Монархія може здатись якимось далекосяжним ідеалом чи мрією. Але успіху досягають ті, хто ставить перед собою великі цілі.
Монархізм є найрадикальнішою формою політичних переконань. Бо монархісти виступають не тільки і не стільки проти влади, а проти самої форми правління. Але в той же час радикальний монархізм не є помітним на вулицях, бо для монархістів вуличні акції як форма протесту неефективні та навіть абсурдні. Є влада і є опозиція, які міняються місцями. В кожній з політичних сил можуть бути люди, що симпатизують монархії, чи то через захоплення історією чи через естетичну привабливість монархії та періодів монархії. Але такі симпатії ніяк не впливають на політичний процес загалом. Загалом ідеї про відродження монархії в Україні вже висловлювались неодноразово. Але популяризації ці ідеї не здобули, частково тому що лунали з вуст не особливо цікавих, гідних, підходящих людей та осіб, а частково тому що не особливо рекламувались для мас. Зараз на політичній арені немає монархічних політиків. Якщо спитати у пересічного українця про ставлення до монархії, залежно від регіональної специфіки вони можуть висловитись на тему Австро-Угорської чи Російської монархії чи в кращому випадку згадати Гетьманат Скоропадського. Але навряд чи багато хто скаже, що монархія реальна вже найближчим часом. Тему відновлення монархії ми розглядали і на засіданнях Традиціоналістичного клубу. Ми не ставили за мету зібрати чи долучити до дискусії велику кількість людей, так само як і на цей конгрес ми особливо не запрошували журналістів та слухачів. Це цілком нормально, що політикою цікавляться не всі, ще менше цікавляться політичною теорією та глибшими ідеями. Тому переконувати маси в тому, що монархія – це добре не варто. Хоча економічна, соціальна та політична ситуація останнього часу підвищує бажання сильної руки в народі. І монархія в уявленні людей є одним з варіантів цієї сильної руки. «Хай вже буде хтось один, але інші (тобто армія чиновників) не будуть красти, хай наведе порядок». Прагнення людей до сильної влади уможливило б успішність монархічного проекту в політиці. Великий відсоток «проти всіх», проти всіх в першу чергу тих хто зараз являється і являв собою так звану політичну еліту. Люди підтримали б нові обличчя та нові перспективні ідеї і при вдалій організації, маркетингу та фінансовій підтримці монархічний проект цілком міг би подолати 3-% бар’єр до Верховної Ради.
Проект так. Але переконані монархісти не сприймають і не готові сприйняти монархію як проект. Монархія є трансцендентним ідеалом, а не тимчасовим проектом. Саме тому спроби спекулювати на монархічних ідеях не мали успіху.
В Україні зараз відсутня сильна монархічна традиція. Частково це зумовлено тим, що територія України знаходилась в межах інших імперій – Австро-Угорської, Російської, значна частина української еліти працювала на ці державні утворення. Можна згадати період Київської Русі та козацтво, але впродовж років була втрачена монархічна традиція як стала установа що мала б передаватись з покоління до поколінн.
Чи хотіли ми конституційної монархії чи монархії виборної, яка мало би відрізнялась по суті від того, що ми маємо зараз, лише відрізнялась би по формі? Монархії на кшталт таких, які існують нині на заході? Ні, ми хочемо монархії абсолютної, сакральної та трансцендентної. Звісно, ми розуміємо що зараз не ті умови, не той час і не те суспільство.
Коли тема розмови заходить за монархію, в основному питають: «А хто буде монархом?». На це питання на жаль немає відповіді. Є багато варіантів та пропозицій. Якби питання стояло йти на компроміс вже з суттєвою політичною силою – це була б одна справа. Але підтримувати когось з незначних претендентів тільки через особистісну симпатію чи симпатію до монархічних промов – зовсім інша річ, з якої навряд чи вийде щось добре, а може відбутись навпаки дискредитація монархічних ідей та принципів. Наприклад за час існування Українського Традиціоналістичного Клубу (хоча Клуб не позиціонував себе як монархічне утворення) до нас неодноразово звертались різні монархісти та організації, часом адекватні, але часом досить комічні. Наведу тільки один випадок, найабсурдніший та в той же час він найкраще ілюструє деяку дискредитуючи тенденцію. На нас вийшли представники роду княгині Ольги, які створивши певний ореол таємничості нарозповідали легенд, я можу тільки шкодувати що ви не чули цих історій та не бачили «княгиню» Ольгу яка є єдиним спадкоємцем Рюриковичів, бо просто посміялись би від душі. Деталі якщо кому цікаво розкажу на неофіційній частині, але це маленький приклад того, як відносно невелика група прагне теж відновлення монархії, при чому вже має свого лідера та готову міфологічну систему. Історія, особливо давня історія часто піддається переосмисленню, фальсифікації та можна погодитись з тим, що історію пишуть переможці. Тому недивно що деякі індивіди та організації знаходять білі плями в історії, які заповнюють своїми домислами і вигадками. Оскільки зараз потоки інформації все інтенсивніші – то все більше інформації губиться серед великої купи текстів, документів, архівів. Можна ще згадати послуги «професійних» істориків, які за гроші зможуть віднайти шляхетське чи королівське коріння. Такі випадки не поодинокі, не варто на них зосереджуватись, але і забувати про це не можна.
Не сприйміть це за монархічний песимізм, але за даної системи я не бачу перспектив відродження монархії в Україні. За даної системи, за даних умов. Але я приєднуюсь до думки, що монархія відродиться в майбутньому в Україні і в Європі. Цю думку можна знайти як і в циклічному розумінні сакральних текстів так і в роздумах визначних людей, наприклад Сальвадора Далі.
Монархія може постати після великих катастроф що спіткають людство. Постати як рятівник, що зорганізує тих, хто вижив та залишився в органічну спільноту.
Внаслідок загострення економічних, соціальних, політичних, демографічних та екологічних катастроф Європа та й інший світ може поринути в хаос. Сучасна ліберальна система не зможе захистити своїх громадян. У вирі хаосу цінності та вартості зміняться. Гроші перестануть відігравати ключову роль і суспільство спектаклю буде не готовим до викликів, які постануть перед ним. Ті хто виживуть - будуть тягнутись до центрів сили: сили військової, духовної. Таким чином буде створена нео-феодальна модель соціуму і потім логічним кроком буде встановлення монархії. Не будемо детально зупинятісь на цих прогнозах.
Варіант запрошення на престол якусь легітимну династію вдається малореальним. Як би не мінялась ротація політичних сил у Верховній Раді за даної системи - ніхто не буде міняти форму правління. Також цей варіант навряд чи знайде підтримку в народі. Та й сам факт, що Україною може керувати неукраїнець викликає насторогу.
Можливим міг би виглядати так званий бонапартистський варіант, коли новий харизматичний лідер зможе сконсолідувати навколо себе нову еліту за започаткувати нову династію. Цей варіант можливий, але не виходить поки що за межі можливості. Такого лідера давно чекають. Але фігура лідера навряд чи зможе вирости з лан партійних молодіжок або буржуазних сімей. Такого лідера чекають навіть не тільки й в Україні, а й в інших країнах Європи, де патріоти відчуваючи сильний занепад Заходу бачать в Україні та Росії останню надію європейської цивілізації.
Однією з цілей Українського Традиціоналістичного Клубу є формування та кристалізація нової еліти. При появі справжнього лідера або справжньої сили ми її підтримаємо. Допоки ми можемо йти на компроміси з сучасним світом якщо це нам вигідно і допоки це не суперечить нашим ідеалам. Враховуючи глобалізований світ ми сприймаємо Україну в геополітичному контексті та багато уваги приділяємо співпраці з нашими однодумцями закордоном.
На останок хочу сказати про особу монархіста, як носія монархічних ідей. Враховуючи принцип переваги якості над кількістю, ми маємо без зупину працювати нед собою. Монархісти мають ставати кращими в усіх сферах в яких вони працюють. І бути взірцями для інших, гарним прикладом для наслідування. Враховуючи значення культури та мистецтва для політики - ми маємо приділяти увагу і цим сферам.
Тип монархіста - це археофутуристичний тип. З усією пошаною до класики, традицій та минулого - ми маємо йти вперед та дивитись в майбутнє: поглядом переможця!
Андрій Волошин, голова Українського традиціоналістичного клубу
Теги:
dutchak1 написал: