Уранці 2 серпня від Покровської церкви, що на Подолі в Києві, з благословення владики УАПЦ Володимира (Черпака), відбув автобус із тридцятьма шістьма паломниками. Їм прослалася далека дорога у дві тисячі кілометрів на фіно-угорську північ: Санкт-Петербург, Петроскої (Петрозаводськ), Каргумякі, урочище Сандармох, порт Кемі на березі Білого моря, відтак – Соловецькі острови. Все це місця "героїзму" НКВД, хлопці з якого убили там сотні тисяч українців. Цьогорічну прощу "стежками ГУЛАГу" повністю оплатило Міністерство освіти України.

Із 2006 року ці експедиції організовує Григорій Куценко – голова Київського товариства політв`язнів і жертв репресій. Як завжди, у її складі священик і кобзар. Сього року це отець Іван Кузьмин та Віталій Мороз. Також колишні політв'язні та їхні нащадки, дослідники історії політичних репресій, журналісти з кількох міст України. Оплатило автобус, переїзд через море та готелі Міністерство культури України.

Третього серпня паломники відвідали у Санкт-Петербурзі кладовище Левашово, де покояться сотні тисяч жертв комуністичного терору, у тому числі й 507 соловецьких в΄язнів.

5 серпня в урочищі Сандармох, що на півдні Карелії, в “обычном месте расстрелов” 30-х років, де покоїться близько 9 тисяч невільників, відбувся жалобний мітинг і панахида з участю громадськості кількох країн.

Це тут, в урочищі Сандармох, 27 жовтня, 1, 2, 3 і 4 листопада 1937 року, був розстріляний і “Соловецький етап” – 1111 в'язнів Соловецької тюрми особливого призначення, серед яких 290 українців: поет-неокласик Микола Зеров, творець театру “Березіль” Лесь Курбас, драматург Микола Куліш, колишній міністр освіти УНР Антон Крушельницький та його сини Остап і Богдан, письменники Валер'ян Підмогильний, Павло Филипович, Валер'ян Поліщук, історики академік Матвій Яворський та професор Сергій Грушевський, академік-географ Степан Рудницький, професори Володимир Чеховський, Олексій Вангенгейм та багато інших, кого тепер називають цвітом української нації. І не лише української…

Тут, у Сандармосі, 2004 року стараннями українства всього світу, а особливо ж Карельського Товариства української культури “Калина”, її голови Лариси Скрипникової, відкрито величний пам'ятник – козацький хрест “Убієнним синам України” (автори Микола Малишко та Назар Білик).

 Наші паломники мали намір також відвідати перші шлюзи Біломорсько-Балтійського каналу, що починається тут неподалік. Будівництво його на початку 30-х років обійшлося в 100 тисяч людських життів, у тому числі українців.

 Уночі з 5 на 6 серпня експедиція вирушила далі на північ. 7–8 серпня взяла участь у Днях пам'яті на Соловецьких островах. На місці розстрілу політв'язнів, біля каменя з написом “Соловецким узникам”, буде відслужена панахида, відбудеться жалобний мітинг. Паломники відвідають Соловецький кремль, що від 25 травня 1920 до 2 листопада 1939 року був місцем ув'язнення і загибелі сотень тисяч в'язнів, побувають у камері, де 25 років просидів останній отаман Січі Запорозької Петро Калнишевський. відбудуть декілька екскурсій.

Чому саме на 5 серпня, починаючи з 1998 року, з΄їжджаються люди в Сандармох? Тому що 5 серпня 1937 року за наказом НКВД СРСР № 00447 почала діяти постанова Політбюро ЦК ВКП(б) від 2 липня 1937 року П 51/94 “Про антирадянські елементи». Розпочалася наймасовіша за всю совєцьку епоху “чистка” суспільства від елементів, які не годилися для будівництва комунізму. Її теоретично обґрунтував новий нарком НКВД Ніколай Єжов і зредаґував сам Сталін.

ЦК ВКП(б) запропонував подати в ЦК склади позасудових органів – “трійок”, а також кількість осіб, які мають бути розстріляні або ув΄язнені. У кожну республіку, область, район спускалися ліміти на репресування за І і ІІ категоріями (І – розстріл, ІІ – ув’язнення, співвідношення 3 до 1). “Знизу” полетіли звіти про перевиконання лімітів, розгорнулося соціалістичне змагання за їх перевиконання, прохання й вимоги збільшити їх, особливо за першою категорією, висувалися “зустрічні плани”. Так, нарком внутрішніх справ УРСР Ізраїль Леплевський тричі звертався за таким збільшенням. Призначений після його розстрілу в січні 1938 року в.о. наркома Александр Успенський – двічі. І Москва їх задовольняла.

Дія “трійок” поширювалася на всі категорії населення. Під репресії потрапили “куркулі“, “кримінальники”, “контрреволюціонери” різних відтінків, “повстанці”, “церковники”, “шпигуни”, “троцькісти”, “диверсанти”, “шкідники”, “буржуазні націоналісти”, тобто й українська інтеліґенція, яка, за визначенням Сталіна, „не заслуговувала довір'я”. Безперечно, репресії зачепили всі народи, що мали нещастя залишитися в російській комуністичній імперії під новою назвою СССР. Та все ж чи не найбільше постраждав український народ, бо він, з його глибокою релігійністю, волелюбністю, потягом до самостійного господарювання, увесь не годився для будівництва комунізму і його слід було замінити нововиведеним “советским народом”...


Рomisna.in.ua

Теги: