У Дніпропетровській області є Волоське: раніше — типове вимираюче село, тепер — приклад успішної децентралізації. У 2016 році старостою став місцевий священник Андрій Пінчук. Він провів кілька реформ, і тепер село називають одним з найбільш технологічних в Україні. Тут перевели всі виплати на безготівковий розрахунок, але вже через кілька місяців після установки першого банкомату місцеві бандити підірвали його і забрали 400 тисяч гривень. У приміщеннях храму, де служить Пінчук, стоять компʼютери, а в офіс старости місцеві жителі приходять безкоштовно займатися на тренажерах. Кореспондент theБабеля Юліана Скібіцька поїхала в Волоське і розповідає, як церква стала двигуном реформ і чому місцеві називали священника «фашистом у рясі».

Село Волоське знаходиться за 20 кілометрів від Дніпра (міста) та простягається вздовж Дніпра (річки) так, що здається дуже великим, хоча в ньому мешкає менше двох тисяч осіб. Початок села — уже й центр, тут стоїть старий сільський клуб, де давно ніхто не збирається, перед ним — памʼятник волоському горіху, який встановили два роки тому. Поруч — найважливіша будівля села, «офіс старости». Колишню сільраду так перейменували в 2016 році, з реформою децентралізації

Згідно з реформою, сільради можуть обʼєднуватися в територіальні громади (ОТГ). Волоське входить до Новоолександрівської ОТГ з центром в селі Новоолександрівка. Староста — помічник голови громади на місцях. — тоді старостою обрали місцевого священника Андрія Пінчука. Храм, в якому він досі служить, знаходиться за двісті метрів.

Будівлю офісу підтягнули під назву — зробили ремонт, полагодили дах. Внизу — полиця для буккросингу та тренажерний зал, на другому поверсі — робочий кабінет Пінчука. Сам староста, невисокий сивий чоловік у футболці та джинсах сидить за столом і розмовляє по телефону — за кілька днів Волоське відзначає 250-річчя, Пінчук домовляється про перекриття центральної дороги на час святкування і дає вказівки своїй помічниці. За його спиною висить карта сміттєвих баків у чотирьох селах

Ці села входять до Волоської сільської ради. — Волоському, Ракшівці, Майорці і Червоному Садку. Їх поставили під час «сміттєвої» реформи, яку провели, коли Пінчук став старостою. В кутку висять ікона і рушник.

Від 2016 року Волоське — приклад успішної децентралізації. Пінчук називає її найважливішою реформою країни і шкодує, що децентралізацію почали так пізно. На місцевих та всеукраїнських сайтах про Волоське пишуть як про економічне диво — село з загниваючого перетворилося на успішне. Пінчук поправляє — скоріше, з депресивного, бо, починаючи з двотисячних, звідси регулярно виїжджали люди. Тепер тенденція змінюється — після того, як у селі зʼявилася вода і взагалі якісь перспективи, сюди переїздять навіть з Дніпра.

Реформи

«Коли мене обрали, була тільки одне прохання — зробіть щось із водою», — розповідає Пінчук. З нею були проблеми ще з часів Радянського Союзу. Тут немає криниць, тому єдине джерело — водогін, який обслуговує і Дніпро, і Камʼянське (колишній Дніпродзержинськ). Труби були в поганому стані, аварії траплялися часто, воду перекривали для всіх. Вона зʼявлялася кілька разів за місяць на пару годин, решту часу жителі відстоювали річкову воду, топили сніг і лід.

Щоб вирішити проблему, потрібно було міняти всі основні магістралі. Частину грошей взяли в обласної ради, частину отримали у зарубіжних грантодавців, ще частину зібрали місцеві. Їхні гроші пішли на нові труби на кожній вулиці. З тими, хто не хотів здавати, Пінчук проводив особисті бесіди.

Продовження див. тут

Теги: