Ексклюзивний переклад погляду митрополита Гальського Емануїла щодо останніх подій у світовому православ’ї, опублікованого  20 жовтня в газеті  TA NEA


У час, коли єдність Православної Церкви постає перед загрозою, нам слід збагнути широчінь певних пророчих рухів. Відповідаючи позитивно на очікування українського народу щодо автокефальної Церкви, Вселенський Патріарх Варфоломій проявляє водночас своє розуміння історичної відповідальності у регіоні, як і розуміння свого обов’язку, виступаючи гарантом єдності Православного церковного тіла, а ще ж і свого духовного служіння, яке знаходиться поза межами політичних питань.

Тим не менше, із сумом ми побачили, як Московський Патріархат запекло протидіє процесові надання автокефалії Українській Православній Церкві, намагаючись шляхом погроз і нападок, що одного чудового дня буде піддано осудові історією, послабити зв’язок у спілкуванні, яке єднає всі Автокефальні Православні Церкви між собою.

Московський Патріархат, на жаль, напевне ж виступає  посланцем інтересів російської держави у регіоні, навіть якщо й стверджує протилежне. До того ж церковне право Православної Церкви обґрунтовує  історичну і юридичну законність Вселенського Патріархату на володіння ним Київською Митрополією. Причому і з появою  Синодального Акту від 1686 року, який  надав дозвіл Московському Патріархові рукопокладати обраних кліром  київських митрополитів, він (Вселенський Патріархат – прим.)  повністю зберігає свої юридичні права. Вселенський патріархат не припиняв шукати розв’язку на рівні діалогу і співпраці, без погроз і покарань. До останньої миті ми вірили, що вихід з кризи можливий, зокрема і під час зустрічі двох Патріархів у серпні 2018 року на Фанарі.

Внаслідок цього, Московський Патріархат вирішив перервати спілкування зі Вселенським Константинопольським Патріархатом. Можна, одначе, вести мову про розкол (схизму). Сміливо скажу: я не вірю у це, хоч з огляду на такі дії, Російська Церква відокремлюється від тіла Православної Церкви, відкидаючи визначення самого Томосу про Автокефалію, де згадується, що Московський Патріархат повинен мати своїм «главою» Вселенський Патріархат. Я певен, що, принаймні, на Московському Патріархаті лежить відповідальність припинити усілякі дискусії на церковному рівні, що може поставити під загрозу єдність Православ’я,  хоча, як видається, Московська Церква використовує наявний вплив з метою вчинити тиск на інші православні Церкви, закликаючи їх до всеправославного зібрання. Згадаймо, однак, що Російська Церква відмовилася взяти участь у Святому і Великому Соборі Православної Церкви у червні 2016 року на Криті.

Мова йшла про одну з найважливіших православних подій у сучасній історії. Мені жаль з прояву такого опортунізму з боку Московського Патріархату, який прагне використовувати всеправославні зустрічі для власних акцентів.  До того ж  має бути зрозуміло, що надання автокефалії не становить, власне, питання порядку денного на всеправославному соборі, це питання належить виключно до компетенції Вселенського Патріархату, як Церкві-Матері, яка надає незалежність церковному православному Українському  організмові. Такий урок історії. Вселенський Патріархат – це джерело автокефалії усіх помісних Православних Церков, за винятком стародавніх патріархатів, заснованих у першому тисячолітті, і за винятком Кипрської Церкви.

Автокефалія Української Православної Церкви буде надана за дуже короткий проміжок часу, напевне ж, у наступні тижні. Найважливіше звернення до всіх православних стосовно цієї теми має підтекст не політичний і не геополітичний, воно насамперед духовне. Автокефалія має покласти край розділенню православних в Україні і не призводити до нових розколів. Вселенський Патріарх Варфоломій володіє цілковитим розумінням цієї теми  і робить спілкування теологічною засадою на службу усім. Цей рух пророчий, бо ж ідеться про мить істини, яка торкається всього цілого Православ’я.  У разі ж спроби  перепинити їй шлях потрібно дати відповідь, керуючись досвідом і  євангельськими застереженнями.

Сerkvarium.org

Теги: