Заява СВР РФ проти Вселенського Патріарха: що саме сталося і чому це важливо для України
14 01 2026
У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь
небезызвестно также,что филиокве уже было добавлено (хотя ещё незадолго до этого Папа Лев сопротивлялся подобным ноу-хау) в римский Символ при папе Сергии -это за 30 лет до рождения Ансельма. ![]()
как говорится....хоть зелёное , хоть синее..
Помарки в тексті дійсно є. Це явна помилка технічних працівників (Патріарх пише від руки),на жаль буває, думаю найближчим часом усе поправлять.
Щодо філіокве.
Я розумію, що ваша мета, дорогі антагоністи- розкритикувати. Тому ви вкладаєте у слова зручний для себе зміст, але це не означає, що автор вкладав такий самий!
Мова йде про однозначну і завершену богословську позицію усієї Західної Церкви, а не про те, що Ансельм перший висунув таку думку. Це ж очевидно. Але ж так хочеться перекрутити... Дехто докрутив уже й до всієї освіти в УПЦ КП.
А ось, що з цього приводу каже цілий "канонічєскій" професор Кураєв -
"То же самое и с филиокве. Этот вопрос всерьез встал только начиная с 9 века. И поэтому мнения богословов до этого времени, времени серьезного анализа этой проблемы, имеют авторитет не больший, чем мнения Иустина Философа и Иринея Лионского об отношениях Отца и Сына. Это и имел ввиду В. Лосский, когда сказал: "Историк не должен диктовать богослову". Защитники католичества и будут вам приводить цитаты из раннехристианских писателей как будто бы в пользу филиокве! Вот тут и надо быть осторожными. Богословие никогда не сводится к цитатничеству. Совсем не достаточно привести вовремя нужную цитату. Нет. Надо понять и смысл ее, и смысл самой проблемы..."
Тут критикується зовсім не патріарх Філарет, а ціла система богословської освіти в Київському Патріархаті - точніше, явна відсутність теології як науки в КП. Далеко не кожен патріарх є великим богословом, і Блаженніший Святослав навряд чи є більшим богословом, ніж Філарет, хоча й отримав певну освіту в Римі. Але кожен глава Церкви повинен мати в своєму оточенні освічених людей, які мали б запобігати подібним ляпам. Здається, що в КП таких людей зовсім немає. З уст і з-під пер представників КП чутно й видно як правило тільки примітивну католикофобію, яка на фоні екуменічного поступу католицько-православних відносин виглядає кумедною і майже непристойною. Ляпи Філарета - це лише вершина айзберга, і проблема не в них, а в тому ізоляційному антиекуменічному курсі, який весь час переслідувався патріархом.
Помер Патріарх Грузинської церкви Ілія II: його відспівування очолить Вселенський патріарх
Нападки спецслужб Росії не примусять Вселенський патріархат зупинити свою вселенську місію – заява
Служба зовнішньої розвідки РФ обізвала Вселенського патріарха «антихристом у рясі»
Київський Миколаївський костел передали римо-католицькій громаді після багаторічної боротьби
Богослужіння у зруйнованому храмі: новий кліп “Капелан” від Культурних сил
Митрополит Сумський УПЦ Євлогій: «Кирил Гундяєв зазнав "кораблекрушіння у вірі"»
Румунський патріархат вшановує героїв Революції 1989 року
dutchak1
dutchak1 написал:
Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє.
І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.
dutchak1
dutchak1 написал:
Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства.
dutchak1
dutchak1 написал:
Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.
І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...
Голови УГКЦ та РКЦ Польщі підписали спільну декларацію і попросили прощення за Волинську трагедію
Через підписання цієї по-суті антиукраїнської декларації, в якій згадуються лише польські жертви, і цілковито ігноруються причини україно-польського конфлікту, глава УГКЦ наніс важкого удару по репутації всієї УГКЦ в Україні, бо ж наша Церква і так постійно піддається нападкам як "польська Церква". Фактично це акт капітуляції УГКЦ перед польськими шовіністами - недарма під декларацією стоїть і підпис Мокшицького. Заради примарного "примирення" Блаженніший Святослав перейняв польське бачення нашої спільної історії, а це не робить честі ні йому, ні Церкві, яку він очолює. Ситуацію можна було б виправити лише тоді, якби за цією декларацією послідувало засудження РКЦ руйнування православної Холмщини поляками в 1938 р., 75-річчя якого також випадає на цей рік. Якщо його не буде, тоді нема чого дивуватися, якщо керівництво УГКЦ звинувачуватимуть у національній зраді. Бо ж примирення не може полягати в тому, щоб засуджувати лише злочини українців проти поляків. Дійсне примирення вимагає також засудження злочинів поляків проти українців, а передусім названня головної причини всіх україно-польських конфліктів у 20-му ст. - окупації Західної України Польщею та наступної політики полонізації.