Два тижні тому Україну облетіла сенсаційна новина. Дві українські православні церкви заявили про початок процесу об’єднання, кінцевою метою якого буде утворення Помісної церкви в Україні. З такими заявами виступили Патріарх Київський Філарет, а також місцеблюститель Київського Митрополичого престолу Української автокефальної православної церкви Високопреосвящений Митрополит Львівський Макарій. Він після смерті митрополита Мефодія у лютому цього року тимчасово очолив цю церкву.


23 квітня відбувся архієрейський Собор УАПЦ, під час якого церква сформулювала свої умови об’єднання з УПЦ КП. Митрополит Макарій, який став місцеблюстителем УАПЦ після смерті митрополита, заявив про готовність до діалогу. На підтвердження цього – рішення архієрейського Собору. За його наслідками були утворені кілька комісій, які займатимуться діалогом з УПЦ КП. В інтерв’ю «Главкому» владика Макарій повідомив про зустріч з Патріархом Філаретом, яка відбулась уже після архієрейського Собору УАПЦ, про умови єднання та про шанси долучити до нього Українську православну церкву Московського патріархату.


Ваше Високопреосвященство, минулого тижня відбувся Архієрейський Собор УАПЦ. Які його підсумки?

По-перше, ми призначили дату Помісного Собору, на якому обиратимемо предстоятеля нашої церкви. А по-друге, нинішній Собор приурочили до 25-річчя обрання першого всеукраїнського православного Патріарха Мстислава (Скрипника 5-6 червня 1990 р. – «Главком»). Ось це головний результат Собору.

Собор УАПЦ ухвалив заяву, у якій були викладені дві умови для об’єднання з УПЦ КП. Перша – узгоджена назва «Українська Автокефальна Православна Церква Київський Патріархат», а друга – зберегти усі єпархії УАПЦ із правлячими архієреями. Чи погоджується з такими умовами Київський патріархат, як вони відповіли на вашу пропозицію?

Так, було спілкування у нас з цього приводу у Міністерстві закордонних справ із Патріархом Філаретом. Він підійшов до мене і сказав: «ну що, об’єднуємося?» На що я відповів: «Ваша святість, реально об’єднуємося, не розмовляємо». Ми одне одному ідемо назустріч. Я сказав, що заяву ми зробили, свої погляди щодо об’єднання ми висловили, і вислали вам листа. Тепер чекаємо реакції. Зустрілися ми з Філаретом 24 квітня, наступного дня після нашого Собору.

Прощаючись, я підійшов і сказав, що давайте реально об’єднуватися, якщо ми готові до того. Якщо не готові, тоді давайте припинимо всілякі розмови про об’єднання, про помісну церкву. Тоді, можливо, коли ми відійдемо, і на наше місце прийдуть інші, вони скоріше це робитимуть.

Чи можете ви поступитися якоюсь із озвучених на Соборі умов для об’єднання, за яких обставин це може статися?

Поступок від тих пропозицій, які ми озвучили, не може бути. Бо УАПЦ має свою історію. Поступки можуть бути в іншому.

Деталізуйте, будь-ласка, в чому саме?

У керівництві, у роботі комісій вони можуть бути. Наприклад, є комісія про освіту, є комісія про молодь, є інші. Під час дискусії у яких можливі компроміси.

Не боїтеся поглинання з боку УПЦ КП, оскільки ця церква значно більша за вашу?

Ніхто нікого не буде поглинати. Якщо буде дві назви, як дехто хоче, тобто щоб офіційна назва була УПЦ КП, а другою назвою для місцевого вжитку була УАПЦ, я на таке не піду. Бо це буде не що інше як поглинання. Тому у нас буде просто злиття, а об’єднання, дружні стосунки, дружнє служіння і будування помісної церкви… Ми, хоч і менша за чисельністю українська церква, але ми є патріотами своєї держави, як і інші церкви є патріотами своєї держави. Хотілося би щось зробити, аби не просто з’єднати церкви, а щоби об’єднати український народ. На Західній України народ не роз’єднаний, але люди бажають об’єднання (церковного). Кожен розуміє, чи він є українцем, що якщо і церква, і суспільство, і керівники держави працюватимуть для держави, то це означатиме зміцнення держави.

Раніше умовою УАПЦ до церковного об’єднання був відхід Філарета від предстоятельства в єдиній церкві. Цю умову зняли тепер?

Про це я не можу нічого казати, бо це вирішуватиме на об’єднуючому Соборі. То його компетенція.

Патріарх Філарет раніше неодноразово обвинувачував митрополита УАПЦ Мефодія у небажанні єднатися. Чи можна сказати, що саме покійний предстоятель гальмував процес єднання, оскільки саме після його смерті питання об’єднання зрушило з місця?

Коли процес ітиме до завершення, тільки тоді про це можна буде говорити, нині ще дуже рано оцінювати.

4-5 червня відбуватиметься Помісний Собор вашої церкви. Наскільки є великою вірогідність того, що ви станете предстоятелем УАПЦ?

Знову ж таки, це питання у компетенції Собору, який шляхом таємного голосування висловить свою думку. Можливо, окрім мене, будуть і інші кандидати. Принаймні я як місцеблюститель закликав архієреїв подавати свої кандидатури.

Хтось із них уже висловив бажання балотуватись, скільки очікується кандидатів?

Наразі не знаю, побачимо.

Ви самі готові очолити УАПЦ?

Наприклад, якщо виявить бажання бути очолити церкву старший архієрей владика Андрій, то я свою кандидатуру зніму.

Ректор Львівської духовної семінарії, священик Святоуспенської церкви Львова (УАПЦ) Василь Луцишин каже, що не слід очікувати на швидке об’єднання, мовляв, цей процес може тривати дуже довго…

Це не залежатиме від отця Василя Луцишина, це залежатиме від перших осіб (церков), і від архієреїв. Якщо архієреї будуть припиняти розмови, і перейдуть до реальних дій, то цей процес не розтягнеться на роки.

Чи можна говорити, що спочатку Революція гідності, а потім і війна на Донбасі допомогли розпочати процес об’єднання?

Ті події, які розпочав Путін в Україні, згуртували українську націю на волонтерську роботу, на забезпечення війська. Українці почали єднатися, іти на компроміси. Я наприкінці нашого Собору звернувся до мешканців Донецька і Луганська, що вони невід’ємна частина України і щоб вони згуртувалися, аби агресор відчув, що ми – українці. Біда або випробування можуть гуртувати.

Чи буде ваша церква разом із УПЦ КП залучати УПЦ Московського патріархату до об’єднавчого діалогу, в який спосіб?

Ми у заяві написали, що закликаємо в тому числі Православну церкву Московського патріархату спочатку для спілкування, а потім і до об’єднання. Як все піде – покаже життя.

У ЗМІ неодноразово писали про те, що в УПЦ МП є проукраїнське крило, яке складають митрополит Олександр (Драбинко) і митрополит Софроній. На цих людей можна спертися?

Коли станеться об’єднання двох гілок, і не буде поглинання одної іншої, а відбудеться доповнення однією другою, тоді стане мова про одне ціле і на Донбасі, і в Одесі, і в Херсоні. То що нам ділити? А щодо того, щоб назвати людей… Знаєте, називати людей, які ще не висловили своєї думки офіційно, яке я маю право?

Московський патріархат в Україні готовий хоч до якихось компромісів?

Думаю, якась частина там уже готова. А за іншу частину потрібно молитися. Якщо ми українці гарно молитимемося, то, каже Бог: «людині не можливо, а Богу все можливо».

Якщо вашій церкві вдасться об’єднатися із УПЦ КП, чи буде це для Патріарха Константинопольського Варфоломея підставою для ухвалення рішення про утворення Помісної церкви в Україні?

Коли об’єднаємось, тоді й можна буде говорити про визнання.

Glavcom.ua / Rozmova.wordpress.com

Теги: