У день Хрещення Київської Русі, 28 липня 2019 року, біля гирла річки Почайни, на озері Йорданському, що на столичній Оболоні, кияни та духовенство започаткували нову традицію — занурюватися у води річки, в якій охрестилися кияни в 988 році.

Одним із заходів програми святкувань була лекція богослова — архімандрита Кирила (Говоруна).

Пропонуємо вашій увазі текстовий та аудіоформати лекції.

Друга релігійна реформа князя Володимира

Вітаю всіх зі святом — днем пам’яті князя Володимира, днем Хрещення Русі, Києва. Ми святкуємо цю подію, дякуючи ініціативі кн. Володимира. Не першій його релігійній ініціативі. Кияни були охрещені, і після цього всі нащадки киян були охрещені. Чому не перша релігійна ініціатива князя Володимира? Він взагалі був дуже релігійною людиною, і до того в нього була ще одна релігійна ініціатива — він спочатку проводив релігійну реформу, але поганську, язичницьку.

У той час Київська Русь орієнтувалася значною мірою на Скандинавію — сучасні Швеція, Данія, Норвегія. Навіть у костюмах, які ми сьогодні бачимо, є скандинавське. І не лише в костюмах проявлявся цей вплив. У цей час — якраз у Х ст. — у Скандинавії проводилися радикальні релігійні реформи, переглядалися пантеони скандинавських богів, тому що Скандинавія була, як і Русь, поганською. І вважалося, що економічний, політичний, соціальний ривок уперед у цих країнах можливий тільки, якщо провести релігійну реформу. Старі боги вже більше не працювали, і треба було провести їх, так би мовити, інвентаризацію.

Князь Володимир у цьому самому річищі релігійних реформ у Скандинавії вирішив провести подібні реформи і тут зі сподіванням, що це виведе його країну вперед.

Але не так сталося, як гадалося. І ривок вперед став можливий не через реформу поганської релігії, яка домінувала в той час в Скандинавії і в Київській Русі, а завдяки тому, що вирішили прийняти християнство. І це була друга релігійна реформа князя Володимира, яка виявилася надзвичайно успішною за наслідками, з якими ми живемо і до цього часу.

Християнство і дороги Римської імперії

Але сьогодні я хотів би поговорити не про реформи, а про транспортні комунікації. Тому що транспортні комунікації відіграли надзвичайно важливу роль у розповсюдженні християнства по всьому світу, починаючи ще з апостольських часів.

Справа в тому, що до Римської імперії ті країни/імперії, які існували, не мали системи доріг так, як знаємо ми їх зараз. Наприклад, були дороги в Єгипті чи Месопотамії, але передбачалося, що їх можуть використовувати лише певні класи людей. Наприклад, правителі або жерці, священики. Проста людина не могла йти по такій дорозі.

Якщо ми візьмемо дорогу в Афінах — священна дорога, яка вела від акрополя, вона використовувалася зазвичай для релігійних процесій. І дороги були не дуже практичні, ними майже неможливо було пересуватися (як у літаку, коли турбулентність — починаєш молитися). По священній дорозі з Афін їдеш і молишся, щоб тебе не розтрясло.

І римляни першими запровадили систему, коли дороги, по-перше, стали публічними, тобто, будь-хто міг користуватися дорогою. По-друге, вони зробили розгалужену мережу доріг так, що дороги пройшли від Рима до всіх куточків Римської імперії. І тільки завдяки дорогам Римська імперія стала можливою. Римська імперія побудувалася завдяки дорогам. Дякуючи цьому, Рим зміг розповсюдити свій політичний вплив. Якщо взяти уряд Римської імперії, вже навіть у християнські часи, то чиновник, який відповідав за дороги, був найголовнішим у ньому чиновником. Фактично міністр доріг виконував функції прем’єр-міністра в римському уряді, тому що дороги були надзвичайно важливі.

Трапилося так, що римські дороги стали абсолютно визначальними для успіху християнства. Християнство завдячує своєму швидкому розповсюдженню двом речам: Євангелію і римським дорогам.

Навіть так трапилося, що християни не дуже добре ставилися до Римської імперії, тому що вона була поганська, тому що вона гнала християн. Але християни тепліше стали ставитися до Римської імперії дякуючи дорогам. Це ми знаходимо в Орігена, християнського філософа, богослова, який жив у ранньохристиянську добу і почав першим казати, що, дякуючи римським дорогам, апостоли змогли розповсюдити вість Христову по всій землі цивілізаційного простору того часу.

Більше того, дякуючи дорогам, ми маємо такий інститут, як собор. Ми говоримо, що східне християнство соборне, воно побудоване на соборах.

Нещодавно у нас була створена ПЦУ на соборі у Софії Київській. Так от собор як явище теж став можливий, дякуючи римським дорогам. Навіть грецьке слово «собор» — сінодос, має в своєму корені слово «одос», що значить «дорога».

Тобто ті єпископи, які хотіли взяти участь у соборі — вселенському чи помісному, вони мали вийти на дорогу. І коли вони йшли по дорозі, вони були «сіноді» — ті, хто разом йдуть по дорозі. І коли вони доходили до точки призначення, вони збиралися на сінодос — на собор. Так що «собор» буквально означає «зібрання з тих, хто разом йде по дорозі». І це була римська дорога. Дякуючи римським дорогам, собори стали можливими і відбувалися врешті-решт, і до цього часу вони є засадничими для православ’я.

Християнство і річки Київської Русі

Перейдемо до наших теренів — Києва.

Київ не був частиною Римської імперії, і тут не було доріг. Але тут були річки. І фактично ті функції, які виконали римські дороги для розповсюдження християнства в Римській імперії, ту саму функцію виконала річка для розповсюдження християнства в Київській Русі.

Ми можемо дякувати Вселенському патріархату, який приніс християнство на наші землі, місіонерам Кирилу і Мефодію, які дали нам писемність і дякуючи яким найбільш важливі християнські тексти були перекладені слов’янськими мовами. Але ми забуваємо про річки, дякуючи яким все це зійшлося до однієї точки. Тексти, місіонери, люди — всі вони прихали до Києва, дякуючи річкам, інакше проїхати було неможливо. Дякуючи річкам, християнство дійшло до нас.

Тому якщо ми сьогодні святкуємо день Хрещення Русі, пам’ять князя Володимира, це також свято наших річок, дякуючи яким християнство до нас і потрапило. Це не жарт і не перебільшення. Це та сувора правда життя, яку ми інколи забуваємо, бо ми звикли до зручностей комунікації, коли ми згадуємо ті події.

Це моя коротка інтервенція про значення річок, у т.ч. і Почайни. Тобто це не лише місце, де люди приймали хрещення, це та комунікація, дякуючи якій слово про Христа, християнство прийшло на наші береги.

Оou.org.ua

Теги: