Чи реальним є об’єднання всіх християн? Зараз, якщо й представники різних конфесій (усі називають себе християнами), толерують один одного, то вже добре. Та чи є реальні передумови для об’єднання? Що саме заважає християнам об’єднуватися?

Питання щодо об’єднання всіх християн і чи воно реальне в останньому часі все частіше звучить в якомусь песимістичному забарвленні. Йдеться не лише про християн, наприклад, східного обряду в Україні, але про всіх християн світу, а це передусім три основні гілки: католики латинського обряду, православні різних обрядів та протестанти з їх сотнями чи тисячами деномінацій.

На перший погляд, об’єднання такої кількості різноманітностей – і то не лише в обрядовому чи традиційному значенні, але і в доктринальному – видається неможливим. В історії християнство найчастіше ділилося, і лише час від часу об’єднувалося, при чому у формі, яка сьогодні вже більшістю не сприймається. Йдеться про «приєднання» меншої Церкви до більшої, що поточно називається «унією з Римом». Звичайно, навіть таке об’єднання можна реінтерпретувати, вважаючи його «об’єднанням Церков». У всякому разі, незважаючи на деякі негативні моменти з формою об’єднання під назвою «унія», а саме: латинізація «приєднаної» Церкви, відірвання від Церкви-Матері (у випадку сьогоднішньої УГКЦ від Константинополя), були і позитивні моменти: збереження своєї традиції (хоч і дещо реформованої пізніше, що нормально для Церкви, яке є живим організмом і розвивається), входження в євхаристійне спілкування з Церквою Риму, кількісно найбільшою у світі, а через неї – з іншими Церквами, які мають з Римом євхаристійне спілкування.

Однак, є Церкви, які в жодному випадку не розглядають унію як метод «об’єднання». Навіть були відповідні постанови понад 20 років тому, у місті Баламанд в Лівані (1993 р.), де зібралася змішана католицько-православна комісія, і постановила, що «унія вже не є властивим методом об’єднання Церков». Можна з цим дискутувати, проте такі сьогодні екуменічні тенденції.

 Як же тоді реально об’єднатися усім Церквам? Які можуть бути інші моделі видимої єдності Вселенської Церкви Христової? Дехто пропонує модель першого тисячоліття, коли існували собі Церкви Сходу та Заходу, кожні з них мали свою традицію, навіть богословську, проте жили у євхаристійній єдності. Тут дещо розходяться думки щодо ролі у тому ж першому тисячолітті Єпископа Риму, тобто Папи, у Церкві, тому сьогоднішні екуменічні зустрічі найчастіше зосереджуються на вирішенні цього питання. Навіть Папа Йоан Павло ІІ в Енцикліці «Щоб усі були одно» («Ut unum sint») попросив, щоб представники інших Церков допомогли Єпископу Риму показати, як він повинен виконувати своє служіння «першості в любові» у Церкві, тобто як повинен, на їх думку виглядати примат Риму у Церкві.

Щодо протестантів, то тут дещо складніше, тому що об’єднання між Сходом і Заходом базується навколо Євхаристії, натомість Євхаристія протестантів не визнається дійсною ані Католицькою, ані Православними Церквами (передусім, з приводу браку сакраментального священства у протестантських спільнотах).

Як же тоді об'єднатися? Євхаристійне спілкування, тобто єдність навколо Євхаристії – це ціль, або скажімо – ідеал. Дороги до цієї цілі можуть потихеньку сходитися, замість ще більше розходитися. Перш за все, належить побачити, що у всіх християн спільне. А це: віра в Ісуса Христа – Спасителя і Відкупителя, Сина Божого. Це віра в Трійцю, Отця, Сина і Святого Духа. Це Хрещення, через яке людина входить у спільноту Церкви на місцевому рівні. Це Святе Писання – Слово Боже. Це первісне вчення Церкви, виражене на перших спільних зібраннях – Вселенських Соборах. От з цього і треба почати процес об’єднання. Практично він повинен виражатися в тому, що можна з іншими християнами спільно помолитися, що можна з іншими спільно визнати Символ віри (Нікейсько-Константинопольський), що можна вважати інших християнами, а не сектантами, єретиками чи «так званою Церквою».

Єдність – це не уніформізм. Не буде ніколи у Церкві одного обряду, однієї традиції, однієї літургії, навіть одного богослов’я. Єдиними будуть критерії перераховані вище, і навколо них належить будувати єдність у різноманітності. А серцем єдності повинна бути братерська любов!

Risu.org.ua

Теги: