Проблематика, якої торкається у своєму творі «ШІ» Максим Власвіт, доволі неоднозначна. Вона споконвіку бентежить цивілізоване людство. Чи може людина створити щось більш потужне за себе? Яка, в цілому, світоглядна матриця уявлень може бути притаманна штучному інтелекту (ШІ). Максим Власвіт намагається припустити у своїй короткій оповіді таку гіпотетичну можливість — оцінки з позицій штучного інтелекту надбань цивілізації людства.

Автор також проголошує проблему релігії. Справді, чи не є вона людською удаваністю, чимось відстороненим від виміру конкретики здобутків умовно-«точної» науки?

З позицій суто-експерименту та аналізів умовиводів на цьому ґрунті, без сумніву, царина релігії постає спекулятивною.

Та з усією очевидністю, це лише наслідок неспроможності сучасної людини зазирнути до своїх першовитоків, які приховані за криптограмою-тайнописом міфу-переказу древніх працивілізацій, а також внаслідок втраченого величезного обсягу інформації щодо історії древніх. До того ж, існує певна некоректність дешифрування спадщини минувшини, адже багато понятійних категорій, якими послуговувалися працивілізації, вже мертві. Ми не спроможні збагнути достеменно, який світогляд був у наших далеких попередників, оскільки не маємо доступу до аналізу інституційних надбудов тодішніх, а також культурно-економічної та і світоглядно-релігійної звичаєвості. Ми не відаємо, яким у форматі природного сприйняття світ поставав перед древніми, який оціночний апарат вони застосовували для того, аби осягати реальність.

Відтак, нинішні потуги усіляких перекладачів та інших науковців у галузі дослідження історичної спадщини є лише гіпотетичним теоретизуванням без жодного способу достеменного з'ясування першосередовища втрачених культур, в яких дихали та творили наші попередники.

Редукції-спрощенню відданий в цілому сучасний людський систематизований базис накопичених знань за певними параметрами їх зручного аналізу та синтезу-упорядкування-класифікації згідно вже нинішніх пріоритетів та уявлень-установок. Відтак, сподіватися, що штучний інтелект отримає здатність коректної імплементації у власну програмну надбудову вже некоректної матриці наукових гіпотез, визнаних нині за найбільш актуально-доречні, не має достатніх підстав.

Ми завжди гадаємо на кавовій гущі, коли намагаємося систематизувати за визначеними нами критеріями відповідний сегмент наявних даних. І лише жива, дихаюча людина здатна ефективно переформатовувати означений обсяг інформації згідно відповідних тенденцій потреб та запитів, актуальних для цивілізації сьогодення.

Проблематика релігії, якої торкається дотично Максим Власвіт у своєму творі — це унікальна, загадкова таїна людських першовитоків та першосмислів мети буття. Зокрема, саме релігія дарує людині багато особливих понять, завдяки яким та осягає світ явищ і процесів, а також саму себе. Навіть без сподівання на те, що релігійна царина здатна надати шукаючій особистості привід до препарування та класифікації власного буттєвого тла, що було би, без сумніву, відвертим блюзнірством та антигуманністю, людина отримує в духовній практиці здатність осягати власний буттєвий вимір з позицій вселенських значимостей та відповідних, лише їй притаманних, категорій: вічності, прагнення морально-сутнісної довершеності, добра у своїй світоглядній парадигмі, гармонії тощо.

Втім, автор твору «ШІ» слушно зауважує, що є багато протиріч та конфліктологічності у традиціях інтерпретації релігійних систем мислення. І в цьому сенсі штучний інтелект з позицій сучасної наукової бази й досягнень засобів критичного аналізу піддає нищівній критиці саме' явище наявності у людини духовного виміру устремлінь. Крім того, актуальність багатьох антигуманних явищ у світі також з позицій штучного інтелекту складає опозиційний тренд щодо релігійних надбань людства.

Втім, у творі «ШІ» є натяки на те, що світ бездушних машин у своїх потугах упорядкування життя на Землі, все ж, призведе до утилітарно-прагматичної світоглядної диктатури приписів корисності та всесвітньої доцільності, які буде визначати відповідний програмний алгоритм машини — для людини. І в цьому сенсі такий «удосконалений світ» видається тоталітарним. Тож чи варто його прагнути?

В цілому, твір «ШІ» дає змогу замислитися над багатьма проблемами сучасних викликів, зокрема, у контексті сумнівного напрямку розвитку технологій. Чи не стане людина його повним заручником? Чи збережеться її, хай неповноцінне та недосконале, але несистемно-свобідне дихання в контексті особистісного самоусвідомлення та сприйняття розмаїтих буттєвих інтуїцій, у яких вкорінений, зокрема, і релігійно-містичний світогляд цивілізації? Над цими та іншими важливими й актуальними питаннями є привід поміркувати після прочитання твору Максима Власвіта «ШІ».

Вooknet.com

Теги: