Парламент на цьому тижні ухвалив закон про функціонування української мови як державної. Ще до його ухвалення суспільство розділилося. Одні називають його епохальним та історичним, інші вже заговорили про «насильницьку українізацію».

Що прийняття закону про мови означає для українських християн, особливо у східних регіонах, де, як правило, богослужіння, в силу історичних обставин, провоходить недержавною мовою? Чи означає це, що відтепер потрібно терміново переходити на українську? Що Біблія каже про мовне питання?

Які норми закону мають відношення до релігійної діяльності?


  • 100% друкованих ЗМІ видаються державною мовою. Якщо видання має іншомовну версію, то тираж української та іноземної версій мають бути однаковими.
  • 100% сайтів, мобільних додатків і сторінок у соцмережах органів держвлади чи підприємств, зареєстрованих в Україні, засобів масової інформації та фірм мусять мати версію державною мовою. Ця норма означає, що всі інтернет-ресурси мають мати українську версію і вона мусить завантажуватися за замовчуванням.
  • 50% назв книжок зобов’язані видавати державною мовою усі видавництва. Це не стосується продукції мовами корінних народів та національних меншин, які здійснюються за державний кошт.
  • Іноземні мови та мови національних меншин використовуються вільно: у приватному спілкуванні, у релігійних обрядах.

Вище перелічені норми свідчать про те, що закон вимагає послуговуватися українською у видавницькій діяльності, ЗМІ, інтернеті, але не змушує переходити на українську під час проведення богослужінь. Але чи це означає, що цього робити не варто?

Чому варто перейти на українську?

Світ, у якому ми живемо, дуже багатогранний, і ця багатогранність гармонійно злагоджена. Все творіння доповнює одне одного. Те ж можна сказати про різноманіття націй, мов і культур. Господь задумав, що Його творіння буде дуже різноманітним.

Перша Книга Біблії розповідає про те, як утворилися нації. Читаючи цю історію, бачимо, що поява різних мов і культур – це засіб проти поширення гріха. Бог, творячи різноманітність, оберігав людство від самознищення і морального занепаду.

Національні мови матимуть значення в Божому Царстві

Біблія, описуючи майбутнє Боже Царство і життя на Небі, повідомляє про те, що там буде етнічне і національне різноманіття. Тільки погляньте, що пише Іван про поклоніння на Небесах: «Вони співають нову пісню, проголошуючи: Ти достойний узяти книгу і відкрити її печаті, бо Ти був заколений і викупив [нас] Богові Своєю кров’ю від усякого покоління і мови, племені й народу  Ти зробив їх царством і священиками для нашого Бога, і вони будуть царювати на землі» ( Об. 5:9-10).


Хто буде царями і священиками в новому світі? Це люди з кожного покоління, мови, племені й народу. Різноманіття нікуди не зникає, воно буде тривати всю вічність.

Поколінням називалися різні розгалуження роду. Народ  – це окрема нація. Плем’я – це етнічна і соціальна спільність людей, пов’язана територією, мовою, культурою і національним менталітетом.

Всі народи – кожен у відповідності зі своєю національною свідомістю – принесуть в Новий Єрусалим те, що отримали від Бога для Його слави і честі.

На жаль, у світі, якому ми живемо, між народами і племенами часто виникає ворожнеча. Людей розділяє гріх, тому людина не любить свого ближнього, який має інший колір шкіри, розмовляє іншою мовою, або ж належить до іншої культури. Але Христос помер, щоб зруйнувати цю ворожнечу, а не національну чи мовну приналежність.

Можливо хтось думає, що мир на землі можна досягнути через знищення того, що нас відрізняє одне від одного, однак це не так. Мир прийде лише тоді, коли кожен народ, мова визнає Ісуса своїм Царем і всі народи об’єднаються навколо Нього.

Мова має значення, тому що ми громадяни України

Чи може українець розмовляти не рідною українською мовою?  Звісно, що може. Але він уже перестає бути українцем. Як квітка, що відрізана від свого кореня, не відразу в’яне, тож і такий українець з часом перестає ним бути. Адже саме мова, а не що інше, ототожнює її носія з тим чи іншим народом, нацією.

Так само мова має значення і для служителів церкви, адже торкається не лише богослов’я, а й місії і відповідальності за свій народ. Цікавий факт, що після Вавилонського феномену люди перестали розуміти одне одного, а після П’ятидесятниці Бог дає людям здібність говорити на зрозумілих мовах, щоб люди почули Євангеліє.

«Українська мова – це мова, дана Богом нашому народові, вона мусить стати мовою наших богослужінь. Для цього важливо усвідомити, що не просто важливо знати, а вільно висловлюватися українською. Тому що ми – громадяни України. Тому що українці відвідують наші громади. Тому що це базова повага – розмовляти державною мовою країни. Тому що любити Бога – значить любити його людей. Тому що не можна любити людей і свідомо іґнорувати їх мову, живучи поряд. Пастори і проповідники своїм авторитетом задають тон у громаді не лише духовний, але й світоглядний. Слово про славні справи Божі мають звучати українською з усіх кафедр».[1]

Україна ще ніколи не мала таких можливостей, які має сьогодні, тому важливо говорити, співати, писати українською. Можливо новий закон про українську мову дасть нам нові стимули перекладати на українську, писати статті українською. Послуговуватися рідною мовою в мережі інтернет. Адже важливо, щоб Добра Новина про славного Бога звучала нашою рідною з кафедри, зі сцен, телебачення, книги.

Прийняття закону про мову не зобов’язує християн переходити на українську, але час, в якому ми живемо, відповідальність перед Богом за наш народ, має підштовхнути нас до послугування українською під час наших богослужінь і публічної діяльності.

Голова ВСЦ ЄХБ, пастор Валерій Антонюк вважає, що прийшов час для переходу на українську мову:

«Хотів би всіх служителів церков закликати до того, щоби після 25 років свободи і двох воєн ми все ж таки нарешті почали володіти українською і проповідували українською. Якщо нема мови – не буде країни. Дивно, що багато хто вивчили і англійську, й інші мови, але так і не спромоглися в своїй країні вивчити українську. Вважаю, що це все ще відлуння минулої потужної пропаганди СССР. Пора вибиратися з цього ще вчора. Розмовляйте і проповідуйте якою хочете після того, як можете це робити державною».

Вміння володіти українською – це прояв поваги до свого народу і країни. Це складний шлях, але він необхідний, про це потрібно не просто говорити, а впроваджувати у життя. Нехай в цьому допоможе нам Господь.

Редактор газети Слово про Слово,

пастор Анатолій Якобчук


Література:

Михайло Назаренко: «Святе Письмо в Русі-Україні» http://slovoproslovo.info/sviate-pysmo-v-rusi-ukraini/

Микола Романюк: «Українські баптисти і мовне питання» http://www.rmikola.com/pohlyad/ukrayinski-baptysty-i-movne-pytannya.html

Ренді Елкорн: Небеса «In Lumine», Чернігів, 2011

[1] Микола Романюк: «Українські баптисти і мовне питання» http://www.rmikola.com/pohlyad/ukrayinski-baptysty-i-movne-pytannya.html

Ярослав Лукасік: “Християнське коріння патріотизму” http://c4u.org.ua/hrystyianske-korinnia-patriotyzmu/

Вaptyst.com


Теги: