Конфлікти та протиріччя, щодо того що сталось на Волині у 1943 році пов’язані із тим, що ці події ще не стали історію, це живе пам'ять. Саме через це з’являються ідеологічні забарвлення тлумачення тих чи інших подій. Про це та інше говорить відомий польський історик, методолог історії та історіограф, професор університету Адама Міцкевича у Познані, доктор хабілітований Войцех Вжосек в ексклюзивному коментарі для PoloNews розмірковує про польсько-українську дискусію, щодо Волинський подій.
Які протиріччя на сьогодні існують у польській та українській історії, з яких історики двох країн не можуть досягнути порозуміння?
В академічному середовищі немає таких проблеми, які б не можна було спільно вивчати. Все можна вирішувати в діалозі, зустрічатися частіше, організовувати конференції, семінари, обмінюватись доповідачами і у двосторонньому порядку приймати молодь. І тоді за кілька десятиліттями зможемо поглянути на ці проблеми як на проблеми далекого минулого, як мили дивимося на 15-17 століття. Треба зачекати, щоби ці трагічні і болючі моменти видалися нам менш гострими. Іншого виходу немає. Це настільки болючі питання, що історики не в змозі нічим зарадити, бо це конфронтація і образа між людьми, які пам’ятають і відчувають своє трагічне минуле. Хоч би історики радилися тридцять або триста днів, нічого вдіяти не можуть. Учені добре розуміють один одного. Але проблеми ці існують не в академічному, а в публічному середовищі. Зводити історію до однієї думки непотрібно. Якщо буде одна історія - це буде кінець історії і кінець культури. Це буде догма, яку треба написати на камені і вчити всіх по цій історії. А якщо люди не захочуть вчити ту єдину історію – а вони точно не захочуть – треба буде запровадити їх до табору.
Чим на ваш погляд схожі історія Польщі і історія України, і чим вони принципово відрізняються?
В значній мірі польська і українська історія – це одна історія. І з цього також витікають протиріччя. Том що ми зараз, лише через кілька десятків років, хочемо мати дві суверенні автономні історії. Але у нас одне минуле! Дуже важливо визнавати це спільне минуле і не конструювати окремих історій. Так само як ми не можемо не визнати, що західні райони Польщу мали 800 років німецької історії. Ми ж не стверджуємо, що це відбувалося під «брендом» Речі Посполитої.
Як трактувати події пов’язані з ОУН-УПА?
Нам відомо, що польська сторона має на ці події суттєво інший погляд, ніж українська. Треба залишити цю розбіжність у думках. Нехай вона буде. Мине сто років – і ми її вже не помітимо.
Як ви ставитеся до переписування історії?
В Україні стало вже традицією, що кожна влада Середовище істориків повинно бути настільки міцним і настільки свідомим своєї ролі, щоб ніяка зміна влади не могла завадити. Історія все одно розставить свої акценти. Що робити? Не будемо з цього приводу влаштовувати революцію. Треба критикувати і відстоювати свою позицію. І зачекати, поки такі політики відійдуть.
Як більше залучити громадськість до історичних знань?
Я вважаю, що не може бути ніяких централізованих програм цього приводу, це все треба робити невимушено і гармонійно. Якщо суспільство хоче долучатися до цих знань – воно буде виявляти цікавість. Не треба жодним чином особливо намагатися силоміць тиснути на суспільство. Всі ці проблеми – тимчасові. А історична наука існує тисячу років.
PoloNews вже писав про те, що проблема оцінки Волинського злочину поділила депутатів польського парламенту та складний процес діалогу який відбувався у Католицькій церкві України східного та західного обрядів.
Теги:
dutchak1 написал: