"Матінко Марцеліно! Ти навчила серця польських дітей і жінок любити Бога і рідний край, шанувати все, що велике, шляхетне й нещасливе, тому великий і нещасливий народ оцінив і вшанував тебе", – ці слова класик польського письменництва Генрік Сенкевич адресував Марцеліні Даровській (Котович), яка народилася і виросла в селі Шуляки на Жашківщині.
Мине сотня літ, і 1996 року інший великий поляк, Папа Римський Іоанн Павло ІІ беатифікує жашківчанку, зробивши перший крок до канонізації її як католицької святої.Черкащина ж дізналася про те, яку славну землячку має, лише у травні 2009 року – з публікації у "Прес–Центрі".
Минуло ще понад три роки і днями автор автор цих рядків отримав листа від отця Тараса Левицького, настоятеля православної церкви у жашківських Шуляках. Священик писав: "Ваша стаття вже принесла плоди. Завтра будемо освячувати пам’ятну дошку на честь Марцеліни.
Знайшлася людина, яка зацікавилась особою Блаженної. Як бачите, Ваш труд не був даремним. Хотілось і Вас побачити на цьому святковому заході". У наступному номері "Прес–Центру" ми розповімо про деталі цієї події – коли у маленькому селі на Жашківщині гості з Київщини, Тернопільщини і навіть далекої польської Варшави відкривали меморіальну дошку людині, знайомством з якою дорожили навіть великі Міцкевич і Шопен. Сьогодні ж у мене це викликає непереборне бажання знову зануритися у вивчення історії цього маленького села жашківської глибинки, бо весь цей час мрію дослідити дивовижну легенду, у правдивість якої вірила сама Марцеліна Даровська – в те, що на околиці Шуляків, поруч з помістям її батька, був курган, де начебто поховано… вождя гунів, великого завойовника Аттілу. Кажуть, рабів, які хоронили вождя, вбили всіх до одного, щою ніхто не знав, де Аттілу поховано.
Але чи випадково Марцеліну Даровську саме таким іменем назвав батько, який переповідав їй легенду? Адже відомий історичний факт: найбільший життєпис про знаменитого гунна–завойоаника залишив давньовізантійський історик на ймення Марцелін Коміт…
Так вже роками повелося, що "Прес–Центр" завжди друкує ексклюзивні матеріали з історії нашого краю. Ось і Павло Іванович Соломаха приїхав днями до редакції зі звенигородського містечка Ватутіного спеціально задля того, щоб привезти рукописи й ексклюзивні малюнки. Улюбленій газеті він довірив публікацію цих матеріалів, зібраних Володимиром Начаровим – знаменитим білоруським архітектором, який надзвичайно любив Черкащину. І знову наша газета надрукує те, що досі не друкувало жодне інше видання…
Довіра читачів – річ надзвичайно приємна. Задля вас, шановні, ми власне й збираємо по крихті таємниці минулого нашого краю. Ось і в сьогоднішньому номері газети "Прес–Центр" Ви прочитаєте про смілянина Дмитра Жупінаса, який прославився як один з найкращих кавалеристів війська УНР і вписав своїми вчинками рядки історії п’яти держав – Російської імперії, Української Народної Республіки, Польщі, Німеччини та США.
Разом з тим, ми продовжуємо тримати руку на пульсі подій сьогодення. Читайте нашу газету й надалі, рекомендуйте її друзям і знайомим – і Ви завжди будете у курсі подій минулого і новин сьогоднішнього дня. Свого часу знаменитий британський банкір Натан Ротшильд сказав фразу, яка стала крилатою: "Хто володіє інформацією – той володіє світом!" Сказав це після того, як першим дізнався про результат битви під Ватерлоо і зуміло зігравши на біржевих акціях, отримав капітал у 40 мільйонів фунтів стерлінгів, ставши за день чи не найбагатшою людиною планети. Нам з вами, шановні читачі, розбагатіти на фінанси може й "не грозить", але пізнаючи світ, ми стаємо як мінімум багатшими духовно…
Теги:
dutchak1 написал: