23 квітня в календарі Римо-Католицької Церкви – спомин святого Войчеха (956-997), єпископа і мученика. У Польщі сьогодні свято: там, у Гнєзні, знаходяться його мощі. Також сьогодні свято у Чехії, бо у Празі він був єпископом (став ним у 27 років), а також св. Войчех за походженням чех: народився в Лібіце (Богемія), місті, яке належало його знатній родині Славніковичі. Сьогодні свято теж у Німеччині, бо хоч і народився у Чехії, яка лише пізніше стала частиною Священної Римської Імперії (962-1806), а королівство Чехії ввійшло до неї 1134 року, проте у церковному плані Чехія була під опікою німецьких єпископів задовго до цього. І теж це свято у Калінінградській області, колишній землі прусській - там, де Войчех прийняв мученицьку смерть.

Ім'я Адальберт (у слов'янських краях вживається слов'янізоване "Войтех" або "Войчех") він прийняв під час Таїнства Миропомазання. Такий вибір він зробив на честь єпископа Магдебурга Адальберта (910-981), який, відвідуючи Лібіце, власне і миропомазав юного Войчеха 972 року. А 10 років до того у житті того єпископа з Магдебурга сталася значуща подія.

Якщо св. Войчех-Адальберт пов'язаний з місією та служінням серед слов'ян, проте ніколи не був на Русі, то той Адальберт, єпископ Магдебурзький, пов'язаний з Києвом безпосередньо. Його вислав до Києва німецький король Оттон І, засновник Священної Римської Імперії, за рекомендацією архієпископа Вільгельма з Майнцу і на офіційне запрошення княгині Ольги, яка намагалася укріпити та поширити мало-чисельне християнство у Київській Русі.

Місія, щоправда, була невдалою, і Адальберт Магдебурзький повернувся до Німеччини 962 року. Як бачимо, це був час не лише до Хрещення Русі 988 року, але навіть до Хрещення Польщі 966 року.

Святий Адальберт Магдебурзький є автором продовження "Хроніки Регінона Прюмського» (настоятеля монастиря Регіно, +915). Ця праця охоплювала період 906-967 рр. Там він пише, між іншим, і про посольство княгині Ольги до німецького короля Оттона I (+973) з проханням надіслати місіонерів для хрещення в Київську Русь.

Звичайно, це був теж – а може і передусім – політичний крок, до якого княгиню Ольгу спонукали ускладнення на переговорах з імператором Візантії Романом II. На прохання київської княгині король Оттон I для поширення християнства у його католицькому виді призначив місійним єпископом до Київської Русі Адальберта з Магдебурга. Проте, місія була невдалою, бо у дипломатичній боротьбі з Римом, Візантії вдалося втримати руську державу у сфері свого впливу.

Risu.org.ua

Теги: