“Нам просто добре разом”. Таким, на перший погляд,простим секретом сімейного життя ділиться священиче подружжя Маковецьких. Їх ви легше впізнаєте, коли переглянете відео, на якому  отець Петро разом із дружиною Ксенею та наймолодшим сином – ще зовсім малючком, виконують християнські пісні. Це відео, яке викладають на сторінці “Pobozhnyi” збирає сотні переглядів, воно сколихнуло інтернет. А вся сіль у особливій родинній атмосфері, у радості, яка бринить через екран. Отець Петро служить на Одещині, у Южному, вони з дружиною обоє із Західної України,але в один момент свого життя закохалися у ці південні терени,а потім і знайшли одне одного. Хтось скаже доля – а насправді Господній Промисел, який незримо веде кожного життєвими шляхами.  Подружжя вже має трьох нащадків і впевнене, що “дітей багато не буває”, і цим неоціненним щастям батьківства захотілося поділитися – тому і почали співати християнських пісень і знімати їх на відео у подяку Богові за все, чим Він обдарував.

“Ми з дружиною музиканти. І часто  вдома просто співаємо під гітару. Це майже щоденне явище у нашому житті. А ідея записувати відео прийшла, коли у нас народилася третя дитина. Адже це була особлива подія. Перших двоє дітей народилося через кесарів розтин, а третю – ми запланували народити природнім шляхом. Оскільки це було неможливо зробити у лікарні, то  мали домашні пологи у Києві. Були свої ризики, але все пройшло дуже добре. Ця подія і стала поштовхом до того, щоб розпочати такий співочий молитовний марафон. Цей спів став нашою подякою Богові”, – ділиться отець Петро.

  Найбільше о. Петро та Ксеня люблять співати пісню, яку часто можна почути у виконанні о. Олексія Саранчука “Наш Бог є Цар Царів”. Є у реперпутарі у подружжя канти Тезе, народні. Однією з головних дійових осіб на відео є наймолодший син,який власне і був головним натхненником проекту. Зовсім маленький, він ще не може знайти цікавіших справ за ті,щоб бути з батьками поруч,тоді як старші діти всю пісню у кадрі протриматися поки не можуть.

 Спів стає не просто творчістю, але й також своєрідним відпочинком. Багатодітна мама Ксеня зізнається, що звісно теж інколи накочується втома, але коли о. Петро бере до рук гітару, то все “як рукою знімає”. Водночас Ксеня не нарікає і каже, що поки що замолода, щоб відчувати якесь вигорання. Адже коли є принципи, певні життєві орієнтири і цінності, то й вигорання не може людину “спіймати повністю”. Тим паче, що діти – це потужне джерело радощів на щодень.

Мені здається, що дітей багато не буває. Між першою і другою дитиною я хотіла маленьку річницю, думаю і мій чоловік так хотів. І я була дуже рада, що вагітна вдруге. А втретє напевно, то вже було менш плановано, але все одно радісно Я не хвилююся питаннями, як ми їх піднімемо на ноги, як вивчимо. Бог дав дитину і дасть на дитину. Про це не треба так турбуватися аж занадто сильно”, – ділиться Ксеня.

  

Мотивації у щоденні додає і сонячна Одещина. Адже для обох у цьому подружжі вона була мрією. Ксеня потрапила на ці терени ще у дитинстві. Тато приїхав сюди на роботу, потім привіз родину на море і на сімейній раді всі вирішили залишитися. А семінарист Петро приїхав колись  південні терени з місійною поїздкою і потім приїздив щороку: на Різдво та Великдень. Доленосна зустріч майбутнього подружжя відбулася символічно – у храмі.  Потім Петро повернувся у Дрогобич, але й тут обставини склалися дуже вдало: Ксеня вступила також у Дрогобич до училища. Романтичне знайомство продовжили на прощі до Унева. Потім ще знадобилися роки, щоб завершити навчання і зрештою здійснити свої мрії.

“Нам добре разом. У нас є дуже багато спільного з Ксенею. Є завжди багато про що поговорити. Коли ми починаємо ввечері бесіду, то не можемо зупинитися.  Про мрії, про цілі. Думаємо про те, як наступного разу підемо з дітьми в гори. Нам насправді мало вечорів, мало часу спілкування. Чи у нас просто є спільні точки дотику, чи причина у тому, що ми дуже багато ситуацій і всього перейшли. Просто зараз ми вже на тому рівні, коли разом ніколи не нудно. Відчуваємо і важливість спільної молитви. Не можу сказати, що ми щодня разом молимось, але був переломний момент, коли ми не молилися,а потім коли почали молитися, то все стало на свої місця. Коли з молитви, з читання Святого Письма починаємо свій день і під кінець дня дякуємо за цей прожитий день, дякуємо за чоловіка,дружину, то це вчить цінувати ближнього і дивитися на світ під іншим кутом”

Velychlviv.com


Теги: