Святий Апостол Павло у 13-ій главі І-го Послання до Корінтян посвячує любові цілий гімн:
«Якби я говорив мовами людськими й ангельськими, але не мав любови, я був би немов мідь бреняча або кимвал звучний. Якби я мав дар пророцтва і відав усі тайни й усе знання, і якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти, але не мав любови, я був би - ніщо. І якби я роздав бідним усе, що маю, та якби віддав моє тіло на спалення, але не мав любови, то я не мав би жадної користи. Любов - довготерпелива, любов - лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
Любов ніколи не переминає. Пророцтва зникнуть, мови замовкнуть, знання зникне (…).
Тепер же зостаються: віра, надія, любов - цих троє; але найбільша з них – любов».
Вже сама назва школи „духовна“ (семінарія, інститут, академія, університет і т.д.) говорить про основну її мету і ціль – готувати священиків, духовних наставників, вчителів, провідників народу, тих, хто не лише і не стільки словом, а силою і діянням Св. Духа, прикладом свого побожного життя поведе за собою довірених йому Христом і Церквою вірних до Бога. Є наше давнє прислів’я, яке говорить: „Слово навчає, а приклад - потягає“, - тобто, тягне за собою.
У питаннях духовного життя слово без прикладу може навіть відштовхнути. (В свій час чимало безбожників, лекторів, добре знали Св.Письмо, історію Церкви і богословські предмети і при тому залишалися атеїстами).
Не раз доводилося чути: „Говорить одне, а робить інше“. Христос, дорікаючи юдейським духовним наставникам, говорив: “Вчителю, навчи себе сам”, тобто, сам поступай так, як вчиш інших. Тому духовна школа повинна навчити і виховати в дусі науки Христа духовних вчителів, які справді стануть прикладом побожності, віри і високої моралі, взірцем чесності, порядності, справедливості, простоти, скромності, щирості, дружелюбності, взаємоповаги, милосердя, шляхетності. Це можна досягнути в тому випадку, коли приклад їхньої духовності буде свідченням життя в Св. Дусі.
Викладачі і студенти – це дружня християнська сім’я, де панує послух, повага, взаємопідтримка, взаємодопомога, взаємопереживання, де ніхто нікого не скривдить, не образить, не принизить, де облесливості, лицемірству, підступності, фальшуванню, нечесності, несправедливості немає місця, де ніхто немає жодних привілеїв, бо перед Богом всі свої.
Любов у найбільшій мірі свідчить про життя в Св. Дусі. Такою спасенною чеснотою мають бути пронизані всі взаємовідносини в сім’ї духовної школи. Заряджені і наповнені великою силою такої любові, випускники духовної школи нестимуть її у світ, який так цього сьогодні потребує. Таку жертовну любов може мати тільки той, хто має глибоку віру.
Багато разів в Євангелії Христос звертає увагу апостолів і всіх, хто Його слухає, а отже, і нас, - на віру. “Чи віруєш?”. “Нехай буде тобі по вірі твоїй”. “Бо й біси вірують і трепещуть”. “Якщо б ви мали віру як зерно гірчичне…”. “Віра твоя спасла тебе”. З цього випливає, що духовна школа зобов’язана укріпити і побільшити віру своїх питомців, а потім вони будуть не просто проповідувати словами, а свідчити її своїм життям. Свідченням своєї віри вони будуть захоплювати, заохочувати і її прикладом до неї спонукати вірних.
Молитва… Немає в людській мові слів, якими можна було б передати цю незбагненну тайну спілкування творіння зі своїм Творцем. Це Він дав людині цей безцінний, спасенний дар, як змогу і нагоду перепросити за гріхи, подякувати Йому за все, прославити Його велич, могутність, милосердя і любов, випросити всі ласки, необхідні для життя земного і, що найважливіше за все, - ласки для життя вічного.
Як малі діти заохочуються молитвою батьків, коли вони моляться, так само і студенти наслідують своїх духовних наставників, коли бачать і відчувають щиру й ревну їхню молитву.
Проте молитва, як Святі Тайни, піст і доброчинність, не є самоціллю, а тільки спасенними засобами у боротьбі з гріхом і злом у собі на дорозі до святості. Тому надзвичайно важливим є душевний стан і чистота серця протягом всього часу до і після молитви. Змагання до цього обов’язково принесе добрі і явні плоди молитви вже тут, на землі. Як вчили святі, шлях молитви пролягає від голови до серця, і щоб у ньому відбулася зустріч з Богом, необхідно, щоб воно було чистим, тобто – раєм.
Найбільшою перепоною віри є гріх і зло. Тому необхідно навчити студентів пізнавати себе, свій душевний гріховний стан, свої падіння, свої злі помисли і способи їх очищення та викорінення. В найбільшій мірі прикладом свого життя тут поможуть святі, великі вчителі Церкви, пустинники, самітники, аскети…
Необхідно навчити семінаристів розуміти, приймати і серцем переживати твори святих отців і вчителів Церкви, а через них – святе Євангеліє. Їхнє святе життя – не предмет для вивчення, обговорення, цитування їхніх висловів, конференцій чи дискусій, а приклад для наслідування.
Святе Євангеліє і заповіді Христа – єдина спасенна дорога. Тому дуже важливо, щоб велика кількість богословських, а особливо інших предметів не переповнила пам’ять горами сирого матеріалу. При малій вірі (а в кого з нас вона велика?) пізнавання і вивчення тілесним, недосконалим, обмеженим розумом духовних істин, а не серцем, обов’язково приводить до “приниження” і значення цих істин. З них знімається покривало таємничості, глибини божественної мудрості, які буквально спонукають і заставляють благоговіти і з сердечним щемом побожно відноситись до них як до чогось великого, високого, дуже важливого і всім необхідного, перед якими ми жалюгідні, ниці і мізерні, яким немає ціни, бо від них залежить наше спасіння. Що може бути важливіше за це?
Духовність вимірюється не рівнем інтелекту, ерудиції, кількістю вивчених предметів і оцінками за них. Духовність – це життя в Святому Дусі, це єдиний найважливіший ”предмет”, який мусить бути на першому місці, бо тільки з нього всі складатимемо іспит на вічність перед Небесним Вчителем Ісусом Христом. Цій місії і повинні служити наші духовні школи.
о. митрат Михайло Мельник, кандидат богословських наук
Теги:
dutchak1 написал: