Такі вчені, як Ричард Докінс [Richard Dawkins], кажуть, що всесвіт не має жодного задуму, жодної мети, жодного зла і добра, але ці речі не мають нічого спільного з наукою, вважає генетик Франциско Аяла [Francisco J. Ayala]. Вони є в ексклюзивному віданні релігії

Релігія і наука несумісні?

Деякі вчені заявляють, що справжнє знання може походити лише з науки. Вони кажуть, що релігійна віра – це залишки донаукових пояснень світу і не більш ніж забобони.

З іншого боку, деякі люди віри вважають, що наука відображає матеріалістичний погляд світу, що заперечує існування будь-якої дійсності поза матеріальним світом. Наука, як вважають вони, несумісна з їх релігійною вірою.

Я наполягаю на тому, що і вчені, які заперечують релігію, і віруючі, які відкидають науку, не мають рації. Наука та релігійна віра не повинні заперечувати одна одну. Якщо їх належно розуміють, вони не можуть заперечувати одна одну, оскільки наука і релігія стосуються різних питань.

Коли релігія безсила

Сферою науки є світ природи: дійсність, яку ми сприймаємо безпосередньо чи опосередковано своїми органами чуття. Наука дає пояснення світу природи, пояснення, що підтверджуються або спростовуються спостереженнями й експериментами.

Однак поза світом природи наука не має повноважень, не може давати оцінку, не має підстав займати ту чи іншу позицію. Науці нічого сказати про цінності: чи то економічні, чи естетичні, а чи моральні; їй нічого сказати про сенс життя або його мету.

Науці також нічого сказати про релігійну віру, крім того випадку, коли ця віра виходить за вузькі рамки релігії та висловлює судження про світ природи, що суперечать науковим знанням. Такі твердження не можуть бути правдивими.

Віруючим не варто турбуватися, що наука є матеріалістичною. Матеріалізм науки наголошує на її обмеженнях, а не на її універсальності. Методи та межі науки залишаються в межах світу матерії. Вона не може стверджувати щось поза цим світом.

Наука існує поза рамками культурних, політичних і релігійних переконань, оскільки їй нічого сказати на ці теми. Те, що наука не обмежена культурними чи релігійними відмінностями, є однією з її великих переваг. Вона перебуває за межами цих відмінностей, не заперечуючи їх чи пристаючи на якусь одну позицію замість іншої. Вона існує за рамками культурних, політичних і релігійних поглядів, оскільки ці питання є поза її компетенцією.

Дехто з учених заперечує, що може існувати обґрунтоване знання про цінності чи про сенс та мету світу і людського життя. Біолог Ричард Докінс недвозначно заперечує задум Творця, мету та цінності.

У книжці "Річка, що тече з раю" він пише:

"Всесвіт, який ми спостерігаємо, точно має властивості, яких ми повинні очікувати, якщо в ньому, по суті, немає задуму, мети, добра і зла, нічого, крім сліпої, жорстокої безпристрасності".

Вільям Провін [William Provine], історик науки, заявляє, що немає жодних абсолютних принципів будь-якого виду. Він вважає, що сучасна наука прямо доходить висновку, що не існує ніяких невід’ємних моральних чи етичних законів, ніяких абсолютних принципів для людського суспільства.

Існує величезна суперечність у цих твердженнях. Якщо відданість натуралізму не дозволяє науці видобувати цінності, сенс чи мету з наукових знань, це так само не дозволяє заперечувати їх існування.

У своїй публікації "Вчення про еволюцію та природу науки" Національна академія наук США наполегливо твердить, що релігія та наука дають відповіді на різні питання про світ:

"Чи має всесвіт або людське існування призначення – це не питання науки".

Академія додає:

"Відтак багато людей, зокрема багато вчених, мають тверді релігійні переконання і водночас приймають явище еволюції".

Наука як метод дослідження природи всесвіту була дуже успішною і призвела до великих технічних та економічних наслідків. Служба управління та бюджету США підрахувала, що економічне зростання у США після закінчення Другої світової війни на 50% завдячує безпосередньо науковим знанням і технічному прогресу.

Технології, отримані з наукових знань, проникають у наше життя: багатоповерхові будівлі наших міст, швидкісні дороги та мости з великими прольотами, ракети, що несуть чоловіків і жінок у відкритий космос, телефони, що забезпечують сталий зв’язок між континентами, комп’ютери, що виконують складні обчислення за мільйонну частку секунди, вакцини та ліки, що не підпускають патогенні організми до людини, генна терапія, яка замінює ДНК у пошкоджених клітинах.

Ці видатні досягнення свідчать про валідність наукових знань, з яких вони з’явилися.

Віруючі мали б відчувати благоговіння перед дивовижними досягненнями науки. Але вони не повинні турбуватися, що наука, можливо, заперечує їх релігійні переконання.

Так само віруючі не повинні порушувати власні кордони релігії, роблячи заяви про природний світ, що суперечать науковим знанням. Релігія стосується сенсу та призначення світу і людського життя, належного ставлення людей до свого Творця та одне до одного, моральних цінностей, що надихають і керують нашими життями.

З іншого боку, наука стосується процесів, що пояснюють природний світ: як рухаються планети, склад матерії й атмосфери, походження та функціонування організмів.

Релігії нічого сказати конкретно про ці природні процеси: нічого про причини цунамі або землетруси, чи чому відбуваються виверження вулканів, чи чому відбуваються посухи, які залишають фермерів без урожаю. Пояснення цих процесів належать до сфери науки. Безумовна помилка – шукати їх пояснення в релігійних віруваннях чи священних текстах.

Наука пояснює, як галактики, зірки та планети виникли після великого вибуху. Вона з’ясувала, як виникла епідемія ВІЛ і як поширюється СНІД. Віруюча людина може інтерпретувати ці події в релігійних категоріях, але пояснює їх наука.

Дехто з віруючих сприймає теорію еволюції та наукову космологію як щось антагоністичне до розповіді про створення світу в Книзі Буття. Але Книга Буття є книгою релігійних одкровень і повчань, а не трактатом з астрономії чи біології.

Згідно з Августином, великим богословом ранньої християнської церкви, сприймати Біблію як елементарний підручник з астрономії, геології та решти природничих наук – це помилка. Як пише він у коментарях до Книги Буття: "Якщо станеться так, що авторитет Святого Письма протиставляється зрозумілому та точному висновку розуму, це означатиме, що особа, яка інтерпретує Святе Письмо, не розуміє його правильно".

І додає:

"Ганебно і небезпечно слухати християнина, який віддає перевагу значенню Святого Письма, розповідаючи нісенітниці на ці теми (земля, небеса, рух та орбіта зірок, види тварин і кущів)".

Однак успішний сам по собі, науковий погляд на світ є неповним. Питання цінності та сенсу є поза межами науки.

Навіть коли маємо задовільне наукове розуміння природного об’єкта чи процесу, ми все ще пропускаємо питання, що, можливо, обдумувалися багатьма, щоб бути такими самими важливими чи навіть важливішими. Наукові знання, можливо, збагачують естетичне та моральне сприйняття і підкреслюють значення життя та світу, але ці питання поза межами королівства науки.

ЗАГ

Теги: наука религия природа стихии