В «управлінні федеральної служби судових приставів по республіці Крим» «виконавчі дії щодо ТзОВ "Кримський православний духовний центр"» (КПДЦ) пояснили рішенням «арбітражного суду республіки Крим» щодо передачі окупаційному «міністерству майнових і земельних відносин» нерухомість площею 112,6 кв. м на першому поверсі собору.
Конфлікти довкола Кримської єпархії УПЦ КП висвітлюють не лише українські ЗМІ, а й інформаційні ресурси РФ та окупованого нею Криму – кожні зі своєї позиції. Наприклад, українофобський ресурс «Політнавігатор» дії окупаційних силовиків щодо УПЦ КП у Криму «виправдав» тим, що ця церква буцімто «відіграла активну роль у державному перевороті в Україні, повністю підтримала військову операцію проти російського повстання на Донбасі, а також за підтримки націоналістичного режиму захоплює храми Московського патріархату».
* * *
Втім, з подібними думками нерідко солідарні й окремі медійники з вільної території України, – яких ця воля, разом з українською церквою, навряд чи влаштовує. 7 вересня на сайті ТзОВ «Спілка православних журналістів» (СПЖ) був оприлюднений «викривальний» ролик, автори якого взялися розповідати «правду» про стан речей УПЦ КП у Криму (і роблять вони це вже не перший рік). З окремих кадрів видно, що для київських «православних журналістів» неважко знайти в окупованому Криму кореспондента, який «підгледить і підслухає» все необхідне. Цього разу в СПЖ запевняють, що собор у Сімферополі діє без проблем, а негаразди має суто КПДЦ як заснована єпархією комерційна структура, котра торгує ліками, продуктами, технікою тощо і має річний прибуток майже 3,5 млн рублів (понад 1,5 млн гривень). «До скарбниці Росії, яку в УПЦ КП називають не інакше, як країною-агресором, структура КП сплачувала солідні податки», – заявляють «православні журналісти», при цьому дорікаючи єпархії відсутністю ремонту приміщень собору за наявності таких статків.
У сюжеті кілька разів було показано аптеку та кондитерську крамницю, що ділили приміщення з собором як до, так і після окупації Криму на умовах оренди. «Київські куратори вказали Кущу (мається на увазі архієпископ Сімферопольський і Кримський УПЦ КП Климент, якого в «розслідуванні» чомусь «розжалували» до єпископа – авт.), що треба на деякий час прикрити торгівлю, бо це підставляє церковне керівництво: потрібно було терміново розташувати там щось пристойніше. І пан Кущ розташував. На місці аптек – благодійну їдальню, в якій досі не нагодована жодна людина, а на місці кондитерської крамниці – новостворену каплицю», – розповідає голос за кадром. При згадці про кондитерську крамницю в кадрі демонструється обгортка продукції компанії “Roshen”, яку пов’язують з президентом України, і проти продажу виробів якої в Криму протестували не лише до того, як Петро Порошенко очолив Україну, а й навіть до окупації півострова Росією, під час Революції Гідності. Також владиці Клименту борці з УПЦ КП уже не вперше дорікають отриманням російського паспорта: мовляв, у 2014 р. він «блискавично став громадянином Росії, розраховуючи на поблажливість до своєї комерційної діяльності, але це йому не допомогло».
«Київському патріархату в Сімферополі абсолютно нічого не загрожує – крім позбавлення безкоштовних приміщень, у яких з 2004 р. під виглядом духовної діяльності велася торгівля зовсім не духовними товарами, і велася б і далі, та підвела жадібність – не хотілося платити комерційну ціну за оренду. В УПЦ КП вирішили, що вигідніше буде тиснути на місцеву владу, зображуючи гнаних патріотів, аніж зазнавати додаткових витрат. А разом з тим заробляти політичні бали, вигадуючи для наївних українців пафосні казки про жахливе переслідування їхньої структури за патріотизм», – плетуть далі словесне павутиння автори відеоряду, який закінчується розповіддю про «захоплення» на материковій Україні храмів УПЦ МП вірянами УПЦ КП та «воєнізованими радикалами». При цьому, ясна річ, ані словом не згадується діяльність УПЦ МП в окупованому Криму («духовное окормление» місцевої «влади», військових і силових структур і т.ін.) або на материковій Україні (прибуткові проекти у лаврах тощо).
Втім, як для кримських структур УПЦ МП, так і для київських «православних журналістів» «влада» півострова, вочевидь, є легітимною, оскільки іменується повними «титулами». Загалом автори згаданого ролика виводять нові поняття – «українська» і «нова» влада Криму, себто до- і післяокупаційна. 1 вересня на сайті СПЖ з’явився матеріал під заголовком «Філаретівці (мається на увазі УПЦ КП – авт.) в Криму видають за церкву торговельні приміщення», в якому наводиться коментар кримського окупаційного «чиновника» Заура Смірнова російському ЗМІ «РИА Новости». Смірнов, якого «православні журналісти» слідом за медіа РФ без лапок величають «головою державного комітету Криму в справах міжнаціональних взаємин», заявив, що ситуація довкола сімферопольського храму УПЦ КП (який в оригінальному тексті було названо без традиційних для російських ЗМІ лапок і уточнення «так званий») ніяк не пов’язана з релігійною діяльністю, а має «господарчо-правовий характер» – мовляв, «пристави» лише виконали рішення «суду», забравши у власність «республіки» приміщення, термін оренди яких сплив ще в січні цього року. На додачу Смірнов запевнив, що перешкоджати діяльності самого храму чи забороняти її ніхто не буде, оскільки «в республіці забезпечені рівні конфесійні права».
З інцидентом довкола собору УПЦ КП у Криму вирішило розібратись і українське видання «Вести» у матеріалі від 6 вересня «Центр духовний чи торговельний». Судячи з тексту, автор вважає цілком вагомою підставою для виселення єпархії УПЦ КП рішення окупаційної «виконавчої служби» та «арбітражного суду», вказаних без лапок і тут: мовляв, пов’язане з єпархією ТзОВ «КПДЦ» саме винне – «пройшло перереєстрацію за законодавством РФ після анексії і спокійно отримало дозвіл на аптечну торгівлю та продаж аудіо- і відеотехніки». «В історії якраз дивним є той момент, коли ієрарх УПЦ КП в Криму (мається на увазі архієпископ Климент – авт.) звертається по допомогу до тих, кого у храмах материкової України називають "агресорами", і навіть проходить перереєстрацію за законами РФ», – йдеться у матеріалі.
* * *
Виникає запитання – кому на вільній Україні вигідно атакувати українську церкву на окупованому Росією півострові, виявляючи беззастережну солідарність із тамтешніми «чиновниками» та «силовиками»? В той час, коли Глава держави вимагає припинити незаконні напади на українську церкву в Криму, обстоює право України на помісну церкву і наполягає на використанні інструментів міжнародного права щодо Криму, – на підконтрольній Українській державі території окремі особи і навіть цілі ЗМІ щосили демонструють власну незацікавленість у цих процесах і цілковите протиставлення їм.
Естафету від українських медійників підхопили і ЗМІ окупованого Криму. 12 вересня на «провладному» порталі «Крыминформ» вийшов анонімний матеріал під заголовком «Боженька, прими за лекарство: приключения раскольников в Крыму», який розпочинається переліком «гріхів» голови УПЦ КП патріарха Філарета. У редакції сайту дали зрозуміти, що «розкольники» (себто віряни УПЦ КП, яких у статті названо «відступниками від російської православної гілки», чия діяльність у Криму «до релігії не має жодного стосунку») «зараз спокійно проводять богослужіння на півострові»: як виглядає цей «спокій» – вже було сказано на початку. Не обійшлося без докорів на адресу Української держави, котра сприяла «розвитку мережі та насадженню» УПЦ КП у регіонах, зокрема в Криму. «Призначили навіть цілого архієпископа Сімферопольського і Кримського Климента», – пише анонім, жодним слово не згадавши єпископа (зараз митрополита Хмельницького і Кам'янець-Подільського) Антонія (Махоту), з якого починалася Кримська єпархія УПЦ КП у 1995 р. Архієпископ Климент же свій теперішній сан отримав на початку 2012 р., пройшовши шлях від іподиякона у сімферопольському кафедральному соборі з 1995 р. Він також отримує у матеріалі свою порцію обвинувачень: не перереєстрував єпархію за новим окупаційним законодавством; при цьому ТзОВ «КПДЦ» у жовтні 2015 р. отримало ліцензію кримського «міністерства охорони здоров’я» для діяльності аптеки; реєстрація КПДЦ і його співзасновників вказана «ще з українських часів»; «на ґрунті лютої нелюбові до всього російського міцно товаришує з іншими вигнанцями – лідерами забороненого у Росії за екстремізм меджлісу кримськотатарського народу», і т.д., і т.п. Майже слово в слово все це у головному матеріалі свого останнього номера під назвою «Раскольники» переповіла газета «Крымский телеграфъ».
При цьому в «Кримінформі» владиці Клименту цинічно ставлять «за приклад» кримські єпархії УПЦ МП, зареєстровані на території півострова «згідно з російськими законами» і вказані на офіційному сайті Російської православної церкви як її «офіційні організації» на півострові: вчися, мовляв, як треба. Що навряд чи запозичить Кримська єпархія УПЦ КП від вказаної конфесії – то це політику подвійних стандартів, коли на материковій Україні підкреслюється назва «Українська православна церква» і прибирається рядок «Московський патріархат», а на окупованих (і навіть деяких вільних) територіях усе робиться навпаки. На кафедральному ж соборі УПЦ КП у Сімферополі дотепер залишається вивіска зі справжньою назвою структури підпорядкування, яка вказується навіть в окупаційних «документах».
Також у «Кримінформі» побачили в опублікованому 5 вересня тексті телефонного інтерв’ю архієпископа Климента виданню «Українська правда» слова про те, що буцімто «бізнес на півострові згортається». Ясна річ, в оригіналі абсолютно нічого подібного не сказано – що й не дивує з огляду на «золоте правило» російської пропаганди: «Як не дочуємо, то добрешемо». Втім, тут варто звернути увагу на наступні слова кримського архієрея: «Виконується політичне замовлення, операція зі знищення на півострові УПЦ КП, яка залишається єдиною українською організацією в Криму. Десь там, у верхах (мається на увазі окупаційна «влада» Криму – авт.), логіка така: Київського патріархату в Криму бути не повинно. Є політичне завдання – на території Криму взагалі не повинно бути українців». Дуже прикро, що для виконавців цього завдання знаходяться «надійні союзники» на материковій Україні – вочевидь, маючи на меті аналогічний стан речей на всій території нашої держави.
* * *
З проханням внести ясність у ситуацію ми звернулися безпосередньо до архієпископа Климента. В ексклюзивному коментарі для «Кримської світлиці» владика розповів, що Фонд майна Криму (ФМ), який наразі є «міністерством майнових і земельних відносин», веде боротьбу за приміщення управління єпархії (УЄ) УПЦ КП з 1996-1997 рр.: ще тоді ФМ планував розташувати там фондову біржу, для чого подав до суду на УЄ, яке нібито займало ці приміщення незаконно. У цьому процесі розбиралася суддя Соколова: лише після втручання прокуратури, СБУ та Адміністрації Президента вона знайшла помилки в угоді оренди між ФМ та УЄ, де йшлося про передачу в безоплатне користування, і прийняла рішення, за яким ФМ мав виправити ці помилки. У 2000-2002 рр., незважаючи на рішення Верховної Ради АРК про безкоштовну передачу приміщень собору на 50 років УЄ, ФМ продовжив боротьбу проти УПЦ КП через своїх прихильників у прокуратурі, які заявили, що приміщення можуть бути надані лише в оренду. Саме таке рішення ВР АРК прийняла після скандалів, судів і втручання офіційного Києва. У 2004 р. ФМ вирішив піти на угоду з УЄ, яке мало віддати під архів підвальне приміщення, а натомість отримати дозвіл на відкриття духовного центру (ДЦ) як товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ).
Було б дивно, якби в інформаційний наступ на Кримську єпархію Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП) не пішов ресурс «Расколам.Нет», який дислокується на розташованих у США серверах і виконує ті ж функції, що й «Спілка православних журналістів»: прославляння УПЦ Московського патріархату (МП) і очорнення УПЦ КП. 8 вересня на цьому сайті з’явилася стаття такого собі Сергія Назарчука «Кримська брехня "філаретівців", або Що насправді відбувається з УПЦ КП в Криму». Головна мета матеріалу – довести, що конфлікт довкола єпархії «носить комерційний характер», а можливість звершення богослужінь у її храмах «ніхто не обмежував». У тексті виправдовується перереєстрація кримських єпархій УПЦ МП за російським законодавством «для продовження існування», і без жодних доказів доводиться, що єпархія УПЦ КП «зробила те ж саме». Також архієпископу Сімферопольському і Кримському Клименту та іншим священнослужителям УПЦ КП на півострові автор дорікає тим, що вони «прийняли російське громадянство» – немовби РФ не оголосила в березні 2014 р. всіх, хто був зареєстрований на той час у Криму, своїми кріпаками. На додачу лунає обурення на адресу «інформаційно-пропагандистської машини чинної української влади», яка «кинула всі сили на те, щоб заступатися за УПЦ КП в Криму».
Крім цього, владику Климента звинуватили в «активній співпраці з окупаційною владою задля захисту особистих комерційних інтересів» – у той час коли подібні закиди на свою адресу отримує кримське духовенство УПЦ МП. Втім, не вдається пригадати, щоб правлячий архієрей Кримської єпархії УПЦ КП, на відміну від декого, благословляв представників «владних» і силових структур анексованого Росією Криму «на служеніє отєчєству». При цьому «антирозкольники», розглядаючи Крим як окуповану територію України, чомусь говорять про якусь «чинну російську владу» та якихось «працівників виконавчої служби Росії» на півострові (!), не переймаючись питанням, звідки вони там взагалі взялися і чим займаються: головне – що «не дозволяють Київському патріархату займатися комерцією (хоча чесніше було б сказати – «існувати» – авт.) в Криму». В такому ж абсурдному ключі розповідається про те, що свої приміщення Кримська єпархія УПЦ КП «видавала за храм чи якийсь там духовний центр, а насправді в переважній більшості здавала в оренду під аптеки».
* * *
Тим часом ми запитуємо владику Климента, у чому полягала суть реєстрації духовного центру (ДЦ) як товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ). «УПЦ КП не має прейскуранту на церковні треби (хрестини, поховання, вінчання тощо), бо таїнство не продається. Церква живе на пожертви, однак вона повинна мати кошти для свого розвитку, забезпечення священиків, утримання майна, тощо, – пояснює він. – Покажіть мені хоча б одну церкву, де нема комерційної діяльності. В нас усе було законно: для підтримки діяльності єпархії існував ДЦ, засновником якого було управління єпархії (УЄ), маючи частку в 51%, але без жодного стосунку до його діяльності і без жодного керування ним. ДЦ мав свою дирекцію, бухгалтерію, персонал, де не було жодної людини з УЄ. Двоє інших співзасновників – фірми "Ділтек" і "Караван" – мали меншість голосів і таким чином були позбавлені можливості крутити оборудки з майном церкви. Вони з’явилися ще у 1995 р., коли приміщення собору належали Міністерству оборони України, і займалися торгівлею ліками та кондитерськими виробами відповідно. До 2014 р. ці підприємства діяли за українським законодавством, а у 2014-2015 рр. перереєструвалися за російським». Архієпископ Климент розповів, що за кошти, які свого часу отримав ДЦ, був зроблений повний ремонт даху собору, який обійшовся у близько 40 тис. гривень – у часи, коли ця сума дорівнювала 9-10 тис. доларів; також були написані ікони, придбано дерев’яний храм, який зараз стоїть у Євпаторії, тощо. До того ж, ДЦ сплачував податки до бюджету АР Крим.
При цьому владика зазначає: ініціативу створення ДЦ свого часу висунули саме ті, хто зараз намагається позбавити УЄ УПЦ КП даху над головою. «Ще до 2000 р. суть конфлікту полягала у тому, що УЄ нібито здавало в оренду державні приміщення, при цьому нічого не сплачуючи за користування ними. Тому фонд майна (ФМ), щоб розв’язати цю ситуацію, висунув умову про створення ДЦ. У 2014 р. постало питання про долю центру: або закриття, або переоформлення за російським законодавством. Але нова кримська "влада" ліквідувати його відмовилася: ФМ, який став "міністерством", вимагав оформлення нових угоди. Втім, починаючи ще з 2010 р., я неодноразового звертався до них з проханнями припинити діяльність ДЦ і повернути всі приміщення у власність УЄ, однак у відповідь мені заявляли, що зробити це неможливо, бо "згори" є вимога наповнювати бюджет. Такі ж прохання я висував у 2014 р. вже "міністерству майна", проте й цього разу отримав відмову», – нарікає архієрей.
У 2014 р. «державна рада республіки Крим» прийняла рішення, в якому було чітко зазначено: УЄ отримує в оренду 1450 кв. м. нежитлових приміщень частини будівлі 17-А по вулиці Севастопольській. Проте за фактом УЄ має в розпорядженні лише 1200 кв. м. «У 2015 р. "міністерство майна" продало приміщення 1-го поверху собору з аукціону фірмі громадянина РФ Володимира Борисова "Разум": вона є інвестиційним проектом "міністерства", котре не може займатися торгівлею землею і майном безпосередньо і для цього здає їх в оренду вказаній комерційній структурі у великій кількості – зокрема на Південному узбережжі Криму. Ця фірма відкриває дачні кооперативи, членські внески в яких становлять до 100 тис. рублів (близько 44 тис. гривень – авт.) за користування 4-6 сотками землі у суборенді. Виникає питання: хто крутить більше оборудок – УЄ, яке легально зареєструвало законно діючу структуру, чи "міністерство майна" з його схемами? І якщо діє постанова "держради" – на якій підставі "міністерство" продало приміщення, які йому не належали?» – обурено запитує архієпископ Климент, називаючи імена людей, причетних до оборудок довкола приміщень УЄ УПЦ КП як «за України», так і тепер: «заступник начальника управління оренди та адміністрування платежів за майно» – «завідувач відділу оренди і договірних відносин» «міністерства майнових і земельних відносин республіки Крим» Ольга Северина та «начальник управління земельних і майнових відносин» «міністерства сільського господарства республіки Крим» Людмила Хорозова, призначена на цю посаду 16.02.2017 р.
«Після "арбітражного суду", де виступила вже згадана Соколова (Ірина Соколова – «суддя» «колегії з розгляду економічних суперечок, що випливають з цивільних та інших правових відносин» «арбітражного суду республіки Крим» – авт.), УЄ подало зустрічний позов до "апеляційного суду" в Севастополі, але його було відхилено. Потім ми подали документи до суду в Калузі – їх відхилили і там. Так само це питання відмовилися розглядати й у Верховному суді РФ у Москві. Ось вся суть російського законодавства», – розповідає архієрей про свою «активну співпрацю з окупаційною владою».
За словами архієпископа Климента, ще у 2004 р. для УЄ та ДЦ був підготований технічний паспорт, згідно з яким загальна площа 1-го поверху становить 432 кв. м. Проте ФМ тоді виробив дві додаткові угоди: згідно з першою, УЄ мало отримати 409 кв. м. на 1-му поверсі, а за другою 112 кв. м. користуватися мав ДЦ. «І при цьому "влада" Криму запевняє, що працює наш собор на 2-му поверсі. Питання: де ті 409 кв. м., які в розпорядженні повинне мати УЄ, і як щодо каплиці на честь Христа Спасителя, яку ми у 2015 р. відкрили на 1-му поверсі? На якій підставі в УЄ було вчинено погром, зламано двері до приміщень, не зазначених у "судових постановах" – зокрема, до вівтаря собору? І хто тоді перебував у соборі та каплиці, оскверняючи їх?» – обурено запитує священнослужитель.
Втім, розмову владика вирішив завершити на бадьорій ноті: «Днями один журналіст розпитував мене, у чому полягає суть конфлікту на економічному ґрунті довкола Кримської єпархії УПЦ КП. Я відповів: "Скандал виник через те, що ДЦ відмовився постачати аудіо- і відеотехніку на яхту патріарха Кирила (голови Російської православної церкви – авт.), яка стоїть у Геленджику, а цукерки "Roshen" перебили продажі продукції фабрики "Красный Октябрь". Він запитав: "Владико, Ви серйозно?" Я сказав – "Яке питання, така й відповідь". І кинув слухавку…»
До цього часу недоброзичливці української церкви загалом і її структур на окупованих територіях зокрема сподівалися, що на адресу Кримської єпархії з боку українських активістів чи журналістів не лунатимуть «незручні запитання про співпрацю з окупантами, комерційну діяльність та інші пікантні подробиці». Втім, громадський активіст Андрій Щекун – колишній парафіянин Кримської єпархії УПЦ КП, примусово депортований з півострова окупантами після 1,5 тижнів полону в березні 2014 р. – у свою чергу переконаний: для українських спецслужб, правоохоронців і журналістів настав час поставити подібні незручні запитання представникам УПЦ МП – щодо існування цієї структури не лише на окупованих, а й на вільних територіях України. «Ми бачимо, як сьогодні російські пропагандисти, дискредитуючи УПЦ КП, намагаються виправдати дії окупантів у Криму – в тому числі й проти цієї церкви, – каже він. – З’ясовується, що заради своєї матеріальної підтримки вона не має права продавати не лише хрести, свічки, ікони тощо, а й товари соціальної необхідності.
Погляньмо на Печерську чи Почаївську лаври – які бізнес-структури задіяні в їхньому функціонуванні, яка комерційна діяльність ведеться на території їхніх храмів, на яких автомобілях їздять і на які кошти існують причетні до цього особи...»
Газета “Кримська світлиця”, № 38 за 22.09.2017 і № 39 за 29.09
Теги:
dutchak1 написал: