Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

43890
Кабан [профіль]

Нация – это не этнос, не народ украинцев, русских, грузинов. Это прежде всего – в англосаксонской традиции, к которой мы близки – гражданское общество.

Вся догіка статті руйнується в цій цитаті. Все таки в Україні нація - це народ, і навіть не весь, а однорідний народ, тобто з одною мовою, культурою, кухньою і т.д.

43888
AHavryil [профіль]

9-14 березня 1995 р. архієреї УПЦ в США відвідали Константинопольського патріарха й були прийняті в сущому сані до єпископату Вселенської Церкви з титулами: митрополит Костянтин - митрополита Іринупольського, архієпископ Антоній - архієпископа Ієрапольського, єпископ Іван - єпископа Парнаського, єпископ Єремія - єпископа Аспендоського.
"Картина чину виглядала так. Один з митрополитів служив чин з відкритими царськими воротами. Посередині церкви стояв звичайний стіл, на якому були піднос і глибока срібна посудина. Перед цим столом стояв один з владик з дияконом. Відправа відбувалася повністю в грецькій мові. Диякон підходив до кожного з ієрархів Патріархії, яких було вісім - четверо стояли з одного боку, а четверо - з іншого. Кожний з них кидав на піднос папірець (свій голос) з іменем єпископа, яком був присвячений чин. Після зібрання голосів диякон кидав папірці у згадану глибоку посудину, а владика перед столом вибирав листки по одному і зачитував імя: "Метрополітан Константінос", і за ним всі єпископи гролосно повторювуали те ж саме. Це повторювалось за читанням кожного листка з посудини. Після зачитаних у вівтарі молитов та відспівання тропарів з закликом "Аксіос" чин закінчився відповіддю всіх членів - "Аксіос".
Після цього ритуалу присутній бібліотекар Патріархії диякон Васіліос вписав імя "Метрополітан Константінос" у велику книгу- диптих Вселенської Патріархії, а за ним імена всіх наших єпископів. Після цього всі присутні ієрархи повернулися до канцелярії Вселенського Патріарха, де й склали звіт про цю подію. Згодом всі повернулися до церкви, де кожний з наших єпископів індивідуально відслужив чин повернення в лоно Вселенської Церкви. Під час служіння кожному з них було заситано Патріархом його титуляриний статус. Наприкінці цього чину кожний з наших ієрархів зачитував лист своєї згоди і вірності" (Женчук Стефан, о. Незабутня історична подія // Українське православне слово. - 1995. №4. Квітень. - С. 7). 
 

43887
sai [профіль]

Це повна фальсифікація історії УАПЦ. Полікарп Сікорський ніколи не належав до РПЦ і не висвячував Скрипника. Детальніше див. https://www.religion.in.ua/main/history/12608-ukrayinskij-avtokefalnij-rux-v-roki

-nimeckoyi-okupaciyi-mifi-ta-realiyi.html

43886
deacon Yaroslav [профіль]

Щодо практики остаточного позбавлення сану, то вона явно протирічіть віровченню Церкви про незгладимість Таїнств. Ми сповідуємо "єдине хрещення", яке має незгладиму благодать, і відповідно не має бути  повторюваним,  у випадку  повернення відпавшого до Церкви. Теж саме ми сповідуємо про Таїнство Миропомазання, приймаючи відпавших через покаяння, неперемировуючи.
Практика остаточного позбавлення сану протирічить 10 члену Символа віри і є неприйнятною.
Розчерком пера не може бути відмінена сповідь, і людині не можуть повернутися вже прощені гріхи.
Розчерком  пера не можна розвінчати. Повторний  шлюб дозволений саме як свідоме порушення канонічної норми, з огляду  на обставини. Повторний шлюб є тим,  що в латинській термінології називається диспенсою, а в грецькій ікономією. (Хоч ці  поняття і не зовсім тотожні, та все ж багато в чому перекликаються).
По цій логіці ми маємо сповідувати це ж саме і відносно Тайни Священства. 
І сповідуємо, коли приймаємо в сущому сані, тих хто має апостольське приємство від позбавлених сану і анафемованих Вселенськими Соборами Діоскора та Несторія, а таком від позбавлених сану архієрейськими соборами інших архієреїв-нехалкідонітів.

Цікаво, що основну думку і основний аргумент статті можна вмістити в наступне речення: 
 Єпископи УАЦ в США, які "пішли на влиття до Константинопольського Патріархату, який таємно у Фанарі (резиденція Константинопольських Патріархів у Стамбулі) рукоположив цих «єпископів» на канонічних архієреїв, а ті, в свою чергу, повернувшись додому так само таємно повисвячували своїх кліриків." 
, що не має жодного  підтвердження,  і базуються на деякому "надіному джерелі", надійність і авторитетність якого не має можливості перевірити. Тобто ці твердження, шановний отець архімандрит, нажаль, будує на інформації, яку, (вибачте за термінологію о. Андрія Кураєва) "одна баба сказала". Отже отче Арсеніє, маю погодитися з о. Володимиром (Бурегою), якщо офіційної інформації про це нам з вами зустрічати не доводилося, то важливо з’ясувати це питання, а не посилатися на неофіційну усну інформацію. 

Окрім того, особисто бачив фото на якому Патріарху Афінагору (тоді ще архієпископу, екзарху Вселенського Патріарха в США) співслужать ієрархи УПЦ в діаспорі (якої саме з гілок, -- непам'ятаю), ще до їхнього приєднання до Вселенського Патріархату. Більше того, на фото відбувається архієрейська хіротонія. Нажаль не можу дати посилання, оскільки фото зберігається на одному з моїх чисельних HDD і щоб віднайти його потрібен час, якого я, нажаль, не маю.

Щодо  фактів пересвяти то, дійсно, окремі випадки пересвяти деяких архієреїв, і, відповідно духовенства, що мали пряме приємство від УАПЦ 1921р. мало місце, але ще до офіційного приєднання до Вселенського  Патріархату, приблизно в 1950-ті роки. (Така сама пересвята була здійснена в 2010-х над  одним з ієрархів УАПЦ, який мав сумнівне приємство.)

На факти спіслужіння дійсних архієреїв з архієреями пресвітерської висвяти просто закрили очі, вважаючи їх "к не бывшеми". Тобто проявили ікономію, пересвятивши лише тих, хто не мав неприривної архієрейської спадкоємності.

З приводу того що Патріарх Філарет
вершив над ними архієрейські хіротонії в своєму домовому храмі [13; 9] разом із Яковом Панчуком"
, тобто здійснив пересвяту, можу сказати одне: тоді ще Митрополит Філарет під час цієї пересвяти поминав, як свого кіріарха патріарха Московського Олексія. Як не дивно це звучить, але de-facto це були не просто пересвяти, а приєднання єпископату УАПЦ до МП, по другому чину, тобто через хіротонію. Митрополит Філарет діяв по логіці МП. Ми можемо лише припускати, чим саме керувався владика Філарет, і що він хотів цим досягти. І, я так розумію, -- ми ніколи цього не довідаємось.

Окрім того, наскільки мені відомо, всі нинішні архієреї УАПЦ, мають саме приємство саме від Патріарха Філарета, а не від владики Полікарпа,  тобто de-facto, висвячені в УПЦ-КП єпископи та їх спадкоємці повертаються назад.

З приводу тривоги за долю українського  Православ'я можу сказати що воно з 1688р. перебуває в такому стані, що викликає занепокоєння, і те розділення, що ми маємо зараз є прямим наслідком тих сумних подій, які в підручниках УПЦ-МП чомусь іменуються "воссоединением". Боюсь, що без посередництва і допомоги Всесвятішого Варфоломія, чи його уповноважених представників, виправити стан існуючий речей не представляється можливим.

43885
adminos [профіль]

Цитата: Ангеляр
надо же Папа наградил Путина медалью "Ангел миротворец"?
Это неправильный перевод российских журналистов. В действительности Папа не награждал Путина, а подарил ему медальон (а не медаль) - нечто вроде нательного крестика. Текст исправлен.

43884
Архімандрит Арсеній [профіль]

VBureha, Крім того, 1992 роком вказаний рік проголошення Скрипника патріархом. Там просто стилістична помилка в тексті.

43883
Архімандрит Арсеній [профіль]

VBureha, Дякую за цінне зауваження. Чесно кажучи в "чехарді" тих чисельних "УПЦ" в Північній Америці важливо детально розібратися. Мені розповідали з доволі надійного джерела за висвяту в Фанарі. Вочевидь, мова й шла про "Скрипніківську" ієрархію. Наскільки знаю - офіційно це нібе не афішується (так само, як дозвіл одруження уніатським священикам (хто мав бажання), як вони входили до РПЦ після Великої війни).

43882
VBureha [профіль]

<!--[if gte mso 9]>

Ієрархи УПЦ в Канаді були прийняті до Константинопольського Патріархату у 1990 році (а не у 1992, як пише автор). Їх прийняли без жодних перевисвят. До речі, з 1951 по 1972 роки УПЦ в Канаді очолював митрополит Іларіон (Огієнко), якого автор вважає законним архієреєм.

Минулого року я мав нагоду спілкуватися у Канаді з митрополитом Юрієм (Каліщуком), який був одним з єпископів УПЦ в Канаді, які у 1990 році були прийняті до Константинопольської юрисдикції. Він мені досить детально розповідав про їх поїздку до Фанару у 1990 році. За його словами, їх не пересвячували, а одразу допустили до співслужіння з грецькими ієрархами, після чого було виголошено рішення патріарха Димитрія та Синоду про прийняття УПЦ в Канаді до юрисдикції Константинополя.

Щодо Мстислава Скрипника, то він з 1971 року очолював не УПЦ в Канаді, а УПЦ в США (не слід плутати ці Церкви!!!). УПЦ в США увійшла до складу Константинопольського Патріархату у 1995 році. Наскільки мені відомо, в Константинополі висловили сумніви щодо законності єпископських хиротоній архієреїв УПЦ в США. Тому їх, ймовірно, пересвячували у Константинополі. Однак офіційної інформації про це мені зустрічати не доводилося. Було б важливо з’ясувати це питання.

43881
Ангеляр [профіль]

Ммм, надо же Папа наградил Путина медалью "Ангел миротворец"? Интересно если бы такой медалью наградил п.Кирилл, то сколько бы еще было желчи вылито украинскими "патриотами" на патриарха? А Папе можно...

43880
Кабан [профіль]

Післямайданна влада призвела до зменшення народжуваності на 12% проти часів Януковича - це і відміна допомоги , і ріст цін, і т.д. Подивимося , що скаже верховна рада на цей законопроект Мосійчука

43879
Кабан [профіль]

тобто саме уапц заважала визнанню "українськоюї церкви"? а чого 25 років підряд казали , що москва винна?))))

43878
Кабан [профіль]

Цей брагинець просто не шарить. римо-католицизм ще за царів вважався традийною релігією в Росії. Тож чому б Путіну не не зустрітися з його керівником. Росія не проти католиків. а проти окатоличення через унію.

НОВИНИ

Всі матеріали

популярне
останні коментарі

Українська держава не вим...

dutchak1

dutchak1 написал:

 ВІНК wink 

Богослів’я під прицілом: ...

dutchak1

dutchak1 написал:

мракобісний маніфест wink 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє. wink І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.

 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства. wink 

Проблема українського пра...

dutchak1

dutchak1 написал:

Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.

І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...