Звернення благочинного Корецького благочиння УПЦ Київського Патріархату прот. Іоана Мациканича, настоятеля Свято-Воскресенського храму УПЦ Київського Патріархату м. Корець до духовенства та всіх православних християн Корецького району

Дорогі браття і сестри у Христі!

Усі ми добре знаємо, що біда єднає людей. Біда, яка прийшла на нашу українську землю у вигляді російських окупантів, об’єднала увесь свідомий український народ заради перемоги над ворогом. Виявилось істинне імперське лице російських можновладців на чолі з президентом Путіним і Московського Патріарха Кирила, зокрема. Адже з його відома, за його вказівкою російське духовенство виправдовує, благословляє і надихає злочинні дії уряду Росії і, як наслідок маємо незаперечний факт: окроплення освяченою водою московським священиком тих вантажівок, які везуть зброю для вбивства українських вояків, та ще й лицемірно називаються «гуманітарним конвоєм». Відеоролик про це облетів Інтернет і викликав мільйони відгуків. На тлі всіх цих подій, яскравих і вражаючих, я особисто вважав, що всі ми неодмінно прозріємо і станемо дружно на захист один одного, на захист Вітчизни.

Але, на превеликий жаль, не так складається як гадається. В очікуванні того, що розпочнеться хоча б діалог з корецьким духовенством УПЦ Московського Патріархату, мушу констатувати, що вони і надалі служать і сліпо підкоряються Москві. Замість того, щоб знаходити шляхи для порозуміння, Корецький благочинний МП Ярослав Воят роздає людям різного роду брошурки про те, що в Україні церква благословенна і канонічна може бути лише у єдності з Московським Патріархатом. Прочитавши уважно брошурку, яку роздає о. Ярослав, я зрозумів, що більшість духовенства Московського Патріархату на чолі зі своїми предстоятелями, патріархом Кирилом, митрополитом Онуфрієім – це люди лукаві від початку свого існування.

Наприклад, у цій книжечці розповідається про те, що Російська Православна Церква отримала автокефалію (незалежність від Константинополя) у 1448 році. А я вам скажу, що це суцільна брехня, бо у 1448 році Московська церква якраз самочинно відділилась від Київської митрополії. А на той час, і це незаперечно, саме Київська митрополія була у складі Константинопольського патріархату. Визнана ж Московська церква, як автокефальна, була лише у 1589 році. Тобто 141 рік Московська церква була неканонічна, розкольницька, не благодатна, була пристановищем сатани, як говорять сьогодні її сучасні ієрархи про наш Київський Патріархат.

У вище згаданій книжечці розповідається також про те, що Київський Патріархат не визнаний світовим православ’ям і йому не надана автокефалія. А я вам хочу ще раз сказати, що Московська автокефалія була невизнана 141 рік, але це їм не заважало звершувати служіння, бо мали достатньо своїх єпископів. Дійсно, Київський Патріархат невизнаний уже 22 роки, але такий самий шлях становлення автокефалії проходили усі помісні православні церкви. Наприклад, Болгарська православна церква не визнавалась 73 роки (1872-1945р.р.), Сербська – 28 років. (1346-1374р.р.), Грецька – 17 років (1833-1850р.р.), Румунська –20 років (1865-1885р.р.) Це стосується і інших помісних православних церков.

Далі представники Московського Патріархату стверджують, що Київський Патріархат проголосивши свою автокефалію порушив канони. А я вам хочу сказати дуже просто – таких канонів нема! Ось уже 40 років має зібратися Всеправославний собор, на якому мають встановитися правила, які мали б чітко зафіксувати, як визнається автокефалія тієї чи іншої церкви. Але такий собор не відбувається, правила не встановлюються якраз через непорозуміння Москви і Константинополя. То скажіть, як ці правила можна порушити? Подібні заяви – це абсурд.

Крім того, у книжечці, яку розповсюджує о. Ярослав, говориться про те, що автокефалію може здобути церква сильна, квітуча, чисельна, яка може самостійно існувати і за твердженням Московського патріархату Україна до такого стану ще не доросла, тобто духовно не дозріла для автокефалії своєї церкви. І ЦЕ ОФІЦІЙНЕ ТВЕРДЖЕННЯ УПЦ МП?! Дуже дивне твердження, якщо не сказати більше. До того ж, автор цього писання стверджує, що храми Київського Патріархату – це пристановище сатанинського царства. Вдумайтесь, дорогі браття і сестри, хіба може єпископ церкви Христової (автор цієї брошурки) писати такі страшні речі? А може, браття «канонічні», поглянемо і порівняємо діла один одного у цей доленосний час? «За ділами судіть», – повчав нас Христос… І, врешті, як з такими людьми може іти мова про об’єднання? Взагалі, хто вони? Вони хоч на краплю українці?

Далі, духовенство УПЦ МП стверджує, що вони не підконтрольні Московському Патріарху, а є окремою помісною церквою в Україні. Так от я хочу у них запитати про наступне: чи знають вони, що таке ДИПТИХ? Диптих – це список усіх предстоятелів незалежних православних церков. А яке місце у цьому списку займає нинішній предстоятель Української Православної Церкви МП – митрополит Онуфрій? А ніяке місце він не займає, бо його немає у цьому списку. Отже, УПЦ МП не є незалежною церквою, а згідно з п. 5 свого статуту вона є «самокерованою частиною Російської Православної Церкви». Запитайте, браття і сестри, про це у священиків Московського патріархату. І вони вам нічого не скажуть про це, вони про це мовчать, або просто не знають. УПЦ МП – це сукупність єпархій Російської православної церкви в Україні.

Дозвольте нагадати, що церковний православний устрій встановлено на 6-му Вселенському соборі, який відбувся у Константинополі ще у 680-681 роках і з тих пір не змінювався. Так правила 4-е, 17-е та 38-е цього Собору говорить, що: « Громадянським та земельним розподілам, нехай відповідає і розподіл церковних справ» , тобто церковно-адміністративний устрій, повинен відповідати державному устрою. Простіше так: є держава – є і помісна церква. Наступне 34-е правило святих апостолів говорить, що : «Єпископам усякого народу належить знати першого серед них і визнавати його як главу». Усі ці і інші церковні правила свідчать про одне,- кожний народ, кожна держава може і повинна мати свою незалежну помісну церкву зі своїм незалежним предстоятелем-патріархом. Невже у Москві не знають, що Україна – це суверенна, незалежна держава з 1991 року? Може вам, браття та сестри православні миряни, пора вже розтлумачити це своїм настоятелям? За яку державу поклали життя наші земляки Тарас Ляшук і Анатолій Гаврилюк цього літа на Донбасі? Чи не болить у вас серце через те, що ви мовчите?

Отже, хочу зробити невеликий підсумок. Українська Православна Церква Київського Патріархату – це помісна, автокефальна українська церква, яка від свого заснування сміливо про це заявила на весь світ, яка іде тим самим шляхом, яким ішли свого часу інші помісні церкви. А те, що нас поки що не визнає світове православ’я – це нічого не говорить. Ще раз нагадую, що Російську церкву не визнавали 141 рік! Так, що нема страху. До того ж, єпископи і священики Київського Патріархату на неофіційному рівні тісно спілкуються з духовенством інших помісних церков і прийде час офіційного церковно-молитовного спілкування зі світовим православ’ям. Церква Київського Патріархату на 2014 рік нараховує майже 50 єпископів, більше тридцяти єпархій, близько 4500 парафій і стільки ж священиків. Плідно функціонують Київська, Львівська, та Волинська богословські академії. За соціологічним опитуванням Київський патріархат підтримує понад 15 мільйонів православних українців. Натомість Московський Патріархат підтримує лише близько 9 мільйонів. Так що робіть висновки, браття та сестри у Христі. А висновок один. За Київським патріархатом правда, а там де правда там завжди Господь. І Він нам допоможе відстояти цю правду, і буде в Україні єдина помісна православна церква з центром в Києві, а не в Москві, з Київським патріаршим престолом.

Миру вам браття і сестри українці!

Слава Ісусу Христу! Слава Україні!

прот. Іоан Мациканич,
благочинний Корецького благочиння,
настоятель Свято-Воскресенського храму
УПЦ Київського Патріархату м. Корець

Сerkva.info

Теги: