добре себе почував там, у мене складалася гарна співпраця. Ваш народ надзвичайно гостинний, щирий. На заваді кращого пізнання звичаїв та характеру українців була мовна проблема, бо я, на жаль, не знаю української. Однак згодом зумів порозумітися. Вважаю українців спокійними, талановитими та дуже віруючими людьми. Бо навіть попри те, що ми, італійці, маємо Ватикан і папу, мешканці України більш релігійні й глибоко духовні. Зараз в Італії забувають значення храмів. Ми зводимо церкви, створюємо гарні фрески, мізкуємо над оригінальним дизайном або проводимо досконалу реставрацію, проте втратили розуміння суті Дому Господнього. Тому що колись людина була неграмотна, але коли заходила в храм, розглядалася й, через скульптури та зображення, розуміла всю біблійну історію, «читала» церкву. Однак нині існує небезпека, що сучасні італійці втрачають розуміння символізму. І це стає чималою проблемою, бо ми губимо відчуття нашої культури. А в Україні, мені видалося, люди мають велику потребу в духовному рості й цінують та добре розуміють сакральне мистецтво.
Церква в Римі створена на подобу храму Святої Софії в Києві. Чи ви хотіли б його відвідати?
Масімільяно Булла, архітектор:
Звичайно прагну побачити київську церкву, бо вона дуже старовинна й гарна. Знаю, що там також є багато мозаїки. Також мені дуже подобаються українські дерев’яні церкви. В Італії ніколи не було такого високого мистецтва з дерева. Це подиву гідне! Дерев’яна сакральна архітектура дуже цікава й добре збережена в Україні. Маю намір її пізнавати та вивчати.
Теги:
dutchak1 написал: