Про те, що чекає на Церкву та прихожан, говоримо з Преосвященним єпископом Адріаном (Куликом), керуючим архієреєм Хмельницької та Кам’янець Подільської єпархії Української автокефальної православної церкви (далі УАПЦ). Про кризу у Церкві й шляхи її вирішення архієрей розповів у відкритому листі до Предстоятеля Церкви, Митрополита Мефодія. Протезамість діалогу виник скандал.

Вас не допустили до участі у Архієрейському Соборі УАПЦ. Чи очікували Ви такої реакції Предстоятеля Церкви у відповідь на Ваш лист?

Ні, мене це здивувало. Рішення скликати Архієрейський Собор 4 квітня прийшло саме після того, як Митрополит отримав мого листа. Тож в мене були всі підстави думати, що під час чергового засідання Собору ми, врешті, візьмемося розглядати всі проблемні питання та розпочнеться рух із оздоровлення Церкви. Бо в листі дійсно описані реальні проблеми УАПЦ. «Завдячуючи» митрополиту Мефодію, Церква мучениця фактично втратила свою ідею. За час предстоятельства Кудрякова в неї лише залишилася чудова обгортка та назва. Як не прикро, але це так. І ось, замість того щоб розглядати конкретні питання, він вирішив видалити мене з зали засідань. Інші архієреї просто побоялися йти супротив волі Глави УАПЦ, хоча я висловив те, що кожен з них думає і про що говорив мені не раз.

Про що може свідчити ця ситуація?

У Митрополита немає в планах щось робити для блага Церкви. В мене склалося враження, що він нашій Церкві і померти не дає, і піднятися з ліжка також не дозволяє. На догоду кому він усе це робить? Тут все дуже непросто, як нам внушають.

Зараз головною метою для нас є об’єднання українського правосла в’я, щоб народ український залишався внутрішньо, духовно цілісним. Лише об’єднавшись навколо Церкви, ми зможемо об’єднати нашу державу. А ворогам вигідно, щоб ми розділювалися за принципом «розділяй і володарюй».

А хто, у даному випадку, виступає ворогом України?

В першу чергу Україна завжди була у колі геополітичних та релігійних інтересів Москви.

Ви говорили про об’єднання. Мова йде не лише про сполучення Церков автокефальної та Київського патріархату, але й про об’єднання з Московським Патріархатом?


Це був би ідеальний варіант. За великим рахунком, Українську автокефальну православну церкву і Українську православну церкву Київського Патріархату абсолютно нічого не розділює з богословського боку. У нас одинаковий канонічний статус і неймовірно переплетена новітня історія. Також, обидві наші Церкви вважають себе ідео логічними спадкоємцями рухів за церковну незалежність на початку та в середині XX cтоліття. Вселенський Патріарх не раз наголошував, що першим кроком для здобуття нами канонічного визнання УАПЦ та УПЦ КП необхідно об’єднатися.

Відомо, що після інциденту на Соборі Львівсько Самбірська єпархія УАПЦ перейде у склад Української православної церкви Київського Патріархату.

Так, це вже третя єпархія УАПЦ після Тернопільської та Хмельницької, яка цими днями прийняла рішення увійти до складу Київського Патріархату. Турбуючись про користь Православної Церкви, єпархія, очолювана чудовим богословом, проповідником та душпастирем – єпископом Іоаном (Швецем), на законному зібранні офіційно висловила бажання звернутися з проханням до Святійшого Патріарха Філарета, щоб той прийняв їх під свій святительський омофор.

Чи відбудеться подібне на Хмельниччині?


Об’єднавчий процес йде, але без особливого розголосу, триває Великий піст, та ще й не зовсім зрозумілою є реакція Предстоятеля УАПЦ на вчинки єпископа, духовенства та парафій. Вже зараз очевидно, що Митрополита Мефодія підтримують не більше півтора десятка парафій. Не бажаючи надалі миритися з повною байдужістю Першоієрарха, одночасно усвідом люючи власне безсилля, парафії потихеньку самі приєднуються до Київського Патріархату. В єдності наша сила.

Протягом якого часу це відбуватиметься?

Не думаю, що це займе багато часу. Ми очікуємо ланцюгової реакції, підтримки Львівської єпархії, яка є найбільшою у Церкві. Чекає мо, що Івано Франківська єпархія також приєднається. Якщо цей рух почнеться ще хоча б в двох найбільших наших єпархіях, то вже можна буде сміливо говорити про об’єднання двох церков у єдину Помісну Церкву.

Які й у чому можуть виникнути проблеми? Чи «відпустить» єпархію Предстоятель?


Я думаю, що він цей процес вже не контролює. Візьміть для прикладу Тернопільську єпархію, в якій керуючим архієреєм останні два десятки років є сам Предстоятель. За останні часи зі 145 и парафій вона зменшилася до 40 а. Це яскравий показник довіри пастви до свого пастиря. Чи може бути тиск з йогобоку? Може. Ми отримали землю у Хмельницькому, збудували тут храмі вже був прецедент, коли Митрополит Мефодій намагався розігнати нашу громаду, поставити своїх священиків, а храм – захопити. Такі випадки ще цілком можливі.

Але якщо священик відмовиться переходити?

Це заклик до вияву доброї волі пастви та духовенства. Я не буду нікого просити чи змушувати. Це добровільне рішення самої парафії.

Київський Патріархат, на відміну від УАПЦ Митрополита Мефодія, показав чітке бажання Патріарха, духовенства та мільйонів мирян створити та розбудовувати єдину Помісну Церкву. І це не може не викликати у нас заздрості та оптимізму. Оскільки УАПЦ за останні десять років, окрім порожніх слів, нічого своїм вірним запропонувати не змогла, я не бачу жодних причин, щоб не єднатися навколо Київського Патріархату.

Чи залишаться служити у храмах священики УАПЦ, чи їх замінять священики з УПЦ (КП)?

Якщо немає вагомих причини замінювати священика, а люди його підтримують, то, безумовно, священик лишається зі своєю паствою.

Що зміниться для прихожан Церкви?

Має, нарешті, зникнути неприязнь та ворожнеча між православними братами українцями. Те, що нас розділяло, несуттєве та людське. Ми завжди співслужили одні з одними, де факто, маючи між собою повну Євхаристійну єдність.

Ми надіємося, що об’єднання буде сильним стимулом для наших братів з Московського Патріархату. Господь заповідав – «по тому будуть знати, що ви мої учні, якщо маєте любов між собою». Саме у об’єднанні, прощенні образ і буде прояв нашої любові.

Які перспективи процесу переходу Церкви до складу Київського Патріархату?


Ми наближаємося до святкування ювілею 1025 ліття Хрещення Київської Русі, головні урочистості якого пройдуть влітку. Київський Патріархат проводитиме в той час Помісний Собор, і я маю надію, що мене почують співбрати архієреї з УАПЦ, і ми також проведемо Помісний Собор, де обговоримо деталі об’єднання. Я дивлюся в майбутнє з оптимізмом. Бог на землі не має інших рук, окрім наших. Наше Спасіння – у наших руках. Спастися самому, пасивно спостерігаючи, як гине Церква – нереально.

Газета "Всім", м. Хмельницький

Теги: