Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

22 05 2013   Юрій Стригун
Українські

"Усі слов'янські народи звертаються до Бога рідною мовою" - Митрополит Софроній

Митрополит Черкаський і Канівський Софроній з Української православної церкви Московського патріархату закликає проводити богослужіння українською мовою. Деякі приходи області скористалися із заклику ієрарха.

"Усіх священиків, які йдуть служити службу Божу в райцентри і села ми попереджаємо, щоб там вони не "штокали" й не "какали". Щоправда, вони й самі це розуміють", – каже митрополит. Зустрічаємося в його резиденції поблизу Михайлівського кафедрального собору в центрі міста. За спиною Софронія – книжна шафа. Першим у ряду стоїть словник афоризмів. Далі від шафи – акваріум з рибами, ксерокс. На столі – комп'ютер.

Владико, 20 років тому зі здобуттям незалежності ієрархи вашої церкви вирішили, що мовою богослужінь залишиться старослов'янська. Що змінилося тепер?


Мало що. Змінилася людська психологія. Українці почали усвідомлювати, що їхня мова нічим не гірша від решти. Англійці давно проводять богослужіння англійською. Грузини – грузинською. Усі слов'янські народи звертаються до Бога рідною мовою. А в Україні категорично не можна. Чому? Чим наша мова погана? Не мелодійна? Неправда. Не милозвучна? Теж неправда. То в чому річ? Кажуть, що старослов'янська одна із числа стародавніх мов, якою історично легше звертатися до Бога. Теж неправда. Три найстаріші мови християнства – арамейська, грецька й латина. Де тут старослов'янська? Кирило й Мефодій переклали Біблію на слов'янську мову майже через 900 років від народження Христа.

Ваші опоненти кажуть, що без старослов'янської служба Божа виглядатиме занадто буденно й приземлено.


 Хай передивляться Новий Заповіт. Послання до коринтян, діяння апостолів. На день П'ятидесятниці на апостолів зійшов Дух Святий і вони заговорили різними іноземними мовами, яких до цього не знали. Для чого це було зроблено? Щоб апостоли йшли і проповідували Слово Боже народам їхніми рідними мовами. Наголошую, що не однією загальною, а багатьма рідними для цих народів мовами. Наша мова милозвучна наряду з італійською. Звернення до Бога рідною мовою – природнє. Який у цьому гріх?

Є й інший аспект. Чи багато вірян розуміє в церкві хоча б такий вислів: "єлици во Христа креститеся, во Христа облекостеся"?


 Старослов'янську тепер розуміє мало хто. Я розумію, бо свого часу викладав цей предмет. Але часто молюся українською мовою. Бо мені так легше й природніше. А решта? Хіба Ісус хотів, щоб людина прийшла в храм Божий і нічого не розуміла зі сказаного? А треба ж слухати й розуміти. Щоб Слово Боже доходило до серця й до розуму. Навіщо казати "Господі помілуй", якщо своє, рідне "Господи, помилуй" набагато милозвучніше?

Чи всі священики погодяться на перехід? Не боїтеся гнівного окрику з Москви?


Думаю, що в Москві байдуже, якою мовою ми молитимемося.. Там кажуть, щоб українці самі розібралися. Робіть, хохли, що хочете. Післявоєнний патріарх Алексій Перший на аналогічне питання відповів згодою. Тобто, якщо громада хоче української мови в храмі, то треба погоджуватися. Нічого страшного в цьому нема.

Не боїтеся, що дві мови у вашій церкві спричинять до розколу? Адже на півдні й сході держави навряд чи перейдуть на українську.


 Державу розколюють не церковні ієрархи, а політики. Якщо раніше на сході всі вивіски на магазинах були українською, то тепер після ухвалення нового мовного закону українські познімали й почепили російські. Хіба такий крок скріплює нашу державу?

Київський патріархат, який давно перейшов на українську, випереджає вас у боротьбі за паству?


Перейти на українську мало. Я хочу запитати вас наступне. Якщо в Київському патріархаті й в Автокефальній церкві давно перейшли на українську, то де нові сучасні переклади нашою мовою Божого письма? Нової літератури обмаль. Старі переклади є, а нових нема. Треба справами підтверджувати свої слова.

Перехід на українську мову наблизить українські церкви до об'єднання?


Я прожив на світі трохи більше аніж ви, – посміхається. – Бачив на своєму віку багато роз'єднань. І ніколи не бачив, щоб щось роз'єднане з'єднувалося знову.
Джерело: <a href="https://gazeta.ua/articles/life/_usi-slov-yanski-narodi-zvertayutsya-do-boga-ridnoyu-movoyu-mitropolit-sofronij/498364">Gazeta.ua</a>

Gazeta.ua

Теги:


Матеріали за темою
Для того, щоб коментувати матеріали Religion.in.ua, необхідно авторизуватися на сайті за допомогою сервісу F-Connect, який використовує дані вашого профілю в соціальній мережі Facebook . Religion.in.ua використовує тільки ті дані профилю, доступ до яких ви дозволили сайту

Думка редакції не обов'язково збігається з думками користувачів.
Інформація

Відвідувачі, що знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі в даній новині.

НОВИНИ

Всі матеріали

останні коментарі

Українська держава не вим...

dutchak1

dutchak1 написал:

 ВІНК wink 

Богослів’я під прицілом: ...

dutchak1

dutchak1 написал:

мракобісний маніфест wink 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє. wink І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.

 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства. wink 

Проблема українського пра...

dutchak1

dutchak1 написал:

Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.

І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...