Острів Мартініка – один із володінь (заморський департамент) Франції – знаходиться біля Ямайки, у Карибському морі. Населення – близько 400 тисяч, 90% — чорношкірі і мулати. Основна релігія – католицизм.

На Мартініці є справжній діючий вулкан, саме тут народилася легендарна французька імператриця Жозефіна – дружина Наполеона. Тут деякий час жив і творив Поль Гоген.

 

І саме тут, на невеличкому острові посеред Атлантичного океану, після паломництва о. Жана Рано до Києво-Печерської Лаври з’явилася православна парафія на честь святого архангела Гавриїла.

Перебуваючи в черговий раз у Києві, отець Жан із помічниками Паскалем, Костянтином і Мішелем завітав у гості до Відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ і заразом дав інтерв’ю «Православію в Україні».

 

***

Як стати православним, якщо живеш на Карибських островах?

— Отче, розкажіть, будь ласка, про себе, про свій прихід до православ’я.


Я познайомився із Православ’ям майже 20 років тому. У моїй родині всі католики, і я раніше також сповідував католицьку віру. Однак ще з дитинства була у мене одна дивна особливість – я хрестився не так, як це прийнято в католицтві. Коли я приходив до костелу, то хрестився справа наліво, як православні, про яких я тоді ще не знав. Просто мені так було зручніше. А місцевий священик постійно нагадував мені, що це неправильно. Через 15 років після того я познайомився із православними і побачив, що вони хрестяться так само. Це мені сподобалось.

Цікавитися Православ’ям я почав у Парижі, куди переїхав з о. Мартініка. Однак скоро мені довелося повернутися на батьківщину – Мішель, мій теперішній помічник, почав будувати храм у нас на острові. Він сказав мені: «Слухай, ти познайомився із Православ’ям, приїзди до нас – служитимеш у нашій церкві».

У мене не було відповідної освіти, щоб я розумів, як воно точно має бути. І Господь послав мені двох людей з України – Олега і Ольгу. Це були акробати, які приїжджали виступати з цирком. Опинившись на Мартініці, вони побачили там наш православний храм і зайшли до нас. Так ми і познайомилися.

А потім вони запросили мене до Києва, і я потрапив до Києво-Печерської Лаври. І відтоді, як побачив цей прекрасний монастир, я почав думати, чи можливо взагалі піти під юрисдикцію Блаженнішого Митрополита Володимира?

Цей мій приїзд — уже п’ятий. Фактично завершилася моя еволюція, мій шлях до Православ’я.

Зараз я заочно навчаюся у Духовній семінарії в Парижі і одночасно звершую своє служіння на Мартініці. Наша парафія є першою парафією Руської Православної Церкви на французьких Антильських островах у Карибському морі.

Що значить бути православним у Франції?

Взагалі, дуже важливо бути православним. Православ’я для мене – це база для духовного життя, колиска християнства. Господь саме так благословив звершувати мені місію на острові Мартініка.

Там, у нас на острові, люди майже зовсім не знали, що таке Православ’я. Ми розпочинали нашу парафію з 4-5 особами. Сьогодні на кожній недільній літургії маємо 50-80 чоловік. І я бачу, що на Мартініці Православ’я розвивається. Зараз, загалом, на острові близько 200 сімей сповідують православну віру.

На Мартініці є також Православна Сирійська Церква Антіохійського Патріархату, однак сирійці зараз шукають приміщення, бо в них немає свого храму. Тож ми зараз єдина православна парафія, яка має структуру, має свій храм. І, мабуть, не випадково наш храм побудований на честь святого Гавриїла – вісника від Бога. Поки що ми — єдина православна церква на Мартініці, яка реально функціонує.

Ми – франкомовна община. Мартініка є 97-м володінням (заморським департаментом) Франції. Ми служимо літургію св. Іоанна Златоустого французькою мовою.

Зараз я можу сказати, що нарешті повністю займаюся храмом. Раніше змушений був працювати на світській роботі. Безпосередньо перед тим, як зайнятися храмом, я працював на підприємстві, де виготовляли пластикові вікна, а перед тим — менеджером у транспортній компанії.

Чому православ’я приймають французи, для яких традиційною є католицька віра?

— У таких от чисто католицьких країнах православні громади – це, як правило, вихідці із православних країн. А тут приймають православ’я самі французи. Чому?


Мені важко відповісти на це запитання. Це – Господь. За великим рахунком, я не шукав, я опинився в середині Православ’я, я був приведений Богом у Православ’я. Стосовно мого шляху, в мене не було жодних коливань — Господь привів і заповів взяти на себе цю місію.

Коли мені раніше казали, що потрібно прийти у храм допомагати і носити підрясник, я казав: «Я? Ні! Ніколи не носитиму!» Але тепер я – священик, у мене є дружина і вже четверо дорослих дітей.

Ми не вибираємо, Господь нас вибирає. Я ніколи не обирав, не просив, але і не противився цьому – Господь дав, і я просто прийняв.

Як у вас православні взаємодіють із іншими конфесіями?

– Чи є у вашому оточенні католики, і як ви взаємодієте?


Моя мама має п’ятеро синів. З них – я один, хто став православним. Всі мої брати прийняли мене з моїм православ’ям.

І коли я ходжу по Мартініці в рясі, люди часто мене запитують, якої я віри. А, почувши, що православної: «О! Це добре! Це чудово!» - і приязно посміхаються. Тож, у нас прекрасні відносини і жодних міжконфесійних проблем.

— Як вірять у вас на Батьківщині? Віра більш традиційна чи навпаки, люди не зважають на традиції і більш схильні до пошуків?

На Мартініці люди шукають автентичного, істинного християнства. Ось, що потрібно. Вони часто приходять до нас, запитують, ми розмовляємо.

Люди завжди шукають істину. І наш народ шукає справжній духовний шлях. Є в нас і протестанти, і свідки Єгови, і баптисти, і адвентисти, але серед цього всього люди шукають істинності.

Шлях до Бога є важким і напруженим, тому знайти вірний шлях до Нього – так важливо.

— Ви сказали, що вже вп’яте в Києві. Поділіться Вашими враженнями про Україну.


Знову скажу такі слова: ми не вибирали, Господь нас привів в Україну. Коли я вперше приїхав, то познайомився зі священиками — отцем Полікарпом, отцем Миколаєм, побачив дуже привітне ставлення. І ось приїжджаю знову і знову. Тут, у Лаврі, купую начиння для своєї церкви – ікони, підрясники, тканину для облачень…

Для мене Київ — як другий Єрусалим.

Теги: