Хата Марії Гончар примітна своєю непримітністю. Словесний каламбур тут виправданий – помітним для ока хату робить насамперед високий і суцільний, дерев’яний та непофарбований паркан. А за ним – прості, прямокутні, сіро-безколірні стіни будинків під шифером. Відчинивши хвіртку, видно один з атрибутів галицької розкоші – кам’яну плитку, якою закладене подвір’я. Але камінь під ногами тут – єдина ознака заможності. І хибна. Дерев’яні віконні рами не пофарбовані. Від літньої кухні до паркана тягнуться шнурки, на яких висить ще вогкий одяг. Зазвичай над сільськими подвір’ями від стовпів біля дороги до хат протягнуті дроти електромережі. Але тут їх немає.

Далі див. тут

Теги: