Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

40382
sozont [профіль]

О. архимандрит известен своими статьями на многие темы.
Но не знал, что он еще и знаток еврейского оккультизма и психоанализа.
Ему бы в Тавистокском институте работать, а не кадилом махать.

40381
АРХМ АВВАКУМ [профіль]

Богу то что мі ругаем или хвалим - безразлично... Знаете, у мусульман, есть великие духовные прозрения… Так, в одном исламском хадисе, пишется(хадисы – сборники духовной мудрости мусульман): Если соберутся все праведники мира и вознесут Аллаху великую хвалу, то у Него(Аллаха) от этой хвалы ничего не прибавится. И наоборот. Если соберутся все грешники мира и вознесут, тыча махая кулаками в небо, вознесут на Аллаха великую хулу, то у Аллаха от этой хулы ничего не убавится. Он все! Он - царственна полнота, не нуждающаяся ни в чем человеческом! То же самое можно сказать и о Церкви. О! Если бы в религиях это знали и понимали!

40380
Татьяна, УПЦ КП [профіль]

А на дворе 2013 год. Хочется вроде одной рукой поздравить, а другой - крепко так съязвить.

40379
Jorji [профіль]

"підготовчі курси для наречених семінаристів" Т.е там присутствуют лишь те, которые уже встречаются с конкретными студентами семинарии или это говорит о том, что каждая прошедшая эти курсы автоматически становится "нареченой" (ХБМ)?

40378
Stromboli [профіль]

Цитата: Vasyl
ККСЦ читав, але справа в тому, що на цьому "юдаїзуючому" спадку КЦ, багато не сказано
 

Василь, те що Ви намагаєтесь зафлудити цілком актуальну дискусію ознака того, що у сторони яку Ви представляєте ніяких аргументів по-суті немає.

Каста жерців культу Христа вилізла на голову суспільству і своєю поведінкою винищує ті живі і природні паростки віри які народжує у людській душі Бог. Ви повинні зрозуміти що ви не потрбіні ні Богу ні людяи.
 

40377
Vasyl [профіль]

Цитата: В. Ясеневий
https://catholicnews.org.ua/horvatskiy-akademik-masoneriya-zagroza-hristiyanstvu
 
 Дякую, вас щось конкрето - і конструктивно... 

40376
Vasyl [профіль]

ККСЦ читав, але справа в тому, що на цьому "юдаїзуючому" спадку КЦ, багато не сказано. Взагалі-то усіх деталей, нюансів людського життя канонами, законами не опишеш... Має спрацюваати багато чисто людського... От, приклад, виявлення старозавітньої законної шизофренії - "у суботу годить добро чинити?" Канон говорить, але ніколи не висловлює усього... Що я маю на увазі?... Єпископ не буде тобі за шкарпетками або за трусами на базар ходити... Або із іншої сторони - коли я був маленький, то мені мама черевички, шапочку завязувала, а потім, коли я виріс, то я сказав їй - "я дорослий, я буду сам"!.. До речі, бачив ти "маминих синочків"?.. От такі чомусь валом пруться до семінарії...  Я знаєш чому? Щоб присосатися... Це вже навіть і не дивно у нашому середовищі... Це норма! "Халявою" живуть маса чоловіків, синочків, жінки чи матері котрих гарують по Італіях, Іспаніях...
Та тут можна говорити безкінечно про "кадрів", котрі поступають до семінарії - це ДДА, діти із неповних сімей, діти із домашнім насильством... Тут - всяка твар... Ні, не суджу! Борони Боже! Це отака загальна картина в тевмних кольорах, як люблять Кактус і Да-вад... От тобі, брати, притча Христова в реальності - Царство Боже подібне до невода із всякою всячиною риб, до поля зловмисно пересіяного "ворогом-чоловіком"... 
А що говорити про школу, про систему сусіпільних цінностей, в котрих ми усі зросли... КУпа непотребу шкідливого, а білше  - надзвичайно резистентного для вилікування.. І, уяви, із усім отим усім "скарбом" люди приходять до семінарії... Колись Юліан Пелеш, першай Станіславівский єпископ, у своїй Пастриській чітко перерахував кого можна допускати до семінарії , а кого - ні, і, більше того - кого до  священства!.. А тепер, застосуєш ці правила, то з не тільки ні з чим не лишишся, але ні з ким не буде навіть починати...
Короче, всі в.... знаєш в чому.... Тобто - всі ми грішні... Не думай - гірші від пояляків, німців, росіян... Ми грішні по-своєму, але грішні....  Просто, європейці застагнували у свідомості "грішності", і на жааль... Це інша сторона, котра коробить як суспільство наше, так і церкву .... А нас тормосить..., не знаємо що діється...  
Далеко від ідеалізації семінарії, єпархії... Робимо все, що можемо... Може треба щось краще, більше, якісніше... От ви зробіть... А то наші синки - тільки, щоб до корита дорватися...  І от розумій, чому жидам, було заборонено їсти із "свинячого"... А жартви нема - далі кричать.., істерія... Синочки, сосунчики!... Вибачте, але теж маю право на емоціїї.... але - не на істерію... Злостить, незрілість, близорукість... 

40375
нанашко [профіль]

"Сім верст до небес, та все лісом"

40373
Vasyl [профіль]

Давид,
https://gurt.org.ua/interviews/20110/ 

40372
Vasyl [профіль]

Oб общении святых

"Верую в общение святых"
Дорогие братья и сестры, здравствуйте, 
Сегодня я бы хотел говорить об одной прекрасной реальности нашей веры, – об общении святых. Катехизис Католической Церкви напоминает, что под этим выражением подразумеваются две реальности: "общение с тем, что свято, со святыней" и "общение между теми, кто свят, - между святыми (п. 948). Я остановлюсь на втором значении: речь идет об одной из самых утешающих истин нашей веры, поскольку она напоминает нам, что мы не одиноки, что существует общение жизни между теми, кто принадлежит Христу. Общение, которое рождается из веры; в самом деле, термин “святые” относится к тем, кто верит в Господа Иисуса и становятся частью Его Тела в Церкви через Крещение. Поэтому первых христиан называли “святыми” (ср. Деян 9,13.32.41; Рим 8,27; 1 Кор 6,1).

1. Евангелие от Иоанна удостоверяет, что накануне Своих Страстей Иисус просит Отца об общении между учениками, говоря: «Да будут все едино, как Ты, Отче, во Мне, и Я в Тебе, так и они да будут в Нас едино, - да уверует мир, что Ты послал Меня» (17,21). Церковь по своей глубочайшей сути есть общение с Богом, близость с Богом, общение любви со Христом и с Отцом во Святом Духе, которое переходит в братское общение. Эти отношения между Иисусом и Отцом являются “матрицей” связей между нами, христианами: если мы глубоко вовлечены в эту “матрицу”, в эту пылающую печь любви, которой является Троица, то мы можем стать поистине единым сердцем и единой душой между собой, потому что Божья любовь сжигает наш эгоизм, наши предрассудки, наши внутренние и внешние разделения. Божья любовь сжигает также наши грехи. winked

2. Если есть эта укорененность в источнике Любви, – в Боге, – тогда выявляется также взаимное движение: от братьев к Богу; опыт братского общения ведет к общению с Богом. Наше единство между собой делает нас едиными с Богом, связывает нас с Богом, нашим Отцом. Наша вера нуждается в поддержке других, особенно в трудные минуты. И если мы едины между собой, наша вера становится крепче. Как это прекрасно поддерживать друг друга в удивительном приключении веры! Я говорю об этом потому, что стремление замкнуться в приватности повлияло и на религиозную сферу, настолько, что очень часто бывает трудно попросить духовной помощи у тех, кто разделяет с нами опыт христианства. Кто из нас не испытывал неуверенности, растерянности и даже сомнений на пути веры? Все, все мы испытывали это, даже я. Все. Это часть пути веры, часть нашей жизни. Все это не должно удивлять, поскольку все мы люди с присущими нам недостатками и ограничениями. Все мы слабые, у всех нас есть недостатки: не бойтесь их. Они есть у всех! Тем не менее, в эти трудные минуты нужно уповать на помощь Бога, через сыновнюю молитву, и в то же время важно найти в себе мужество и открыться другим, чтобы попросить помощи: помоги мне, пожалуйста, у меня такая-то проблема. Сколько раз мы так делали, чтобы, решив эту проблему, встретить снова Бога?! В этом общении – общении, которое означает «общее единение», – мы все едины. Мы являемся одной большой семьей, все мы, где все члены помогают и поддерживают друг друга.

3. И перейдем к третьему аспекту: общение святых выходит за рамки земной жизни, выходит за рамки смерти и длится вечно. Это единение между нами продолжается в другой жизни. Это духовное единение, рождающееся из Крещения, не разбивается смертью, но благодаря тому, что Христос воскрес, находит свою полноту в вечной жизни. Существует глубокая и неразрывная связь между теми, кто еще являются паломниками в этом мире, между нами, и теми, кто переступил порог смерти, чтобы войти в вечность. Все крещеные, находящиеся здесь, на земле, души в Чистилище и блаженные, которые уже в Раю, образуют одну единую большую Семью. Это общение между землей и небом осуществляется особым образом в молитве о заступничестве. Дорогие друзья, мы обладаем этой красотой, памятью веры: это наша реальность, принадлежащая всем, – реальность, которая делает нас братьями, реальность, которой мы живем на пути веры и которую мы найдем еще раз там, на Небесах. Давайте пойдем по этому пути с доверием, с радостью. Христианин должен быть радостным, он должен радоваться тому, что у него есть много крещеных братьев, которые идут с ним; он должен иметь поддержку и помощь братьев и сестер, идущих по этому же пути к Небу; а также помощь братьев и сестер, которые находятся на Небесах и молят Иисуса о нас. Пойдемте с радостью по этому пути вперед!


При использовании материалов ссылка на русскую службу Радио Ватикана обязательна.



Текст взят со страницыhttps://ru.radiovaticana.va/news/2013/10/30/общая_аудиенция
_30_октября:_об_общении_святых/rus-742106
сайта Радио Ватикана 

40371
Чернець [профіль]

Реальний вклад Ужгородської української богословської академії в розвиток українського богослов'я та літургійного богослужіння.
 

40370
svcAlexander [профіль]

Автор на самому початку пропонує читачу  якусь злобну писанину:
"Данный
 отклик на указанную книгу будет носить, конечно же, субъективный характер и, возможно,несколько эмоциональный, но отнюдь незлобивый."
 
Скоріш за все автор хотів сказати "отнюдь не злобивый ". Хоча декілька слів про відношення   Православної церкви до "євангельського руху" носять повністю злобний характер, при чому це нічим не підтверджені, а подекуди і смішні домисли автора: 
И в тоже время некритично рассматривает положение, влияние и отношение радикальных представителей Православной церкви в связи с развитием отечественного евангельского движения (а в ней-то точно (!) просматривается и до сегодня пособничество властям, потакание беспределу, инициатива к преследованию и т.п.)."

Ось ще один перл: "
И вообще критикует отечественных исследователей за ненаучность, забывая, что их критерии и возможности исследования просто отличны от его, а критерии 100-давности тем более – они были другими." 
Можливо автор хотів сказати " критерии столетней давности", чи  може 100% давності :) . У всякому разі можливості автора даної рецензії думається нічим не відрізнялись від можливостей автора книги, яку він критикує. На фоні такої безграмотності  книга, яку  критикує автор цієї рецензії, навіть не прочитана, виглядає на багато презентабельніше. Можливо це так задумано? :) 

"Як можуть <...> критикувати докторів богослів"я, навіть якщо це докторство  отримане в навчальних закладає ЄХБ?",- хочеться звернутись до автора в такому собі незлобивому  здивуванні. Що ж , далі цю рецензію я не читав.

відредаговано
адмін

 

40369
Zhukov Dima [профіль]

АРХМ АВВАКУМ,
Шо вы несете, какие националистические братства ??? У нас пол КХ русскоговорящие пол украиномовни

40368
Stromboli [профіль]

Цитата: В. Ясеневий
А хто ж тоді буде нас спасати
 
В Євангелії говориться про спасіння багато разів, але про так зване християнське духовенство практично нічого. 
Спасає пізнання правди про Бога, яке називається вірою. Правда ж полягає в тому що Бог є абсолютною і безмежною любов'ю, що стала доступною для людини в Сині Божому. Спасає істина про Бога та усиновлення Богом людини через Ісуса Христа в якому виражена доскоалість любові Бога до людини.

Чи потрібні єпископи і священики? Потрібні, але не як закрита каста жерців культу Христа.


 

НОВИНИ

Всі матеріали

популярне
останні коментарі

Українська держава не вим...

dutchak1

dutchak1 написал:

 ВІНК wink 

Богослів’я під прицілом: ...

dutchak1

dutchak1 написал:

мракобісний маніфест wink 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє. wink І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.

 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства. wink 

Проблема українського пра...

dutchak1

dutchak1 написал:

Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.

І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...