Мабуть, кожен з нас чув про психологів. Та чи доводилося нам до них звертатися? Буває так, що справляємось зі своїми внутрішніми проблемами й кризами самотужки, але інколи все ж потребуємо сторонньої допомоги. Коли шукаємо хорошого фахівця, то, напевно, звертаємо увагу й на те, яку ж позицію займає психолог щодо релігії та які наукові методи використовує у своїй практиці. Про особливості роботи християнського психолога нам розповіла п. Мар’яна Миколайчук, член організації «Спілка християнських психологів України», кандидат психологічних наук, викладач Українського католицького університету, практичний психолог при Церкві Різдва Пресвятої Богородиці у Львові.
– Тож коли в Україні постало питання зв’язку між психологією й релігією?
– У березні 2011 року в Києві відбувся круглий стіл на тему: «Психологія як наука про душу в християнській парадигмі: шлях інтеграції теорії в практику». Там вперше зібралися психологи, психотерапевти, пастори й священики, щоб обговорити тему інтеграції духовності, релігії та психології як єдиного цілісного напряму, який би мав назву християнська психологія. І на цьому круглому столі розгорнулась дискусія, чи християнська психологія є окремим напрямом, який має свій предмет і методологію, чи це насправді співпраця психологів і душпастирів?
– Справді, між служінням священиків та роботою психологів є багато спільних мотивів. Які ж особливості роботи християнського психолога?
– Для мене християнська психологія – це не окрема галузь, а праця, яка передбачає практичну психологію, основану на гуманістичних християнських принципах. Попри збереження нейтральності до особистісних цінностей клієнта, християнський психолог використовує в праці власні світоглядні переконання і разом з тим уникає різноманітних технік: маніпулятивних, навіюваних, інтрузивних, таких, які можуть проводити без інформованої згоди клієнта і які суперечать релігійному світогляду.
Ми трактуємо особистість як свідому, цілісну, яка має свій сенс і до цього сенсу йде. Тому ми не робимо з особистості предмет інтрузивного впливу, а ставимось до неї з повагою. Християнський психолог – це точно не той, який уникає ціннісних дискусій. Він виходить з того, що багато страждань людини є пов’язані з образом Бога. Немало невротичних переживань виникають через спотворене уявлення людини про Бога, яке формується також на основі викривлених стосунків з первинними важливими об’єктами – батьками. Тому ціннісна дискусія про ставлення до релігійних цінностей, звичаїв, ритуалів наявна.
– Зараз при деяких парохіях у Львові працюють сімейні порадні. Тож за бажання туди можна звернутися за консультацією. Необов’язково бути парохіянином саме цього храму, при якому працює психолог, адже двері сімейних порадень відкриті для кожного, хто потребує психологічної підтримки.
– Я працюю психологом при церкві Різдва Пресвятої Богородиці. І на практиці моя діяльність відбувається у тісній співпраці зі священиками. Якщо душпастирі бачать, що в особи насправді є якісь невротичні розлади, то після сповіді чи індивідуальної розмови скеровують цю людину до мене.
– Зазвичай люди більше схильні розповідати про свої переживання близьким чи друзям. Однак інколи настає момент, коли потребуєш когось, хто б подивився на ситуацію по-новому, об’єктивно, без осудження й упередження. Тож, зазвичай, таку роль відіграє психолог.
– Багато людей приходять з різним спектром тривожних розладів чи для психологічної реабілітації. Вони звертаються до психолога, коли відчувають, ніби це вже остання крапля надії. Наприклад, коли доходить до розлучення чи подружжя живе в сепарації, або, щоб справитись з якоюсь кризою, травмою. Комусь вистачає одноразової консультації, коли людина ставить перед собою питання, усвідомлює їх і цього їй досить. Та коли йдеться про зміну структури особистості, це триваліша праця – психотерапія. Інколи особа довгий час не може сама собі вибачити якихось своїх вчинків. Залучаючи релігійні ресурси, молитву, сповідь, ми допомагаємо опрацювати це почуття провини.
Також я працюю з нареченими. Розказую їм, який є психологічний сенс, наприклад, утриматися від інтимних стосунків перед шлюбом. Ми торкаємось ціннісних питань і я намагаюся їх проінтерпретувати з психологічного погляду, яка не суперечить душпастирській. Але ніколи не стаю душпастирем. Завжди кажу, що ці питання детальніше можна розглянути на індивідуальній розмові зі священиком.
– Насправді, людина може мати певну психологічну користь від релігійних практик. Головне, побачити, що ці духовні середники справді можуть позитивно вплинути.
– Дуже потужними є такі релігійні ресурси, як молитва, сповідь, піст, участь у Літургії, в Хресній дорозі.
У житті є багато різних випробувань, коли людина насправді зневірюється і падає. Є періоди релігійних криз, коли людина ставить собі питання, чи тією дорогою я йду чи в ті цінності я вірю? Якщо вони знецінюються в моєму оточенні, чи я далі маю бути їх носієм?
В основі багатьох тривожних розладів є дисфункційний перфекціонізм – бажання бути найкращим, мати надто високу планку. На жаль, у релігійних осіб ми це також помічаємо. Це релігійний фанатизм, скрупульозність, неприймання в собі слабкостей і невизначеностей. Адже дуже важливо є приймати свою недосконалість, однак не засуджувати себе.
– Важливо, щоб психолог, як людина, яку ми впускаємо у свій внутрішній світ, був професіоналом. Адже мистецтво полягає в тому, щоб не лише заглянути в душу й побачити рани, а й уміти їх полікувати й показати людині її ресурсні сторони, які вона може використати, щоб вийти з болота внутрішніх криз. Тож…
– Будь-який християнський психолог – це насамперед той, який використовує професійно обґрунтовані методи втручання, керується Етичним кодексом психолога і системою цінностей у контексті богословської антропології. Він трактує людину не як детерміновану своїми імпульсами, а як вільну, яка має право вибору й шукає вищого сенсу. Тож робота над зціленням – це робота над прийняттям своїх слабкостей, толеруванням невизначеності, формуванням цього вищого сенсу й пошуком шляхів для гармонійного розвитку особистості.
Теги:
dutchak1 написал: