1 грудня 2017 року в приміщенні Київської Патріархії Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет провів прес-конференцію, під час якої розповів про діалог з Російською Православною Церквою щодо визнання автокефалії Української Церкви.

На початку прес-конференції голова інформаційного управління Київської Патріархії архієпископ Євстратій (Зоря) привітав представників ЗМІ й оголосив тему заходу:

«Доброго дня, шановні панове журналісти, представники засобів масової інформації, всі, хто зібрався на цю прес-конференцію. Сьогодні Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет проводить прес-конференцію на тему діалогу з Російською Православною Церквою. І я запрошую Його Святість до слова. Далі буде можливість поставити питання» – сказав архієпископ Євстратій.

Далі до присутніх звернувся Предстоятель Київського Патріархату:

«Найперше я дякую, що ви зібралися сьогодні в Київській Патріархії у такій великій кількості. Це означає, що питання, яке обговорювалося на Архієрейському Соборі Російської Православної Церкви, має велике значення і я думаю, що вас насамперед цікавить питання: як виникло те, що я звернувся до Московського Патріарха і до єпископату Російської Церкви про примирення? Звідкіля пішла ця ініціатива? Від нас, чи від Московської Патріархії?

Ініціатива пішла від Московської Патріархії, причому не прямо з Москви до Києва, а через Нью-Йорк, тобто через Америку, через митрополита Закордонної Російської Церкви Іларіона. В результаті переговорів з митрополитом Закордонної Російської Церкви Іларіоном, була мною організована делегація для перших контактів в Москві з головою Відділу церковних зв’язків митрополитом Іларіоном (Алфеєвим). В цю групу входив архієпископ Іларіон, протоієрей Борис Табачек, настоятель Володимирського собору, і наш священик Богдан Згоба, який служить у Сполучених Штатах Америки в Філадельфії - це і була делегація.

На цій зустрічі було порушене питання про примирення, тобто питання примирення звучало з боку Московського Патріархату, вони хотіли досягнути примирення з нашою Церквою. Звичайно, ми не хочемо ворогувати не тільки з Московським Патріархатом, а хочемо жити в мирі й злагоді зі всіма Православними Церквами, і не тільки з Православними Церквами, а взагалі з іншими і християнськими Церквами й іншими релігіями. Тому ми були зацікавленні в тому, щоб знайти порозуміння і примирення. Але для того, щоб знайти це примирення, треба було Москві, Московській Патріархії зняти ті накладені в 1997 році покарання на мене, тобто анафему. А до цього ще було рішення про позбавлення мене взагалі архієрейства і тому треба було вирішити це питання, тому що примирення без молитовного єднання і співслужіння за Божественною літургією – неможливе, і це перший крок для примирення.

Так ось для того, щоб зняти це прєщєніє, російською звучить так, треба, щоб Архієрейський Собор, який наклав це прєщєніє, щоби він і зняв. І тому була досягнута домовленість, що це питання буде вирішене на Соборі, який Російська Церква скликала. Але для того, щоб розглядати питання на Соборі, то митрополит Іларіон (Алфеєв) попросив, щоб я написав звернення до Патріарха і до єпископату.

Спочатку я не готовий був до цього звернення, але оскільки вони просили, що це їм треба, бо без цього вони не можуть розглядати ці питання ні на Синоді, ні тим більше на Соборі, то я написав таке звернення і в цьому зверненні підкреслив, що ми бажаємо теж примирення з Російською Православною Церквою і заради цього примирення я це звернення і написав. Це звернення я думаю у вас є, ви можете його прочитати від початку до кінця.

Була направлена потім друга делегація на ці переговори уже в складі митрополита Димитрія, архієпископа Євстратія й архієпископа Іларіона. І вони це звернення моє передали. Мова йшла про примирення і про майбутню автокефалію Української Церкви.

Звичайно, що ми зацікавленні в автокефалії Української Церкви, всієї Української Церкви, тому що як ви знаєте ми постійно говоримо, що нам в Україні потрібна єдина Помісна Православна Церква, і заради цієї мети, тобто створення в Україні єдиної Помісної Православної Церкви, ми і пішли на це примирення.

Як ви знаєте примирення як такого не сталося. Чому не сталося? А тому, що Собор, скориставшись моїм зверненням, скориставшись, - направив його не на примирення і на вирішення питання автокефалії Української Церкви, а направив на те, що ніби-то ми хочемо повернутися до Московського Патріархату. Не ми, а вони хочуть, щоб ми повернулися.

Так ось я хочу заявити твердо: ніякого покаяння в тому, що я обрав шлях автокефалії Української Православної Церкви - не було, нема і не буде ніколи.

Чому в цьому я не буду ніколи каятися? А тому, що Бог дав нам державу, а раз Бог дав нам державу, то в цій державі повинна бути і незалежна Православна Церква – це аксіома. Цим шляхом пройшли всі автокефальні Церкви, починаючи з цієї ж самої Російської Церкви. Коли утворилось Велике Московське князівство, то незабаром Москва поставила питання про відокремлення від Київської митрополії. Вони відокремлювалися не від Константинопольського тільки Патріархату, а відокремлювалися від Київської митрополії і створили свою Московську митрополію і цю Московську митрополію проголосили автокефальною Церквою.

І цим же шляхом пішли й інші автокефальні Церкви, які входили в склад Константинопольського Патріархату – це Грецька Церква (Еладська), Румунська, Болгарська, Сербська Церкви. Вони теж входили колись в склад Константинопольського Патріархату, а потім, коли утворились держави, то вони відокремились від Константинопольського Патріарха. Тобто це всім відомий шлях утворення автокефальних церков.

Тому і  Україна, коли стала незалежною державою, а я був тоді Предстоятелем Української Церкви, яка вже отримала статус самостійності й незалежності в управлінні, тобто я як Предстоятель цієї Церкви мав право скликати Собори цієї Церкви, знаходячись в складі Московського Патріархату. А коли 24 серпня Верховна Рада проголосила Україну незалежною державою і розпався Радянський Союз, то тоді я на засіданні Священного Синоду спочатку, а потім на на Архієрейському Соборі Української Церкви поставив питання, що нам, як проживаючим вже в незалежній державі, не достатньо мати Церкву, хоч і самостійну і незалежну в управлінні, але в складі Московського Патріархату. Нам потрібна повна незалежність, тобто автокефальна Церква.

І ми тоді, користуючись канонічним правом, 34-им апостольським правилом, яке говорить, що кожен народ, повинен знати свого першого єпископа, ось користуючись цим ми на Соборі і вирішили, що нам, українцям, потрібна незалежна Церква. І за це проголосували всі члени Помісного Собору, не Архієрейського Собору, а Помісного Собору, тобто де були архієреї, представники всіх єпархій, духовенства, миряни, представники монастирів, духовних навчальних закладів, - тобто фактично представлена вся Церква і всі одностайно підписали постанову Собору про те, що нам потрібна автокефальна Церква і з цією постановою ми звернулися до Московського Патріарха і до російського єпископату, щоб вони надали нам документ, що ми тепер автокефальна Церква. І ви знаєте вже, що була тоді велика боротьба і почалася боротьба за те, щоб я покинув Київську кафедру і хотіли поставити такого Предстоятеля, який би слухав Москву, і ось ця боротьба йшла упродовж 25-ти років.

Так ось тепер, коли звернулися до мене про примирення, то я і пішов на те, щоб ми примирилися, але обговорювали питання про автокефалію, а вийшло зовсім інакше. Вийшло так, що нас тепер знову хочуть закликати на переговори про повернення до Московського Патріархату. Так ось, я хочу заявити не тільки вам журналістам, а насамперед Московському Патріарху і Російському єпископату, що ніколи українська Церква не повернеться до Московського Патріархату.

Чому не повернеться? Тому що ми маємо свою державу і як вони у своїй державі мають свою незалежну Церкву, так і ми, українці, хочемо мати таку ж саму незалежну автокефальну Церкву, як і в Росії, як і в кожній православній країні. І тому повернення ніколи не буде. А єдина в Україні Помісна Церква буде, з часом, але буде. Буде тому, що є українська держава і є апостольське правило, що народ повинен мати свого першого єпископа.

Бачите як Москва обманює, їй довіряти не можна. Згадайте, коли Україна віддавала ядерну зброю, то Росія гарантом виступила недоторканості українських територій. Виконала вона свою обіцянку як гарант? Не тільки не виконала, але й захопила Крим, зараз іде війна на Сході – і  це вчинив гарант нашої недоторканості!

Так само і в церковному плані. Просили звернення для того, щоб наступило примирення, тобто молитовне єднання, а в результаті знову нас схиляють до того, щоб ми повернулися під омофор Московського Патріарха. Повторюю ще раз – цього не буде! Ми віримо в те, що прийде час і Господь створить такі умови, що вони не бажаючи цього, погодяться на автокефалію Української Православної Церкви.  А ми й надалі будемо йти тим самим шляхом, яким йшли 25 років, тобто будемо розбудовувати Українську Православну Церкву і служити українському народу і українській державі. Тому що без української держави не може бути автокефальної української Церкви, і навпаки - без української незалежної Церкви не може бути української держави.

Тепер я ще хотів звернути вашу увагу на ті постанови Собору, які стосуються Української Православної Церкви Московського Патріархату, там є один пункт, який має важливе значення - про те, що центром цієї Церкви є не Москва, а є Київ. Так ось нехай всі знають, що це є неправда, це черговий обман не тільки єпископату Української Церкви, духовенства і віруючих, а взагалі громадськості.

Ніякого центру цієї Церкви в Києві нема, а центр цієї Церкви знаходиться в Москві. Де сидить праворуч Патріарха митрополит Онуфрій, в Києві чи в Москві? Якщо центр в Києві, то чого він сидить у Москві? Якщо центр тут, то чому Москва призначає комісію по переговорах з Київським Патріархатом в Москві, а не в Києві? Москва ж призначила митрополита з України Луганського Митрофана, Антонія, Федора – це ж українські єпископи, а чому їх призначає Москва, чому не Київ призначає, якщо Київ є центром

Тому назва, що центр знаходиться в Києві, а не в Москві – неправда і нехай вони народ свій не обманюють і Верховну Раду нехай вони не обманюють, бо Верховна Рада зараз обговорює законопроект, там де є стаття про Церкву, центр якої знаходиться в країні агресора. Так ось, вони бояться, щоб не лягла на цю Церкву пляма, що це є Церква країни агресора, і вони тепер сказали «не в Москві центр, а в Києві центр», щоб цей закон не прийняли. А ми будемо наполягати, щоб закон був прийнятий, тому що дійсно центр Української Церкви Московського Патріархату знаходиться не в Києві, а знаходиться в Москві. Тому вони зараз сидять де? - в Москві. Чому вони зараз там сидять, якщо їхній центр в Києві? Інші автокефальні Церкви не мають своїх представників в Синоді Російської Православної Церкви, а чому Українська Церква, якщо вона самостійна і незалежна, чому вона має своїх членів в Російському Синоді? І це свідчить про залежність і про те, що центр цієї Церкви все ж таки знаходиться в Москві»  – сказав Патріарх Філарет.

Після цього представники ЗМІ поставили Святійшому Патріарху Філарету запитання.

Відповіді Предстоятеля Української Церкви на запитання представників ЗМІ

- Скажіть, будь ласка, ми зараз чуємо періодично, що виникають конфлікти на місцевому рівні, коли захоплюються храми. Яка Ваша думка з цього приводу? Ви підтримуєте, засуджуєте чи нейтрально ставитесь? (Видання «Страна.ua»)

- Патріарх Філарет: Принципова наша позиція – храми не захоплювати. Була можливість після Революції гідності взяти свобідно Києво-Печерську лавру, але ми відмовились і не дозволили лавру захоплювати. Чому? Наша позиція така, що ми повинні мати мирні братські відносини з єпископатом, духовенством і віруючими Московського Патріархату. Для чого? Тому, що з ворогом об’єднатись тяжко. А ми хочемо, щоб ми були не ворогами, а щоб ми були братами і тоді ми об’єднаємось легше. Тепер про ті процеси, які відбуваються зараз по всій Україні – про перехід віруючих із Московського Патріархату у Київський Патріархат. Чому переходять? Тому, що віруючі Московського Патріархату побачили, що Церква їх служить не інтересам українського народу, не української держави, а служить інтересам Росії, а Росія є агресор, воює і вбиває. Ви пам’ятаєте, що коли у Верховній Раді Президент України оголошував Героїв України, то всі депутати, всі гості високого рангу встали, вітали їх, а митрополит Онуфрій зі своїми єпископами не встав. І коли журналісти потім його запитали чому він не встав, він сказав: «ми не будемо шанувати вбивць». Для нас герої, а для них вбивці. Крім того, коли привозять гроби із Донбасу, для того, щоб відспівувати, то священики Московського Патріархату відмовляються відспівувати, бо це «вбивці». І тому, люди переходять із Московського Патріархату у Київський Патріархат. І це відбувається мирно там, де є храми Київського і Московського патріархатів. Наприклад, у Києві із лаври переходять у Михайлівський монастир, Володимирський чи якийсь інший собор, і ніяких скандалів немає. І так по всій Україні. А ось в селах, де храм один московський, то іде боротьба за храм. Частина людей хоче із Московського перейти у Київський Патріархат, а частина не хоче, залишається у Московському Патріархаті. І між ними іде боротьба. Не між Московським і Київським Патріархатами, а між віруючими Московського Патріархату. А засоби масової інформації цієї церкви, і взагалі Російської церкви, подають, що це є «насильственне захоплення» Київським Патріархатом храмів Московського Патріархату. Це не правда. І ви повинні це знати, і про це ми всім говоримо. Бо ми хочемо з Московським Патріархатом в Україні жити в мирі і злагоді в надії на те, що ми з часом складемо єдину Помісну Українську Церкву повністю незалежну від Москви.
 
- Ваше Святосте, чи узгоджували Ви це звернення з державним керівництвом України? Чи плануєте Ви якось зустрічатись з комісією Московського Патріархату, яка була створена.
(Олександр Солдатов, «Портал-Кредо»)

- Патріарх Філарет: Стосовно цієї комісії, яка була створена Московським Патріархатом для діалогу з Київським патріархатом, ми знайомі з рішенням. Ми готові створити таку комісію, не відмовляємось від діалогу. Але від якого діалогу? Від діалогу про автокефалію Української православної церкви. Якщо такий діалог, то ми підемо на цей діалог. Якщо ж діалог про повернення до Московського Патріархату, то на такий діалог ми не підемо. Нам він не потрібний.
З державною владою я не узгоджую ніякі питання. Бо ми відокремлені від держави і маємо свободу. І я думаю, що у світі немає такої держави, де б Церкви мали таку свободу, як в Україні.

- У меня несколько вопросов. Прежде всего я хочу уточнить. Вы объявили о том, что примирения не стало. А откуда выводы такие? Я понял, что только вчера Ваше обращение было зачитано, комиссия создана. Там по этому поводу вообще ни разговоров нет, ничего. А Вы объявляете, что уже какая-то катастрофа произошла. Может у Вас какие-то сведения есть? Второй вопрос. Вы говорите об автокефалии. У меня такое ощущение, что то, что Вы писали, то, что Вы нам сегодня рассказывали это какие-то вообще две разные вещи. Здесь в Вашем обращении вообще нет ни слова ни о Поместной церкви, ни об автокефалии, ни обращения примириться, найти общение и начинать понимать, в конце концов, друг друга. И, вот объясните мне, Вы говорите о примирении, но сейчас Вы наговорили столько всяких неприятных вещей, которые я могу опровергать с утра до вечера. Вы действительно думаете, что если мы будем постоянно обличать и клеветать друг друга, обвинять в не патриотизме, то мы наконец-то пожмем друг другу руки? Спасибо. (Василий Анисимов, Украинская Православная Церковь (Московський Патріархат), руководитель пресс-службы)

- Патріарх Філарет: Вас, Анісімова, я знаю 25 років. Ви – ворог Київського Патріархату. Про це знає вся Україна. Відповідаю на Ваші запитання. Звідкіля ми взяли, що примирення не настало? Примирення не настало тому, що ми не маємо молитовного єднання з ними. А чітко і ясно сказано про переговори про повернення до Московського Патріархату. Почитайте уважно постанови. Якщо Ви не бачите цього, то значить Ви не розумієте того, що там написано. А ми розуміємо. Ми краще розуміємо що до чого. Про автокефалію не сказано тому, що молитовне єднання і євхаристичне єднання – це є перший крок до обговорення питання про автокефалію. Якщо цього немає, то ніякої автокефалії не може бути. Як митрополит Іларіон (Алфєєв) пояснив, що спочатку потрібно об‘єднатись з Московським Патріархатом, тобто припинити розкол, а після припинення розколу, само собою знімається і покарання. Так пояснюють архієреї Московського Патріархату. Тобто, повернення, а тоді примирення. А ми кажемо – примирення, а після примирення обговорення про автокефалію. Тому, ми готові на цей діалог, якщо цей діалог буде про автокефалію. А якщо про повернення, то ні на якій діалог ми не підемо.

- Ваша Святосте, я вітаю Ваше рішення, хоча воно вважається неоднозначним, бо є такий стереотип – всі вважали, що для Вас головне, вибачте, відійти до Бога Патріархом, не важливо - визнають Київський Патріархат чи ні. І це, що Ви зробили цей крок, це значить, що для Вас головне, все таки доля Церкви в єдності. Але, якщо Москва відмовиться від діалогу, якщо продовження не буде, чи ви не розсваритеся назавжди з Константинополем, з Вселенським Патріархом?  (Лана Самохвалова, «Укрінформ»)
 
- Патріарх Філарет: Ми не хочемо сваритися ні з ким і, тим більше, з Константинопольським Патріархом. Тому що Константинопольський Патріарх претендує на те, що Україна є його канонічною територією, а не Москви. І до цього часу Вселенський Патріарх заявляв, що Україна є канонічною територією Константинопольського Патріархату. І якщо Москва не хоче йти з нами на переговори про автокефалію, то ми будемо продовжувати переговори з Константинопольським Патріархатом про ту ж саму автокефалія. Тобто, для нас автокефалія - це мета, утворення в Україні незалежної Церкви. І ми цієї мети досягнемо. Буде, при моєму житті, чи після моєї смерті, але це обов’язково буде. Чому? Тому, що є держава.
 
- Поясніть нам, будь-ласка, як людям світським, такі от нюанси. Ви сказали, що хочете, щоб з Вас зняли анафему, так зване «прєщєніє», щоб Російська Церква зняла. З іншого боку, Ви кажете, що боретесь за визнання Вселенським Патріархом Варфоломієм незалежності Української Церкви, як автокефальної. Що важливіше для Церкви і Української держави – визнання Константнополем чи визнання Москвою? І чи не є, скажемо так, апеляція до Москви про зняття анафеми з Вас, певним визнанням якоїсь підлеглості? (УНІАН)
 
- Патріарх Філарет: По-перше, мене особисто анафема – не турбує. Знімуть, чи не знімуть – я її не визнаю, як таку. Тому що вона накладена незаконно. І тому для мене анафеми не існує. Пече анафема – не мене і не нашу Церкву, а анафема пече тих, хто її наклав. Чому вона їх пече? А тому що вони через цю анафему не можуть разом з нами молитись. Ось ми були на молитві за жертв Голодомору, служили панахиду представники різних Церков – Греко-Католицька Церква, Київський Патріархат. Всі молились, а московські архієреї просто стояли, молитись з нами не могли. Чому? Анафема їм перешкоджає. Як вони будуть молитись з анафемою? То кому вона пече? Нам? Ні. Ми молились. А їм пече, вони не можуть з нами молитись. Як вони часто робили і по відношенню до Російської закордонної Церкви, яку теж піддавали анафемі, і старообрядницькі звичаї теж піддали анафемі, а потім була постанова – «вменить яко не бывшие». Так ось нехай вони і це зроблять «яко не бывшие», для того, щоб нам вступити у молитовне єднання. Вони ж теж християни! Хочуть з нами молитись, чи не хочуть? Якщо вони не хочуть, то вони погані християни, якщо не хочуть із братами своїми молитись. Тому ми хочемо жити з Російською Церквою в мирі і злагоді, але як автокефальна Церква. В підпорядкування ми не підемо, в рабство, неволю – ми вже не підемо. Достатньо, що ми вже три з половиною століття були у неволі, цього достатньо, більше ми в цю неволю не підемо.
 
- Скажите пожалуйста. Вопрос такой. Волна в СМИ поднялась, собственно, после слов в Вашем письме «я, как ваш собрат и сослужитель, прошу прощения во всем, чем согрешил словом, делом и всеми моими чувствами». Трактовали эти слова, как покаяние. Скажите, для чего нужны были эти слова? Это такой дипломатический язык или что это? («Апостроф»)
 
- Патріарх Філарет: Ці слова я застосував, які ми промовляємо за кожною Літургією. На кожній Літургії архієрей, Патріарх, священик, який приступає до святого Причастя – просить прощення за свої гріхи. Це формулювання я застосував і по відношенню до архієреїв Московського Патріархату. Це не означає, що я визнаю свою «провину» в тому, що Українська Церква стала автокефальною. Я цю «провину» не визнаю і ніколи не визнаю.
 
- Мене цікавить таке питання. Українська Православна Церква Московського Патріархату звернулась до Москви з питанням про особливий статус, про розширення повноважень. Мене цікавить практична сторона цього питання. Як Ви вважаєте, чому це саме зараз відбувається? Далі, до яких наслідків це може привести? І, взагалі, чи стурбовані Ви цією заявою, чи не стурбовані? (Суспільна телерадіокомпанія України)
 
- Патріарх Філарет: Зараз Верховна Рада обговорює питання про те, що Церква, центр якої знаходиться в країні-агресорі, не може називатись Українською Церквою. Заради цього, щоб цю Церкву і надалі вважали українською, а не російською, піднялося це питання на Соборі. І в Статут Російської Церкви внесли це положення. Якщо в Статут Російської Церкви, то Українська в складі Російської Церкви? В складі, якщо там є статті, присвячені окремо Українській Церкві. Значить вона складова частина Російської Церкви. Так ось нехай вона скаже правду, що вона є Російська Церква в Україні. І це ще підтверджується тим, що проповідь виголошується в храмах російською мовою, і богослужіння звершується не українською мовою, і історія в духовних навчальних закладах викладається під впливом російської імперської ідеології. Де ж вона українська, коли там духу українського немає?
 
- Ваша Святосте! З різних джерел надходить інформація, що делегація Київського Патріархату, перебуваючи в Москві співслужила з московськими священиками і, навіть, причащалась. Наскільки це відповідає дійсності? І ще одне питання – ставлення Москви до анафеми. Чи не здається Вам, що ініціювання такого листа ще раз підкреслює, що Московський Патріархат розглядає її більше як політичну, ніж канонічну? (Олександр Саган, Експертна рада)
 
- Патріарх Філарет: Стосовно першого питання. Дійсно, отець Борис Табачек, настоятель Володимирського собору і отець Богдан Згоба служили Літургію в одному з храмів підмосков’я, а архієпископ Іларіон причащався за цією Літургією. Тобто, молитовне єднання було. Служили разом наші священники з настоятелем цього храму. І стосовно другого питання. Справа в тому, що Російська Церква застосовувала анафеми тільки в політичних намірах. Мазепу анафемі піддали, старообрядців анафемі піддали за те, що вони не йшли в руслі російської політики. Тому всі анафеми, які накладала Російська Церква, носили чисто політичний характер, навіть і по відношенню до Льва Толстого.
 
- Питання щодо церковної дипломатії, чи можна зараз напряму вести перемовини з Константинополем щодо автокефалії минуючи Москву? Чи Москва має якесь право вето? Чи можна ігнорувати Москву і вести перемовини з Константинополем та іншими Церквами, оскільки з Москвою не виходить?
 
- Патріарх Філарет: Москва не має ніякого права вето. Це Росія в Раді безпеки має право вето. В Православній Церкві права вето немає. Тому ми можемо отримати статус визнання автокефальної Церкви від Константинополя, оскільки Київська митрополія була майже 700 років в складі Константинопольського Патріархату, а в складі Московського Патріархату 300 років. Тому Вселенський Патріархат вважає Україну своєю канонічною територією. Він може дати документ про автокефалію Українській Церкві так само, як він у 1924 році дав Томос про автокефалію Польській Церкві, на тій підставі, що вона входила в склад Київської митрополії. Про це написано у самому документі. Така можливість є, без згоди Москви.

- Ви сказали, що будете намагатися все таки вести перемовини з групою із семи осіб, яка була утворена на соборі. Чи домовлялися про наступні кроки і коли нам чекати якихось результатів? (Громадське радіо)

- Патріарх Філарет: Ще рано чекати результатів, ще не почали навіть діалогу, а ви вже хочете результатів чекати.
По-перше чи згідні вони вести діалог про автокефалію? Якщо згідні, то ми починаємо діалог, а якщо не згідні, то ми діалог не починаємо.

- Поясніть для чого вести такі переговори про автокефалію з Москвою, якщо це може надати Патріарх Константинопольський, для чого тоді вести всі ці складні переговори з Москвою в якої є багато умов. Скажіть будь ласка, на Вашу думку як ця історія з вашим опублікованим листом і зі всіма подальшими кроками може вплинути на позицію Вселенського Патріарха щодо автокефалії? Чи вона спростить чи навпаки ускладнить ці переговори? (Студія 1+1, Марія Васильєва)

- Патріарх Філарет: Ми не були ініціаторами цього діалогу. Як я вже на початку сказав, що ініціатором цього діалогу була Москва, а діалог про автокефалію ми ведемо з Константинопольським Патріархом, Вселенським. А оскільки вони нам запропонували примирення і шляхи до примирення, то ми пішли на цей крок. Я думаю, що не ускладнять, тому що майбутня автокефалія залежить від того, чи буде в Україні незалежна Церква, чи не буде. Якщо вона вже є 25 років і зараз зростає, а не зменшується, то це є надія на те, що прийде час, коли Українська Церква стане тут єдиною, якщо і невизнаною спочатку. Але врахуйте, що Українська Церква навіть в сьогоднішньому стані є другою за величиною після Російської Церкви, що Київський Патріархат сьогодні більший за всі грецькі Патріархати і автокефальні Церкви, більший майже вдвічі, то може існувати Київський Патріархат? Може. Ми незалежні, ми самодостатні. У нас все є: є народ, який підтримує, у нас є єпископат, освічений єпископат, в нас духовенства достатньо, монастирі, духовні навчальні заклади, храми, тобто у нас Церква велика, якій можуть позаздрити багато Церков. Тому ми впевнені. А головне - Бог з нами, тому що правда з нами. І те, що правда з нами, всі знають. Війна, яка йде: чому не можуть росіяни перемогти?  Тому що Господь не допускає, тому що неправда і зло ніколи в історії не перемагали. І не будемо наводити приклади, але в історії зло і неправда ніколи не перемагали, навіть візьміть Радянський Союз, який будувався на неправді, де він зараз? Немає, а був могутній, другою наддержавою, а розсипався як картковий будинок.

- Ви сказали, що проблемою є анафема і вона турбує Москву, Ваша особиста анафема. Чи може бути такий варіант, що якщо вони не хочуть вести молитви і діалогу з Вами безпосередньо, то Ви допускаєте варіант піти з посади заради того, щоб продовжувався діалог заради автокефалії цілої Церкви? (Софія Кочмар)

- Патріарх Філарет: Ні, Київської кафедри я не зречуся до смерті. От коли Господь покличе, от тоді я не буду вже Київським Патріархом, а поки я живу я буду залишатися Київським Патріархом.


- Архієпископ Євстратій: Ваша Святосте, якщо дозволите, я додам.


- Патріарх Філарет: Так.


- Архієпископ Євстратій: Питання не полягає в особі Патріарха Філарета і так, як Ви кажете, не можна досягти іншого стану у відносинах з Московським Патріархатом. Чому? Тому що весь єпископат Української Православної Церкви Київського Патріархату має своє апостольське наступництво в хіротоніях від Патріарха. Якщо Москва вважає Патріарха таким, яким перебуває під анафемою, позбавленим сану, то незалежно від того чи він перебуває на своїй посаді, чи він перебуває у відставці, чи навіть коли Патріарх відійде у кращий світ, ситуація не змінюється. Адже якщо Патріарх не Патріарх, а анафематствувана особа, то тоді і архієреї не архієреї, і священики не священики. Тоді чи з ним, чи без нього, говорити далі про будь-що – неможливо.

Власне тому і пропонувалося Московському Патріархату для відкриття можливості діалогу і примирення скасувати те рішення, яке вони прийняли. Не просто відмінити зараз, а визнати, що воно не було дійсним із самого початку, адже якщо воно було колись дійсним, тоді у Київському Патріархаті немає ні священиків, ні єпископів. Тому для них це є перешкода, бо в якій якості і з ким вони будуть вести діалог? Вони не вважать ні Хрещення наше дійсним, ні інші таїнства, тоді з ким вони ведуть діалог, з Церквою, чи з язичниками, з нехрещеними? Очевидно, що вони повинні визначитися, з ким вони ведуть діалог і, відповідно, коли вони визначаються, що ведуть діалог з Церквою, хоча і невизнаною автокефальною, але Церквою, то тоді діалог буде продовжуватися. Якщо ж вони не можуть цього визнати, то тоді яка підстава для діалогу, про що ми можемо говорити, якщо  вони вважають, що вони Церква, а ми ніхто? То з “ніким” і переговорів не треба вести. Дякую.

- Развейте конспирологическую теорию. На Вас никакого давления не оказывалось за эти 2 дня, со стороны власти, политиков и так далее, скажите пожалуйста? (Василий Анисимов, Украинская Православная Церковь (Московський Патріархат), руководитель пресс-службы)


- Патріарх Філарет: Никакого, абсолютно.


- Василий Анисимов: То есть Вы по душе просто, да?


- Патріарх Філарет: Да!


- Василий Анисимов: Спасибо.

- Зараз багато думок іде, що нам, Православній Церкві, треба об’єднатися з католиками і святкувати Різдво разом з ними 25-го грудня. Що Ви можете про це сказати, чи взагалі це можливо? (Дарина Ревенко, Ua.info)


- Патріарх Філарет: Хоч Верховна Рада і прийняла закон про святкування 25 грудня за новим стилем, але це не стосується ні Православних Церков в Україні, ні УГКЦ, а тільки однієї Римо-Католицької Церкви. Тому для нас цей закон байдужий. Є він, чи немає, ми святкували і будемо святкувати Різдво Христове 25-го грудня, але за старим стилем. Чому святкуємо? Тому що народ цього хоче, хоч переважна більшість Православних Церков святкує Різдво Христове за новим стилем. Якщо народ готовий перейти на новий стиль в церковних святах, то ми перейдемо, а якщо народ не хоче, то ми не будемо переходити.


- Що потрібно зробити для того щоб перейти? (Дарина Ревенко, ua.info)


- Патріарх Філарет: Переконати народ.


- Архієпископ Євстратій: Дякуємо всім за участь у прес-конференції, сподіваємося, що і з набагато більш приємніших приводів, а не тільки коли вибухає якийсь інформаційний скандал, на наші прес-конференції будуть приходити журналісти у такій великій кількості. Спасибі.

Сerkva.info

Сerkva.info

Теги: