В інтерв'ю 20 червня інформаційній агенції  КАІ архієпископ Мечислав Мокшицький, Митрополит Львівський, заявив по відношенню до трагічних подій на Волині в 1943 році та про примирення між польським й українським народами: "основою примирення повинно бути однозначне й радикальне засудження ідеології екстремального націоналізму і вчинків, які вона породила". Також Архієпископ розтлумачив, якою повинна бути християнська позиція, щодо цих трагічних подій минулого.

"... На сьогоднішній день в Україні, особливо на позначеній стражданнями західній Україні, націоналізм сприймається як державотворча ідеологія, а націоналістичні лідери возносяться до рівня героїв. А відсутність знань про минуле і, що випливає, суспільної вразливості на страшні злочини, зокрема на націоналістичні етнічні чистки на Волині у 1943 році, дуже ускладнює впорядкування тієї частини спільної історії в дусі правди, справедливості, любові і пам'яті, просто кажучи - примирення.

В українській історіографії говориться про переселення поляків, а не про вбивства. Часто про польсько-український конфлікт. Але це не була проблема лише характеру польсько-українських відносин, а передусім, - етичного характеру. Трагедію породив злочинний план побудови власної держави за допомогою усунення всіх "чужих". Такими визнано поляків, переважно римо-католиків, які у продовж віків жили на тих землях. Але жертвами трагедії були не лише поляки, а й усі хто не поділяв ідеології ненависті. Були серед них християни всіх сповідань, що жили на тих землях. Зрозуміло, що зогляду на ситуацію, найбільших втрат зазнала Римсько-католицька Церква. На приклад, повністю була знищена Луцька дієцезія, яка мала багато-вікову історію. Спустошена була й Львівська архідієцезія. Було мордовано теж священників греко-католицьких і православне духовеньство. Конфлікт торкався не тільки поля відносин між народами, але й сфери життевих позицій та цінностей.

Думаю, що основою примирення повинно бути однозначне й радикальне засудження ідеології екстремального націоналізму і вчинків, які вона породила. Формула, яку в Україні пробують пояснити чи обгрунтувати, на приклад, те що відбувалося на Волині 70 років тому, є хибною. Бо, хоча це не злочин, за який відповідає весь народ, християни повинні однозначно засудити злочин, від якого сильно постраждав народ як польський, так і український, назвати по-імені першопричину зла...

... Євангеліє однозначно й радикально заповідає проповідувати правду. Якщо за допомогою спілкування між Церквами ми дійдемо до зрозуміння й свідомості проголошення правди - це буде великий успіх. Тільки в правді можемо примиритися. Без неї примирення буде тільки химерою і причиною наступних поділів і взаємних претензій.

Конкретним кроком у цьому напрямку може буди вшанування християн, жертв волинської різні. Може варто почати досліджувати їхні чесноти і героїзм, підготувати беатифікаційні та канонізаційні процеси. Того прагнув блаженний Йоан Павло ІІ, заповідаючи збирати й зберігати свідоцтва мучеництва Церкви в часах тоталітаризму. Сьогодні вшановуємо жертви нацизму й комунізму, тож може теж варто віддати шану жертвам різні на польсько-українських пограниччях. І незалежно від усіляких провин, які нас ділять, ми повинні працювати над взаєморозумінням польсько-українським. Тим більше, що часом виникає враження, що існують середовища, які мають на меті розпалювати ненависть і роблять багато, щоб пересварити наші народи, наче хтось зацікавлений у штучному підсилюванні націоналістичних настроїв на Україні.

Тому я вважаю, що щира рефлексія, іспит совісті, відшкодування шкоди - це єдина дорога до тривалого взаєморозуміння між народами, а волинські роковини повинні бути використані власне для цього усіма сторонами. Християнство і любов віками були фундаментом єдності народів Центральної Європи...

... Щоб знівелювати зло, а примножувати добро, потрібно Божої Благодаті. Людина безсильна, навіть перед злом, яке сама спричинила. Потребує Христа, який приносить спасіння, звільняє від тагаря зла. Наше завдання - стати в правді й визнати: "Отче, согрішив перед Богом і тобою" (Лк 15.21). В іншому випадку не зможемо вернутися до дому Отця. Ісус нічого не викривав з такою силою, я намагань обминути правду. Власне тому, що її сила має фундаментальне значення в боротьбі зі злом. Важливими є слова з Євангелії від Йоана: "Пізнайте правду і правда вас визволить". Без неї ми залишаємося поневолені. "Кування добра" може початися тільки з правди. Не йдеться тут про жодну ворожість, не про жодну відразу. Для тих же, не залежно від того на чийому боці вони є, хто намагається досягнути інших, ніж добро ближнього, цілей, Ісус пише слова на піску, в котрих традиція вбачає усвідомлення їм їхніх власних гріхів. Ісус чинить це не для того, щоб звинувачувати, але щоб правдою зберегти достоїнство людини, не зважаючи на те, з якого боку воно знаходиться. Завжди правда має фундаментальне значення для порятунку достоїнства і відповідних віносин між людьми. Не взята до уваги, прихована, знехтувана, правда рано чи пізно проявиться. І це Вона починає працю спасіння Людини. Справжній крок вперед, в історії та житті кожної людини, може відбутися тільки в правді..."


Rkc.lviv.ua

Теги: