Якщо плани української влади про створення незалежної від Москви канонічної православної церкви втіляться, то вона може з'явитись вже до кінця літа 2018 року.

Президент Порошенко, Верховна Рада та архієреї поки ще неканонічних українських православних церков звернулись до Вселенського патріарха Варфоломія з проханням про визнання та надання їм автокефалії (незалежності).

Петро Порошенко вже заявив, що Україна як ніколи близька до появи власної незалежної православної церкви, сподіваючись, що це питання має вирішитись до чергової річниці хрещення Київської Русі наприкінці липня 2018 року.

Українська православна церква Московського патріархату - поки що єдина канонічна в Україні - вже розкритикувала такі плани.

BBC News Україна з'ясовувала, яким чином та коли може з'явитися незалежна українська православна церква.
Триголове українське православ'я

Розкол в українському православ'ї стався на початку 1990-х років після проголошення незалежності України.

Частина ієрархів української православної церкви, яка була частиною Московського патріархату, прагнули до незалежності від Російської православної церкви.

Це крило у церкві очолював митрополит Філарет, який тоді й очолював УПЦ. Проте такі прагнення не сприйняли у Москві й за її сприяння у 1992 році на соборі в Харкові Філарета змістили.

Філарет із соратниками утворили власну православну церкву УПЦ Київського патріархату. Згодом частина православних ієрархів створили ще одну церкву - Українську автокефальну православну церкву.

Обидві церкви не були визнані жодною православною церквою світу, а автокефальна, попри назву, незалежною та визнаною також не була.

Канонічною залишилась тільки УПЦ Московського патріархату, яка отримала певну автономію у межах Російської православної церкви.

Саме УПЦ МП і стала найбільшою церквою України - більшість вірян та церковних ієрархів не наважились перейти до неканонічної церкви, хоча могли підтримувати ідею церковної незалежності.

Тому на початок 2018 року УПЦ МП налічувала понад 12 тисяч приходів, УПЦ КП - трохи менше 5 тисяч, а УАПЦ - трохи більше тисячі.

Натомість, як свідчить низка соціологічних опитувань, близько 40% українських православних відносять себе до УПЦ КП, а до УПЦ Московського патріархату - близько 20%.


Шлях до автокефалії

Ще з початку 90-х років частина українських політиків виношувала ідею отримати незалежну помісну православну церкву як противагу політичному впливу РПЦ. Її багато хто в Україні сприймає як інструмент політичного впливу Кремля.

Найпростішим способом досягнення цієї мети було домовитись з Вселенським патріархом Варфоломієм про автокефалію. Адже до кінця XVII століття київська митрополія підпорядковувалась саме Константинополю.

Формально Константинопольський патріарх (з резиденцією у Стамбулі) вважається найголовнішою постаттю в православному світі. Проте його вплив часто є формальним, а реальною найпотужнішою православною церквою світу іноді називають саме РПЦ.

Втім, саме Вселенський патріарх надав автокефалію та незалежність більшості існуючих наразі православних церков світу.

На такий крок Константинопольського патріарха сподівались і частина українців.

Першу подібну серйозну спробу здійснив 2008 року президент Віктор Ющенко. Тоді Варфоломій навіть приїздив до Києва на річницю хрещення Русі, проте результату не було.

Експерти вказували, що на заваді автокефалії стояла неспроможність УПЦ КП та УАПЦ об'єднатись, що було однією з умов Константинополя. Зараз це питання, як виглядає, знято, оскільки вони не проти об'єднання в єдину церкву.

Також причиною називали потужну протидію автокефалії з боку Росії.

Адже, як допускають експерти, у разі отримання автокефалії до української канонічної незалежної церкви можуть перейти багато ієрархів та священиків УПЦ Московського патріархату.


Прецеденти для України

Як вказують релігієзнавці, алгоритми отримання автокефалії, тобто церковної незалежності, в усіх випадках схожі.

"Країна, в якій більшість населення складають православні, здобуває незалежність і постає питання про незалежність церкви", - вказує ВВС News Україна експерт Віктор Єленський.

Часто траплялось, що місцева православна церква оголошувала про свою незалежність, проте визнання Вселенського патріарха та інших православних церков відбувалось через десятки, а то й сотні років.

Проте у різних ситуаціях сценарії можуть різнитись.

"Стандартного сценарію для автокефалії немає. У церковних канонах чітко це не прописано. Але зрозуміло, що автокефалію має надати та церква, яка є материнською - звідки відбулося хрещення", - розповіла ВВС News Україна релігіє знавець Людмила Филипович.

Прецеденти XIX століття: відновлення або поява незалежних православних церков у Румунії, Болгарії та Сербії. Спочатку там виникали незалежні держави, оголошувались незалежні церкви, а потім відбувалось офіційне визнання Константинополем.

Проте цікавішими для України були прецеденти вже XX століття, зокрема польський досвід 1920-х років.

Після створення незалежної Польщі у 1920 році там підняли питання православної церкви, адже у складі держави опинилися мільйони православних з колишньої Російської імперії. Зокрема, на територіях сучасної України та Білорусі.

Польські архієреї спочатку звернулися до Російської православної церкви за автокефалією, проте там відмовили.

Після цього вони звернулись до Константинополя - і у 1924 році Польська православна церква таки отримала автокефалію від Вселенського патріарха.

Найцікавіша в тій історії аргументація, яку виклали у Томосі, - спеціальному документі про визнання автокефалії.

У ньому Константинополь фактично визнав землі колишньої київської митрополії православної церкви часів Київської Русі, які тоді частково опинились у Польщі, своєю канонічною територією.

Київську митрополію РПЦ собі підпорядкувала наприкінці XVII століття, але на початку XX століття Константинополь нагадав, звідки саме прийшло православ'я на київські землі.

"Якщо надали частині київської митрополії у 1924 автокефалію, то чому не надати її самому Києву", - пояснює церковну логіку пані Филипович.

Як розповіли співрозмовники ВВС News Україна серед учасників перемовин з Константинополем, саме той прецедент і має стати підґрунтям для майбутнього Томоса щодо української церкви.


"Паралельні" церкви

Ще один важливий для України прецедент - естонський.

Під час міжвоєнної незалежності у 20-30 роках ХХ століття в Естонії існувала підпорядкована Константинополю православна церква. Після приєднання Естонії до СРСР православну церкву влили до РПЦ.

Після здобуття незалежності в Естонії відновили власну православну церкву, а в 1996 році за підтримки естонської влади Вселенський патріарх відновив дію Томоса про автономію естонської церкви.

Тоді між Константинополем та Москвою виникли дуже серйозні суперечки й на деякий час два стовпи світового православ'я припинили церковні стосунки.

Згодом РПЦ та Вселенський патріарх таки домовились, що в Естонії співіснують дві православні канонічні церкви - у підпорядкуванні Константинополя та Москви, а приходи самі обрали до кого належати.

Як розповів ВВС News Україна близький до перемовин співрозмовник, схожа ситуація, у разі надання автокефалії, існуватиме і в українському православ'ї.

Мовляв, УПЦ МП ніхто не заборонятиме і не гнобитиме: дві церкви існуватимуть паралельно.

Хоча в оточенні президента України сподіваються, що за кілька років такого співіснування більшість ієрархів та приходів УПЦ МП добровільно долучаться до канонічної української помісної православної церкви.


Коли і як це може статись

Петро Порошенко вже заявив, що рішення про автокефалію для української помісної церкви має з'явитися до річниці хрещення Русі, тобто до кінця липня.

Також він додав, що вже 19 квітня передасть Варфоломію всі потрібні документи: звернення президента, рішення Верховної Ради та документ з підписами усіх архієреїв УПЦ КП та УАПЦ.

І це має одразу запустити процедура оголошення автокефалії, яка закінчиться рішенням Вселенського патріарха та схваленням священного синоду.

Як стверджують співрозмовники, попередній сигнал згоди від Вселенського патріарха на такий сценарій вже нібито є.

Спрощено схема появи української помісної православної церкви може виглядати так: спочатку в Константинополі схвалять церковне рішення про автокефалію - Томос.

Після цього у Києві збереться всеукраїнський православний собор за участі усіх архієреїв, які підписали звернення до патріарха. Як вказують співрозмовники, не виключено, що до цього собору долучаться і деякі архієреї УПЦ Московського патріархату.

На цьому соборі представник Вселенського патріархату зачитає Томос, а архієреї оберуть зі свого складу предстоятеля нової церкви. Це, за задумом української влади, має статись до кінця літа.

При цьому автокефалія церкви означатиме, що жодного затвердження новообраного керівника Константинополем не передбачається.

У попередні роки Вселенський патріарх не наважувався на рішучі кроки в українському питанні, щоб не нашкодити стосункам з РПЦ.

Як розповів ВВС News Україна релігієзнавець Віктор Єленський, Варфоломій покладав великі сподівання на всеправославний собор у 2016 році, який Константинополь давно намагався зібрати.

Собор мав продемонструвати провідну роль Вселенського патріарха у світовому православ'ї, а загравання з Україною могло б його зірвати.

Врешті РПЦ таки проігнорувала всеправославний собор, тож у Варфоломея зникла одна з причин остерігатись будь-яких кроків в українському напрямку.

З іншого боку, як вказують українські експерти, створення під проводом Константинополя української помісної церкви може суттєво послабити позиції РПЦ на користь Константинополя.

Тож, як сподіваються в українських владних кабінетах, усі ці чинники можуть спонукати Варфоломея видати довгоочікуваний Томос.

Проте останнє слово - саме за Константинополем, і, поки рішення там не ухвалили, всі домовленості, якщо вони насправді є, можуть зірватись.

Адже всі розуміють, що у разі надання автокефалії українській церкві жорсткого протистояння Константинополя та Москви не уникнути.

Вbc.com

Теги: