Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

37322
Zhukov Dima [профіль]

Кстати, награждение "богослова" Черноморца Папской премией много говорит и о неадекватности католиков и униатов. Ведь любому здравомыслящему человеку было бы ясно, что этот мнящий себя крупной величиной человек после этого действительно возомнит себя "интеллектуалом" и "центром силы", и покусает кормящую его руку. Набросится на своих спонсоров, вместо того, чтобы продвигать в жизнь их "вказивки". Так оно и вышло. Гляньте только, как философ Черноморец "проехался" по УГКЦ, которая его вырвала из бедности:

"...умеют выстраивать грамотный пиар: своих идей, своих людей, своих проектов. И будучи церковью меньшинства, они ведут себя так, будто они – паровоз для всей украинской религиозной среды. Но очень заметно, что в последние годы у них не хватает сил делать все самим. И общественная активность их по построению христианской Украины спадает, и Украинский католический университет не может выйти на траекторию качественного подъема, и идейное лидерство во Всеукраинской Раде Церквей и религиозных организаций, по моим наблюдениям, фактически утрачено."

Хорошо, что католические руководители столь непонятливы и неразборчивы в людях.

37320
Stromboli [профіль]

Цитата: Andriy Tolstoy
Ці "історичні" твердження та висновки навіть не піддаються коментуванню.
 
Звичайно не піддаються, бо в вас немає контраргументів.)
Якщо ви хочете щоб я зайнявся вашою освітою, то гаразд. Раджу вам почитати канонічно православну вікіпедію про ріданину латинян у Константинополі 1182 року за цим посиланням
 https://ru.wikipedia.org/wiki/Резня_латинов

Цитата: o.Vol.K
.Ваш Александр Невський-звичайний бандюган,вся заслуга якого в побиттi шведськоi географiчноi експедицii
 
Про цю подію, а від неї доречі і бере своє прізвисько "Невський" Олександр Ярославич, немає майже ніяких даних. Про неї не згадують дуже детальні  шведські хроніки які описують і більш дрібні історичні епізоди.
Те знаємо про "святого" князя, це те що він став головним союзником Батия та, в рамках насадження татарського іга на ще не завоованих землях відрубував вуха, носи і виколював очі своїм же руським підданим. 

Щодо Константинополя, то хрестоносці взагаліто прямували до Александрії, і змінили маршрут на прохання самих візантійців які обіцяли гроші на звільнення Святої Землі, але замість допомоги просто використали латинян для вирішення своїх міжусобних проблем.

 

37319
Українець [профіль]

For Cactus: Щодо filioque - на Вашу думку НОРМАЛЬНИМ є те, що ВІРОВЧЕННЯ нав'язує який політик і церква його приймає? Це вже говорить про те, що перед нами не та Церква, яка має зберігати та боронити віру неушкодженою. Це на тому ж самому рівні, якщо завтра Янукович скаже: "А ну, давайте впровадимо новий догмат про правильність мовлення Язірова"! Щодо поняття "через Сина" - коли офіційно РКЦ внесе це до свого віросповідання, тоді можна буде почати про щось говорити (і все одно ми будемо вам дорікати за зміну Символу віри, який так славно боронила Римська Церква в період своєї православності).
Целібат не є ні питанням віри, ані моралі
З яких це пір целібат перестав бути питанням віри? Чи не віросповідною мотивацією прикривають необхідність целібату? Якщо ти хочеш бути священником (тобто керманичем вірних) в РКЦ - приймай целібат! А мораль? Чи не в тому полягає причина поширення гомосексуалізму та педофілії через те, що ще в семінаріях психологію майбутніх священників калічать через необхідність насильницького приняття безальтернативного целібату?
Догмат про Непорочне Зачаття є логічним наслідком західного поняття первородного гріха, як його представляв св. Августин, а тому він опирається на Передання Церкви
Теологумен Августина ви сприйняли в якості догмату? Де ж тоді у вашій догматиці теологумени Орігена? Чи Ви, пане Cactus'е теж вірите в передіснування душ, бо про це колись давно хтось написав?
Щодо "практик" - Православна Церква НІКОЛИ не знала, не знає та не знатиме практики поєднання чутливості людського тіла/організму з молитвою! Навпаки, згідно зі вченням Святої Церкви навіть уявляти будь-які образи неможна під час молитви, не те, щоби переживати страждання Спасителя (падре Піо, Ескріва). Це що за нахабство?! Не забувайте, що саме чутливістю сатана спокушав Господа наприкінці Його подвигу в пустелі.

37318
Cactus [профіль]

o.Vol.K,
Папа Іван Павло ІІ підчас свого візиту в Грецію вибачився перед Православною Церквою за злочини "хрестоносців" у Константинополі. То навіщо ж Ви їх виправдовуєте ?

37317
o.Vol.K [профіль]

От читаеш Андруй Толстой та й дивуешся,-невже чоловiк крiм шкiльних пiдручникiв до рук книжок не брав...Чоловiче вiзьмiть Першу Новгородську Лiтопись,хронiку Генриха Латиша чи рифмовану Лiвонську хронiку,-спробуйте спiвставити факти(якщо вмieте це робити).Ваш Александр Невський-звичайний бандюган,вся заслуга якого в побиттi шведськоi географiчноi експедицii.Про "людове побоiще" взагалi говорити смiшно,ви,очевидно навiть  уявити собi не можете,що для ведення агресивноi вiйни у Лiвонського (не зовсiс правильна,але прийнята назва) ордену,просто не було анi людей,анi коштiв.Бiй ,же на льоду 20квiтня,в час ,коли Гренландiю назвали ЗЕЛЕНОЮ ЗЕМЛЕЮ.Ввiмкнiть мозок,це не боляче.
    Про взяття Константинополя,-то нетреба було Манолiю з арабами якшатися,та паломникiв грабувати,а грбунок малих загонiв хрестоносцiв-взагалi за межею...Переповнилась чаша гнiву... 

37316
Cactus [профіль]

Українець,
Цитата: Українець
А нововедення filioque, безальтернативного целібату, Непорочного зачаття, тієї ж самої папської непогрішності, схвалення практик типа "Опус Деі" та інше? Це що "грунтується на Св. Письмі"?
 
filioque поступово поширилося з Іспанії на інші країни Заходу ще до Великого Розколу, його введенню в символ віри папи довго опиралися, хоча й не вважали відповідне богослов'я єретичним, і в Римі було прийняте у символ віри аж на початку 11-го ст. під тиском німецького імператора Гайнріха ІІ. Звичайно, що введення філіокве було величезною помилкою Західної Церкви, і потрібно якнайскоріше повернутися до первісного тексту символу віри, як його зберегла Православна Церква. Але питання в тому, чи є богослов'я філіокве єретичним. На мою думку, якщо інтерпретувати його в значенні "через Сина" - а це і є офіційна теперішня католицька позиція, тоді філіокве цілком відповідає віровченню Православної Церкви. Целібат не є ні питанням віри, ані моралі - це питання дисципліни, а тому воно взагалі не належить до сфери папської непомильності. Догмат про Непорочне Зачаття є логічним наслідком західного поняття первородного гріха, як його представляв св. Августин, а тому він опирається на Передання Церкви. Схвалення практик - це знову таки дисципліна, а не вчення чи мораль, а тому не має нічого сіпльного з непомильністю. 
Andriy Tolstoy,
Забудьте про ККСЦ і ККП, коли йдеться про віровчення Католицької Церкви, бо це документ юридичний, а не догматичний. ККСЦ можна наводити лише тоді, коли його твердження повторюють документи соборів, але тоді вже краще цитувати самі собори. Папська влада має свої природні границі - це сукупність католицького віровчення. У цьому розумінні вона не є абсолютистською. Універсальність означає, що ця влада є чинною для цілої Церкви, а повнота - що вона не є делегованою часткою чиєїсь влади. Звичайно, тексти виходять із нормальної ситуації, тобто що папа вживатиме свою владу для служіння єдності Церкви, а не зловживатиме нею. Натомість у теоретично можливому випадку явного зловживання Церква знайшла б спосіб або вказати папі на його місце, або й позбавити його сану.  
Догмат про Непорочне Зачаття папа проголосив після опитування католицького єпископату, хоча воно й було фактично непотрібним, бо всередині 19-го ст. ціла Католицька Церква вірила в Непорочне Зачаття.  

37315
Andriy Tolstoy [профіль]

Що не кажіть пане Кактусе, а виходить театр абсурду.

 

 

Цитата: Cactus
папа може тільки інтерпретувати вже наявне вчення Церкви, яке грунтується на Св. Письмі й Переданні Церкви, тобто він не може проголошувати жодних нововведень у вірі чи в моральному вченні Церкви.

 

Папа не може проголошувати жодних нововведень всупереч вченню Церкви. Водночас Папа визначає непомильно це вчення. Папа непідсудний Соборам, і згідно католицького віровчення має повну та універсальну владу в Церкві. Повторюю - ПОВНУ ТА УНІВЕРСАЛЬНУ. Так пише ККЦ Івана Павла ІІ. Тобто має владу Ісуса Христа. А це єресь, бо не може одна людина мати такої влади в Церкві. Тобто Папа може проголосити, що завгодно і заявити, що це не суперечить Вченню Церкви. І хто йому заперечить? Нехай спробують. )))

 

Так вже було, коли проголошували догмат про Непомильність Папи. Тверезомислячих єпископів не послухали і все. Коли проголошували догмат про Непорочне зачаття Діви Марії. Те ж саме. Словоблуддя у ватиканських документах не бракує. під все можна знайти підтверждження. Але ось життя свідчить про інше.

Мене дивують деякі екземпляри з уніатів, які перебувають в Церкві, яка утворилася в порушення всіх канонів, а беруться ще про щось повчати православних. Як результат, подібно до Даміана, захлинаються від злості у своїй піні. Бо скільки не кричи солодко, а воно гірке, бо не Боже.

 

 

 

 

37314
Українець [профіль]

При уважнішому розгляді навіть різниця у назві виявляється не більше, ніж популярною звичкою. Натомість на офіційному рівні її не існує, бо Православна Церква ніколи не переставалfводночас називати себе кафоличною=католицькою, а в латинському оригіналі канону (анафори) Меси й досі присутнє поняття orthodoxus, тобто "православний".
Без образ, але це як у відомому віршику: "С кникой по экуменизму я предался он ... зму".

Щодо папської "екс кефедра": дякую за інформацію, але вона суперечить самій собі.
він не може проголошувати жодних нововведень у вірі чи в моральному вченні Церкви
А нововедення filioque, безальтернативного целібату, Непорочного зачаття, тієї ж самої папської непогрішності, схвалення практик типа "Опус Деі" та інше? Це що "грунтується на Св. Письмі"?

37313
o.Vol.K [профіль]

2Украiнець
А може нагадаете на якому Вселенському Соборi вчення Католицькоi Церкви визначене ерессю...Чи для вас кидатись непiдтвердженними брixнями -це норма?
Зазначте,коли хтось каже,що РПЦ-анафематствована структура,а не церква,то приводимо указ патр.Тихона вiд 28.08.1918. тоб то приводимо докази 

37312
o.Vol.K [профіль]

Взагалi то,на мою думку,бiльш атеiстичного акту ,як кафедра теологii в ядерному iнститутi придумати важко.Все вертаеться на круги своя...Росiя,знову стае на тi caмi граблi...Я писав святитель Лука(Войно-Ясенецький),-невже нiчому не навчила революцiя?.
    Перефразую одного недовченого семинариста,-загодим человечество в рай железной рукой... 

37311
Cactus [профіль]

Українець,
При уважнішому розгляді навіть різниця у назві виявляється не більше, ніж популярною звичкою. Натомість на офіційному рівні її не існує, бо Православна Церква ніколи не переставала водночас називати себе кафоличною=католицькою, а в латинському оригіналі канону (анафори) Меси й досі присутнє поняття orthodoxus, тобто "православний".
Умови папської непомильності відомі всім католицьким догматикам. Ними є:
1. Змістовна - папа може тільки інтерпретувати вже наявне вчення Церкви, яке грунтується на Св. Письмі й Переданні Церкви, тобто він не може проголошувати жодних нововведень у вірі чи в моральному вченні Церкви.
2. Папа мусить висловлюватися "з кафедри" - як вселенський учитель, а не як приватна особа чи один із єпископів. Це означає, що він повинен вжити всі наявні застоби для встановлення істини. Наприклад, він повинен взяти до уваги думку авторитетних католицьких богословів-фахівців та опитати єпископат Церкви. Іншими словами, він зобов'язаний діяти як найвищий репрезентант Вселенської Церкви, тобто висловлювати саме її позицію, а не представляти лише власну думку, яка могла б суперечити вченню цілої Церкви. 

37310
Українець [профіль]

For Cactus: Знаєте, зараз під час вечірнього богослужіня напередодні свята Вознесіння Господнього, коли вже співали останні слова "Многоліття" мені в голову прийшла думка: різниця між нашими світоглядами відбивається навіть у назві - для нас, православних, найголовніше правильно славити (тобто правильно сповідувати християнське вчення), а для вас, католиків, найголовнішим є вселенське панування.
Папи є непомильними тільки тоді, коли вони за точно визначених умов проголошують вчення Церкви про віру й мораль, натомість вони звичайно ж можуть помилятися в усіх інших рішеннях
Чи не могли би Ви сказати ці умови?

37309
Cactus [профіль]

Українець,
Прошу. Ні, не всі папи хороші. Були між ними і розпусники, і грошолюби, і владолюбці (чого вартий один Олександр VI). Всі папи грішать, навіть святі, бо вони такі ж люди, як і ми. Критикувати пап можна, і навіть потрібно, бо від критиків часто можна чогось навчитися - нікому не завадить глянути на себе збоку чи очима інших або в зеркалі, бо ж ніхто не може побачити себе сам. Але я особисто вважаю, що в останній час Католицькій Церкві в цілому щастить із папами. Як правило, обираються гідні ієрархи, які, попри всі їхні вади, все-таки в цілому пристойно керують Церквою або ж намагаються це чинити.   
Якщо ти духовний лідер християн, то будь готовим до останнього подиху робити все, аби полегшити їм життя через служіння Богу! Виявився слабаком? Тоді який же ти папа?!

Бачите, папа є главою найбільшої християнської Церкви. Тому що вона є централізованою, з його саном пов'язаний цілий ряд церемоніальних обов'язків і традицій, виконати які належно може тільки здорова людина. Візьмемо напр. звичай, що папа відвідує Всесвітні Дні Молоді - уявіть собі напівсліпого папу, який уже мав перелом бедра, не може ходити самостійно і т. д., який повинен летіти кільканадцять годин до Бразилії, відправляти там довгі святкові богослужіння, звичайно ж проповідуючи і т. д. Звичайно, є різні папи, може один із них це й робив би, як то Іван Пало ІІ. Але Бенедикт є німцем. Він мислить практично - якщо я не можу справитися з моїми обов'язками, тоді нехай їх виконує інший, молодший папа. Існування Церкви не залежить від того, хто саме є на Петровому Престолі, і папа є слугою Церкви, а не навпаки - ось чого ми можемо навчитися від цього кроку Бенедикта. Крім того, служити Церкві можна не тільки як папа - Ратцінгер продовжує служити Церкві як богослов - він і далі займається науковою діяльністю, тобто працює над книгами. 
Соціальне служіння Церкви також є важливим. Церква не може закривати очі на несправедливість у сусіпльстві, бо інакше вона ризикує втратити авторитет у очах народу, перетворившись на інструмент гноблення.
Папи є непомильними тільки тоді, коли вони за точно визначених умов проголошують вчення Церкви про віру й мораль, натомість вони звичайно ж можуть помилятися в усіх інших рішеннях. 

37308
Cactus [профіль]

Andriy Tolstoy,
Православно-католицький діалог уже не раз був у "тупику". Але нічого, виходили з усіх тупиків досі, вийдемо і тепер. Святий Дух завжди показував своїм Церквам шляхи виходу з різних тупиків, Він не залишить нас і тепер. Всі великі й значні православні Церкви - РПЦ, Румунська ПЦ і Вселенський Патріархат, є незмінними прихильниками продовження діалогу, і це головне.
Католицька Церква навіть не є членом ВРЦ. Так що вихід православних Церков із ВРЦ їй певним чином навіть на руку, бо православні тоді концентрували б свої інтелектуальні сили на інтенсифікації католицько-православного діалогу. Напруга між православними Церквами і ВРЦ має свою довгу історію, не тільки ГПЦ, а й інші православні Церкви незадоволені роботою цього органу, тому що там вони у меншості, адже членами ВРЦ є маса протестантських спільнот. 

НОВИНИ

Всі матеріали

популярне
останні коментарі

Українська держава не вим...

dutchak1

dutchak1 написал:

 ВІНК wink 

Богослів’я під прицілом: ...

dutchak1

dutchak1 написал:

мракобісний маніфест wink 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє. wink І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.

 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства. wink 

Проблема українського пра...

dutchak1

dutchak1 написал:

Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.

І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...