Напередодні Нового року до сусідньої Чехії з’їхалась молодь різних конфесій та національностей. Все для того, щоб протягом п’яти днів разом з братами спільноти Тезе молитися, пізнавати культуру одне одного та шукати примирення. Про поїздку до Праги, атмосферу та організацію європейської зустрічі 29 грудня 2014 року – 2 січня 2015 року говоримо з керівником групи від паломницького центру “Рафаїл”, працівником Інституту екуменічних студій УКУ Тарасом Курилцем.
– Цьогорічна зимова європейська зустріч спільноти Тезе відбулась у Празі. Скільки молоді взяло у ній участь і з яких країн?
– Організатори очікували 35 тисяч молоді, але прибуло 27 тисяч людей з 65 країн світу. Це мешканці Європи, були окремі представники африканського та азійського континентів. Зустрічав багато білорусів під час реєстрації, на спільних молитвах, організованих для українців, поляків та білорусів. Знаю, що була невелика група росіян, але особисто не зустрічав. Чемпіони, як завжди, поляки – 3,5 тисяч осіб. Українців приїхало приблизно 2 тис. 200 осіб. Паломники приїхали звідусіль, це відчув на власному прикладі. У квартирі, яку знімають студенти, пустувала кімната, і вони туди прийняли чотирьох учасників зустрічі спільноти Тезе, одним з них був я і духівник нашої групи – о. Віталій. Двоє інших – хлопці з Португалії, один з яких виявився римо-католицьким священиком, інший – семінаристом. Фактично зійшлись два кінці Європи в одній кімнаті. Католицький священик з Португалії і католицький священик з України.
– Як стати учасником зустрічей спільноти Тезе?
– Спочатку потрібно записатись до однієї з організацій, котрі організовують переїзд до місця проведення зустрічі спільноти Тезе, потім формуються групи з керівниками, контактними особами і передаються всі дані до організаторів. Знання англійської обов’язково! Брати можуть обмежити кількість учасників або дати ліміт на певну країну, якщо представники якоїсь країни погано себе поводили, масово не брали участь у молитвах при парохіях чи на спільних молитвах. На жаль, іноді молодь сприймає поїздку спільноти Тезе не як молитву, не як прощу, а суто як дешевий туризм. Туристичний момент, звісно, також наявний. Попри щоденні молитовні зустрічі, завжди є час для відвідання міста, тим паче, що брати організовують чимало акцій у центрі міста, аби учасники мали змогу походити по місту, сфотографуватись. Але все ж основний елемент – спільна молитва.
Коли групу сформовано, оформлюють візу. Автобуси з кожної країни з’їжджаються в якесь визначене місце, де з ними працюють волонтери. Сторона, яка приймає, знає, скільки з якої країни людей приїде, адже ведеться постійне листування з організаторами. Кожна група має свій номер зі своїм списком. Керівники реєструють свої групи у організаторів і останні вже займаються їх розподілом по парохіях. Тоді всі члени групи проходять інструктаж щодо логістики, місць зустрічей, цьогорічної тематики молитов. Групу, скажімо з 50 осіб, організатори ділять на 5–6 підгруп. Для кожної з цих підгруп є розроблений свій маршрут до парохії, яка приймає. Вони їдуть до своєї парохії, і у штабі, який утворений для цього, їх конкретно розселяють чи в сім’ї, чи в місця спільного проживання: школи, спортзали, інші подібні приміщення (в учнів у цей час тривають різдвяні канікули, тому поселення в школах є постійною практикою зустрічей Тезе).
– Розкажіть про організацію теперішньої зустрічі, адже нелегко прийняти кількатисячну молодь і нагодувати...
– Життя спільноти Тезе зосереджене навколо двох речей: парохія, яка тебе приймає, і центр, де відбуваються різні заходи. Приймають паломників католицькі, протестантські чи православні парохії залежно від місця проведення. До прикладу, у Страсбурзі запрошували до себе і католицькі, і протестантські парохії. Парохія повідомляє у штаб, скільки людей зможе поселити. Скажімо, на парохії, де ми тепер жили, були українці, німці, італійці, кілька чорногорців, поляки, португальці. Вони хочуть людей перемішати, адже одна з цілей зустрічей спільноти Тезе – щоб учасники перезнайомились між собою.
Спільні молитви зазвичай відбуваються у великих експоцентрах, розміщених на периферії міста, де молитви проводяться у величезних експозиційних залах (відмінною була ситуація 2 роки тому в Римі, де всі молитви проводили в базиліках, розмір яких дає змогу приймати величезні групи паломників). Цього року заходи спільноти Тезе відбувались у сімох залах експоцентру і також по місту у великих соборах, щоб зібрати якомога більше молоді.
Брати спільноти Тезе наголошують на тому, щоб молодь жила у сім’ях, адже це взаємозбагачення. До сімей, що приймають паломників, є прохання, щоб було спальне місце 2×2 метри в отеплюваному приміщенні, аби людина постелила керимат, поклала спальний мішок, щоб було де помитися і бажано сніданок від родини. Скажімо, коли я був у 2001 році у Будапешті, там майже всі жили у сім’ях. Коли зустріч спільноти Тезе проводили в Римі два роки тому, у сім’ях жило лише 10 % учасників. Тепер дуже багато молоді приїжджає і не кожне місто може собі дозволити проживання у сім’ях. Тому виникла практика спільного проживання у спортзалах, класах у школах, у кінотеатрах. Власне, у Празі багато учасників жили у школах, де наявні душі, туалети, харчування. Зранку завжди є сніданок – чи у місці спільного проживання, чи у сім’ї, потім молитва у храмі парохії, яка приймає, тоді ділення у малих групах. У середині дня організовують спільну молитву у місті і вечірня молитва відбувається у великих залах в експоцентрі. Всі їхали за місто в експоцентр, там роздавали їжу: сухпайок – обід на наступний день, і гарячу страву на вечерю. Роздавання їжі організоване так – ящики з їжею розміщені в кілька рядів і кожен учасник проходив уздовж довгого ряду, де на початку йому вручають пакет, а волонтери, співаючи запальні пісні, кидають туди по черзі, до прикладу, мандаринки, шоколадки, йогурт, воду, яблука, печиво. У кінці ряду вже назбирувався повний пакет їжі і тоді ще давали гарячу страву.
– Як наснажували духовно брати спільноти Тезе протягом цих п’яти днів? Які головні месиджі?
– «Ви є сіллю землі» – гасло цьогорічного Тезе. Християни покликані бути таким живильним елементом землі. Сіль у цьому разі я сприймаю в значенні мінерального добрива. Йшлося про сіль, що дає землі живильну силу. Ми покликані бути закваскою, яка заквашує тісто, тобто правдивими християнами, які повинні «заразити» християнством все суспільство. І всі духовні навчання відбувались навколо цього месиджу.
Загалом уся проща відбувається під знаком ПРОСТОТИ: простоти у побуті, простоти у харчуванні, простоти у молитвах. Спільні молитви також досить просто організовані: специфічні пісні Тезе – переважно окремі вірші із Псалмів, покладені на гарну і досить просту мелодію, читання зі Св. Письма – того самого уривку різними мовами, прохання і знову пісні. Весь зал підспівував у затемненому приміщенні зі свічками. Атмосфера просто чудова. Молитви, повторюся, не складні з гарною мелодикою, які проймають душу. Був не раз на зустрічах спільноти Тезе, але після дворічної перерви, для мене це було знову відкриттям. Молодь з різних країн, з різних контекстів, культур мають нагоду брати у цьому участь і це чудово!
– Чехія є найбільш атеїстичною країною Європи. Як Ви гадаєте, проведення зустрічі спільноти Тезе змогло духовно оживити столицю цієї країни?
– Не думаю, що це зможе багато чого змінити, але присутність великої кількості молоді було певним свідченням для місцевого населення. Місцеві жителі не є войовничо атеїстичними, радше пасивними. Вони без агресії ставляться до релігії, просто не дуже нею цікавляться. А ще чув думку, що багато хто би хотів брати участь у релігійному житті, але через певний ментальний тиск суспільства уникають того. Скажімо, наші сім’ї заробітчан розказували, що дитина ходить до греко-католицької Церкви, і в школі з неї однолітки сміються, мовляв, це не є трендом у їхньому суспільстві. Як це сталось? Це треба досліджувати. Особисто ніякої ворожості чи поганого ставлення не помітив, всі були максимально толерантними. А тих християн, що я зустрів, то вони глибоко вірують і ведуть активне парохіяльне життя.
– Чи була особлива увага до українців, враховуючи наші реалії?
– Кожна молитва була присвячена якійсь актуальній темі, лунали прохання і справді у дуже багатьох молитвах згадували про Україну. Більше говорили насправді про Близький Схід, де винищують християн... Людям із Західної Європи мені доводилось часто розповідати одну і ту саму історію про ситуацію в Україні, оскільки у них також є ЗМІ, що висвітлюють пропутінську позицію, і люди хотіли довідатись ситуацію від «інсайдера». З німцями важче, бо там є різні джерела інформації.
– Що найбільше запам’яталось з подорожі?
– Гарне святкування Нового року! Об 11 год вечора розпочалась у парохіяльній церкві молитва в дусі спільноти Тезе, що тривала до 12 години. Потім вийшли надвір, зустріли Новий рік із келихами шампанського, опісля пішли у приміщення школи, яка була поряд, для святкового частування. Кожен народ ділився своєю національною їжею: цукерками, шоколадками, італійці – сиром-пармезаном, угорці – ковбасою, українці – салом. У великому залі провели фестиваль народів. Кожен народ готував якийсь номер – це була або пісня, чи якийсь простенький національний танець, чи якась цікава гра, до якої залучали всю молодь.
Українська група, одягнута переважно у національні строї, розпочала з колядки, потім було сказано, що Україна зараз переживає дуже драматичний час і тому танцю не представлятимемо, але натомість заспівали пісню «Я піду у далекі гори» і закінчили знову колядкою. Ми не мали веселого виступу, зате нагадали про ситуацію в Україні.
Теги:
dutchak1 написал: